Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?итерiй спрямований на визначення спiввiдносностi/ неспiввiдносностi граматичного компонента з поняттям, а вiдзначений ще Г.Паулем словотвiрний критерiй (як допомiжний, оскiльки вiн стосуСФться тiльки похiдних слiв) знаходить своСФ вiдображення у специфiчних для окремих частин мови словотворчих афiксах [46, 541].
Послiдовне застосування рiзнорiдних критерiСЧв класифiкацiСЧ даСФ можливiсть видiлити чотири частини мови iменник, дiСФслово, прикметник i прислiвник. На думку О.М.ПСФшковського, РД.Куриловича, Ч.Фрiза, Л.ТеньСФра та iн., саме цi частини мови виступають як незаперечнi. Зокрема, О.М.ПСФшковский вважав iменник, прикметник, дiСФслово i прислiвник основними частинами мови та основними граматичними категорiями, оскiльки вони iснують у всiх мовах, незалежно вiд рiзноманiтностi мовних засобiв СЧх вираження, i скрiзь вони СФ категорiями, що зумовлюють yci iншi категорiСЧ [78, 64].
РД.Курилович, видiляючи також чотири кардинальнi частини мови, вiдзначав, що слова мають первинну синтаксичну функцiю залежно вiд СЧх лексичного значення (iменник: пiдмет; прикметник: означення до iменника; дiСФслово: присудок; прислiвник: означення до дiСФслова) i що всяке вживання СЧх в iншiй синтаксичнiй функцiСЧ, вiдмiннiй вiд первинноСЧ, СФ з формального погляду мотивованим вживанням. Вiн пiдкреслював, що первиннi синтаксичнi функцiСЧ випливають з лексичних значень частин мови i являють собою транспозицiю цих значень.
Такi ж частини мови видiленi Ч.Фрiзом. Позначенi цифровими iндексами класи вiдповiдають таким частинам мови: клас 1iменниковi, клас 2дiСФслову, клас 3прикметниковi, клас 4прислiвниковi. Основним критерiСФм при розподiлi слiв за класами у Ч.Фрiза виступають функцiя i позицiя. Л.ТеньСФр досить детально обТСрунтував принципи видiлення чотирьох частин мови iменника, дiСФслова, прикметника i прислiвника. Усi слова певноСЧ мови подiляються за Л.ТеньСФром на повнi i пустi слова, з-помiж яких тiльки повнi слова характеризуються тим або iншим категорiальним значенням [46]. Значення субстанцiСЧ СФ категорiальним значенням iменника, процес категорiальним значенням дiСФслова, атрибут субстанцiСЧ категорiальним значенням прикметника, атрибут процесу категорiальним значенням прислiвника.
На принципах чотирикомпонентноСЧ системи ТСрунтуються частини мови, видiленi О.П.Суником. Вiн вважаСФ справжнiми частинами мови тiльки iменник, дiСФслово, прикметник i прислiвник вiдповiдно до СЧх загальнограматичних значень. Усi iншi розряди слiв видiляються за iншими ознаками, а отже, на думку О.П.Суника, не можуть вважатися частинами мови. Загальнограматичнi значення виступають як лiнгвiстичнi унiверсалiСЧ на противагу наборам граматичних значень типу роду, числа, вiдмiнка, часу тощо, що виявляють специфiчний для кожноСЧ мови характер У звязку з цим О.П.Суник не надаСФ iстотного значення синтаксичним функцiям частин мови та СЧх морфологiчному оформленню. До чотирикомпонентноСЧ системи частин мови схиляються також М.В.Панов, М.Комарек, Я.Корженський i О.С.Кубрякова [55, 8788].
Концепцiя чотирикомпонентноСЧ системи частин мови стала поширеною у сучаснiй лiнгвiстицi. Проте в рiзних авторiв вона набуваСФ певних модифiкацiй щодо визначального або СФдиного критерiю (пор. базовий лексичний критерiй у РД.Куриловича, функцiональний i позицiйний критерiй у Ч.Фрiза, граматичний критерiй у виглядi загально-граматичного значення у О.П.Суника, ономасiологiчний критерiй, обстоюваний О.С.Кубряковою).
Лише сукупнiсть рiзнорiдних критерiСЧв, проте з базовим характером семантичного критерiю, уможливлюСФ видiлення двох центральних (лексико-граматичних) класiв (iменник i дiСФслово) i двох рiзнорiдних периферiйних класiв (прикметник i прислiвник). Семантичний критерiй у трьох вимiрах охоплюСФ названi першi двi частини мови: по-перше, лексичним значенням iменника СФ назви конкретних предметiв, дiСФслова назви дiй i станiв; по-друге, двi лексико-граматичнi частини мови спрямованi на вiдображення рiзних явищ дiйсностi: iменник вiдображаСФ предмети, дiСФслово дiСЧ i стани; по-третСФ, цi частини мови характеризуються узагальненим значенням предметностi (iменник) i процесуальностi (дiСФслово). РЖз семантичними ознаками розглядуваних частин мови тiсно повязанi СЧх синтаксичнi функцiСЧ (для iменника характерна функцiя пiдмета i сильнокерованого другорядного члена речення, для дiСФслова функцiя присудка).
1.3 Вивчення частин мови в молодших класах як необхiдна умова розвитку комунiкативно-мовленнСФвих умiнь школярiв
Загальна середня освiта маСФ забезпечити умови для iнтелектуального, соцiального, морального i фiзичного розвитку учнiв, виховання громадянина-патрiота, а в стратегiчному планi закласти базис для формування демократичного суспiльства, яке визнаСФ освiченiсть, вихованiсть, культуру найвищою цiннiстю, незамiнними чинниками стабiльного, прискореного розвитку УкраСЧни. Початкова школа, зберiгаючи наступнiсть iз дошкiльним перiодом дитинства, забезпечуСФ подальше становлення особистостi дитини, СЧСЧ iнтелектуальний, соцiальний, фiзичний розвиток. Прiоритетним у початкових класах СФ виховнi, загально навчальнi i розвивальнi функцiСЧ.
У молодших школярiв формуСФться розгорнута навчальна дiяльнiсть (умiння вчитися) шляхом оволодiння органiзацiйними, логiко-мовленнСФвими, пiзнавальними i контрольно-оцiнними умiннями й навичками, особистий досвiд культури поведiнки в соцiальному та природному оточеннi, спiвпрацi у рiзних видах дiяльностi [6, 98]. Освiтнiми результатами цього етапу школи СФ п