Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
криваСФ закономiрностi граматичноСЧ спецiалiзацiСЧ кожного (особливо показовим щодо цього СФ становлення новостворених лексичних одиниць) слова, уможливлюСФ функцiонування мови i СЧСЧ взаСФмоповязаних ярусiв у процесi мовленнСФвоСЧ реалiзацiСЧ [23, 121].
Система частин мови сформувалася на перетинi лексики, синтаксису i морфологiСЧ, i дослiдження СЧх у цьому аспектi СФ, безперечно, перспективним. Проте, незважаючи на тривалу iсторiю вивчення частин мови на матерiалi рiзних мов, проблема частин мови не може вважатися розвязаною й на сьогоднi нi щодо СЧх складу, нi щодо принципiв класифiкацiСЧ. Вимагають уточнення критерiСЧ видiлення частин мови (що безпосередньо вiдбиваСФться на СЧх складi), розмежування центру i периферiСЧ частин мови, визначальнi СЧх синтаксичнi i морфологiчнi характеристики у планi взаСФмодiСЧ з категорiальною i лексичною семантикою, ступiнь вияву семантичних i граматичних ознак у рiзних пiдгрупах певноСЧ частини мови, iнодi в окремих частин мови як специфiчного граматичного класу.
Принциповi розбiжностi щодо частин мови виявляються у критерiях СЧх класифiкацiСЧ. Очевидним СФ факт, що склад частин мови та СЧх iСФрархiя нерiдко зумовлюються прийнятими дослiдником критерiями, зокрема вiдмiнностями у виборi критерiСЧв. Питання про застосування одного або декiлькох критерiСЧв при класифiкацiСЧ частин мови протягом тривалого часу було i залишаСФться в сучаснiй лiнгвiстицi центральною проблемою науковоСЧ граматики. Щодо кiлькостi критерiСЧв висловлювалися iнколи дiаметрально протилежнi погляди. До полярних поглядiв належить визнання СФдиного критерiю класифiкацiСЧ, з одного боку, i необхiдностi застосування комплексу рiзних критерiСЧв, з другого боку [49, 208].
У межах класифiкацiСЧ за одним критерiСФм (гомогенноСЧ класифiкацiСЧ) i класифiкацiСЧ за декiлькома рiзними критерiями (гетерогенноСЧ класифiкацiСЧ) також спостерiгаються внутрiшнi вiдмiнностi. Так, прибiчники гомогенноСЧ класифiкацiСЧ визнають СФдиним критерiСФм розподiлу слiв з а частинами мови або лексичний, або морфологiчний, або синтаксичний критерiй. Послiдовним представником лексичноСЧ класифiкацiСЧ частий мови виступав Ш.Баллi. Необхiднiсть запровадження тiльки морфологiчного критерiю тепер обстоюСФ, зокрема, А.М.Мухiн.
На думку О.П.Суника, загальнограматичнi значення частин мови становлять СФдину ознаку, за якою слова обСФднуються у цi класи. Гетерогенна класифiкацiя в рiзних модифiкацiях знайшла своСФ вiдображення у працях Л.Б.Щерби, В.В.Виноградова, В.М.Жирмунського, В.Г. Адмонi, В.РЖ. Кодухова, РЖ.К.Кучеренка та iн. [46]. При гетерогеннiй класифiкацiСЧ частин мови спостерiгаються як кiлькiснi, так i якiснi СЧСЧ рiзновиди.
Зокрема, В.В.Виноградов вважав, що подiл слiв за частинами мови зумовлений пятьма факторами: 1)вiдмiнностями тих синтаксичних функцiй, якi виконують рiзнi категорiСЧ слiв У звязному мовленнi, у структурi речення; 2)вiдмiнностями морфологiчноСЧ будови слiв i форм слiв; 3)вiдмiнностями речових (лексичних) значень слiв: 4)вiдмiнностями у способi вiдображення дiйсностi; 5) вiдмiнностями у природi тих, спiввiдносних i супiдрядних граматичних категорiй, якi повязанi з тiСФю чи iншою частиною мови. Наводячи такi ознаки частин мови, В.В.Виноградов пiдкреслював, що вiдмiнностi у граматичнiй структурi частин мови викликанi вiдмiнностями СЧх синтаксичних функцiй [46, 127].
В.М.Жирмунський, подiляючи в основному погляди школи В.В.Виноградова, розглядаСФ частини мови як лексико-граматичнi категорiСЧ (розряди) слiв, у дефiнiцiСЧ яких необхiдно враховувати як значення слова, його лексико семантичний змiст, так i його граматичну форму-морфологiчну та синтаксичну. Проте вчений висловлюСФ iстотне зауваження, що складний взаСФмозвязок лексико семантичного i граматичного аспектiв тiСФСЧ або iншоСЧ категорiСЧ в рiзних випадках буваСФ неоднаковим i домiнувати можуть якiсь з СЧСЧ ознак [69, 368].
Недвозначно про прiоритет семантичного критерiю щодо морфологiчного висловився Л.В.Щерба: А втiм, навряд чи ми тому вважаСФмо стiл, ведмiдь iменниками, що вони вiдмiнюються швидше ми тому СЧх вiдмiнюСФмо що вони iменники [70, 370]. Вихiдним i провiдним при визначеннi поняття частина мови та граматичнiй класифiкацiСЧ слiв РЖ.К.Кучеренко вважаСФ реальне значення слова, пiдкреслюючи, що специфiкою реального значення слова в кiнцевому пiдсумку визначаються i граматичнi його атрибути. Не всi прибiчники гетерогенноСЧ класифiкацiСЧ частин мови схильнi надавати перевагу одному з критерiСЧв. Так, В.Г.Адмонi слушно вказуСФ, що одночасне застосування декiлькох критерiСЧв випливаСФ iз самоСЧ сутностi мовних явищ, але вважаСФ неправомiрним виходити з домiнуючого становища одного з критерiСЧв.
Останнiм часом на роль СФдиноСЧ сутностi, яка характеризуСФ всi частини мови, висувають СЧх ономасiологiчну властивiсть здатнiсть бути номiнативними знаками, знаками назвами. Головним принципом подiлу всiх слiв на розряди стаСФ тодi ономасiологiчний принцип, покликаний вiдображати в частинах мови розчленування людиною навколишньоСЧ дiйсностi вiдповiдно до природи речей. Хоч описовi основних принципiв розподiлу слiв за частинами мови i питанням недосконалостi традицiйноСЧ класифiкацiСЧ присвячувалося i продовжуСФ присвячуватися багато уваги, проте i досi проблема видiлення частин мови у мовах рiзноСЧ будови СФ однiСФю з найбiльш дискусiйних проблем загального мовознавства В.О.ССФбренников, мiркуючи про переваги гетерогенноСЧ класифiкацiСЧ (у СЧСЧ триаспектному варiантi, при якому враховуСФться значення слова, його функцiя у складi рече