Geum.ru


Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



?артини природи або ж розповiсти про якiсь подiСЧ, охарактеризувати властивостi певного предмета. У дiлових текстах дiСФслова допомагають дати певну iнформацiю, а лексичне значення СЧх повязане з конкретними дiями. Одночасно проводиться i фразеологiчна робота, яка сприяСФ поглибленню iнтересу до вивчення мови.

У результатi лексико-стилiстичноСЧ роботи в учнiв формуються умiння бачити вiдмiннiсть мiж лексичним i граматичним значенням слова, вживати вiдомi слова у властивому СЧм значеннi [50, 112].

У початковiй школi дiти ознайомлюються з усiма основними частинами мови. Вивчення частин мови в початкових класах маСФ на метi:

  • ознайомлення учнiв з такими самостiйними частинами мови, як iменник, прикметник, дiСФслово, числiвник, особовi займенники, прислiвник i з службовою частиною мови прийменником (без уживання термiнiв самостiйнi i службовi частини мови);
  • усвiдомлення того, що кожне слово СФ назвою предмета, ознаки чи дiСЧ i вiдповiдаСФ на питання хто? що? який? яка? яке? що робить? скiльки? котрий?;
  • засвоСФння форм словозмiни, передбачених програмою частин мови;
  • засвоСФння орфографiчних правил, таких, як правопис вiдмiнкових закiнчень iменникiв i прикметникiв, особових закiнчень дiСФслiв тощо;
  • розвиток усного i писемного мовлення учнiв шляхом збагачення СЧх словника новими iменниками, прикметниками чи дiСФсловами, уточнення змiсту окремих слiв, розвитку умiння добирати слова для передачi своСЧх думок;
  • зясування синтаксичноСЧ функцiСЧ певного слова (частини мови) [51].

Сучасне суспiльство маСФ потребу у високоосвiчених та iнiцiативних молодих людях, здатних творчо реформувати суспiльство, збiльшити iнтелектуальний потенцiал краСЧни, вiдновити СЧСЧ духовну культуру. Тому учнi повиннi бути пiдготовленi до нових суспiльних вiдносин, до труднощiв в умовах конкурентноСЧ дiяльностi, соцiально захищенi, бути морально стiйкими, соцiально загартованими, здоровими фiзично й психiчно. РЖ головне, повиннi бути здатнi до саморозвитку, до безупинного вдосконалювання себе.

Виконати такi завдання неможливо в рамках традицiйноСЧ технологiСЧ педагогiки вимог, заснованих на зовнiшнiй мотивацiСЧ дiяльностi учнiв, на примусi. У новiй технологiСЧ ставка робиться на внутрiшнi особистiснi чинники мотивацiСЧ учнiв, на властивi дiтям природнi потреби саморозвитку, на прагнення до самовираження, самоствердження, самовизначення й самоврядування.

Методи шкiльного навчання й виховання не повиннi вирiзнятися авторитарнiстю, а на рiвнi забезпечувати дитинi свободу вибору дiяльностi, подолання пасивностi учнiв, вироблення в них стiйкоСЧ мотивацiСЧ до навчання [65, 57].

Стратегiя модернiзацiСЧ освiти передбачаСФ полiпшення якостi освiти. Одним зi шляхiв оновлення змiсту освiти СФ впровадження компетентнiсного пiдходу до органiзацiСЧ навчального процесу на уроках украСЧнськоСЧ мови. Вiд формування знань i умiнь слiд рiшуче перейти до реалiзацiСЧ компетентнiсного пiдходу на уроках украСЧнськоСЧ мови. Стратегiя переходу маСФ охоплювати модернiзацiю стандартiв, а саме:

  • орiСФнтацiю СЧх на розвиток ключових компетентностей, на набуття вмiнь використовувати здобутi знання i так пiдготуватися до працi в умовах сучасного свiту;
  • запровадження таких методик навчання, якi передбачають самостiйне опрацювання рiзноманiтних джерел, стимулюють дiалогiчний характер навчального процесу, самостiйнiсть думки, презентацiю результатiв осмислення навчального матерiалу;
  • переорiСФнтацiю у викладаннi украСЧнськоСЧ мови на функцiональний пiдхiд, у результатi якого учень дослiджуватиме функцiонування лiнгвiстичних одиниць у текстах рiзних стилiв, типiв i жанрiв мовлення та створюватиме на основi отриманих знань власнi тексти;
  • вiдмову вiд програм змiсту на користь програм на базi стандарту [18, 34].

Використання останнiх забезпечуватиме набуття таких умiнь:

  1. планувати, органiзовувати й оцiнювати власне навчання та вiдчувати особисту вiдповiдальнiсть за його результати;
  2. досягати порозумiння в рiзних ситуацiях, презентувати власну думку й уважно ставитися до поглядiв iнших людей, досконало володiти украСЧнською мовою;
  3. умiти виступати публiчно;
  4. розвязувати проблеми творчо;
  5. вiднаходити, впорядковувати й використовувати iнформацiю з рiзних джерел та ефективно послуговуватися iнформацiйними технологiями;
  6. мислити критично i творчо [15, 14].

Запровадження компетентнiсного пiдходу потребуСФ формування змiсту з огляду на бажаний кiнцевий результат (набуття бажаних компетентностей предметних чи ключових), а потiм вiдбирати й структурувати змiст, який може забезпечити досягнення цього результату. Важливим стаСФ не наявнiсть у iндивiда внутрiшньоСЧ органiзацiСЧ знань, особистих якостей та здiбностей, а здатнiсть застосовувати компетентностi в життi та навчаннi.

Основна засада компетентнiсно спрямованоСЧ освiти полягаСФ в реалiзацiСЧ принципу навчатись дiючи.

Необхiдно чiтко усвiдомити, що у загальноосвiтнiй школi у предмета Мова додалася ще одна роль забезпечувати реалiзацiю компетентностей (учень маСФ здобути не просто знання, вмiння й навички, а ТСрунтованi на них та на досвiдi, цiнностях, нахилах компетентностi). Якщо ранiше робилася ставка на здобуття знань, нинi на вмiння оперувати здобутими знаннями, використовувати СЧх на рiзних рiвнях власного життя [62, 71].

Компетентнiсний пiдхiд полягаСФ в змiщеннi акценту з накопичування нормативно визначених знань, умi