Geum.ru


Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



щоб вона зрозумiла розповiдь або казку, змiст яких виходить за межi безпосередньо сприйнятих нею ситуацiй, необхiдна додаткова робота дорослi повиннi цьому спецiально навчити дитину.

Дуже швидко розвиваСФться i активний словник, та все ж таки вiн вiдстаСФ вiд пасивного. На початку другого року життя в активнiй мовi дитини СФ 1012 слiв, в два роки близько 300 слiв, в три роки словник складаСФ 12001500 слiв. Основною частиною активного словника дитини СФ iменники (до 60%), дiСФслова (2527%) i прикметники (близько 1012%) [17, 42].

Темп збагачення словника дитячого мовлення нерiвномiрний, у ньому СФ фази прискорення й уповiльнення. Спостерiгаються також значнi iндивiдуальнi вiдмiнностi як у темпi збагачення словника, так i в широтi його використання. На другому роцi у дитини зявляються першi дво-трислiвнi речення, першi запитання. Ця мова здiйснюСФться у формi дiалогу: Дай булку, Вова хоче пити, Що це таке?, Як це зветься? Охоче вступаючи з ними в дiалог, вiдповiдаючи терпляче на питання, дорослi розвивають у дiтей потребу в мовленнСФвiй дiяльностi.

В дошкiльному дитинствi в основному завершуСФться довгий i складний процес оволодiння мовою. До 6 рокiв мова стаСФ засобом спiлкування i мислення дитини, а також предметом свiдомого вивчення, оскiльки при пiдготовцi до школи починаСФться навчання читанню i письму. Як вважають психологи, мова для дитини стаСФ рiдною [24, 96].

РозвиваСФться звукова сторона мови. Молодшi дошкiльники починають усвiдомлювати особливостi своСФСЧ вимови. Але в них зберiгаються ще й попереднi способи сприйняття звукiв, завдяки чому вони впiзнають невiрно вимовленi дитячi слова. До кiнця дошкiльного вiку завершуСФться процес фонематичного розвитку.

РЖнтенсивно росте словниковий склад мови. Як i в ранньому дитинствi, тут значнi iндивiдуальнi вiдмiнностi: у одних дiтей словниковий запас значно бiльший, в iнших менший, що залежить вiд умов СЧх життя, вiд того, як i скiльки з ними спiлкуються близькi дорослi. Приведемо середнi данi за В.РЖ. Бадером. В 1,5 року дитина активно використовуСФ приблизно 100 слiв, в 3 роки 5001000, в 6 рокiв 25003000 слiв [60, 10].

РозвиваСФться граматичний склад мови. Дiти засвоюють закономiрностi морфологiчного порядку (побудова слова) й синтаксичного (побудова фрази). Дитина 35 рокiв не просто активно володiСФ мовою вона творчо засвоюСФ мовну дiйснiсть. У дошкiльника зявляСФться оригiнальне словотворення, яке К.Чуковський описав у книзi Вiд 2 до 5.

Те, що дитина засвоюСФ граматичнi форми слова i набуваСФ значний активний словник, дозволяСФ СЧй в кiнцi дошкiльного вiку перейти до контекстноСЧ мови. Змiст такоСЧ мови розкриваСФться в самому контекстi, який стаСФ зрозумiлим для iнших. Вона може переповiсти прочитану розповiдь або казку, описати картину, зрозумiло для оточуючих передати своСЧ враження про побачене. Але це не означаСФ, що в дитини повнiстю зникаСФ ситуативна мова. Вона зберiгаСФться, в основному, в розмовах на побутовi теми i в розповiдях про подiСЧ, що мають яскраве емоцiйне забарвлення. Щоб отримати уявлення про особливостi ситуативноСЧ мови, достатньо послухати як дiти розповiдають один одному побаченi мультфiльми, коли вони не закiнчують фрази, пропускають слова i т. iн.

Щоб мовлення дитини успiшно розвивалося, треба:

  1. видiляти певнi звукокомплекси (слова) з цiлого мовного потоку, який дiти постiйно чують;
  2. здiйснювати тонкий фонематичний аналiз кожного звуко-комплексу, тобто розрiзняти схожi сполучення звукiв (фонеми) i слова, наприклад: та-то, ба-ба, хлопчик-мячик;
  3. вiднести видiлене слово до певного обСФкта (ознаки, дiСЧ, звязку), тобто розумiти слова;
  4. узагальнювати однорiднi предмети (дiСЧ, ознаки, вiдношення) i називати СЧх тим самим певним словом;
  5. розумiти цiле речення, тобто групу слiв, обСФднаних певними
    граматичними звязками; в реченнi завжди передана закiнчена думка;
  6. засвоСЧти механiзм вимови (артикуляцiю);
  7. засвоСЧти вмiння вiдбирати в кожному окремому випадку потрiбнi слова i, органiзовуючи СЧх у певнi граматичнi структури, передавати своСЧ думки в зрозумiлих iншим людям реченнях [21, 5253].

Усi цi складнi завдання дитина розвязуСФ неодночасно i не однаково успiшно. Дiти засвоюють мову двома шляхами: в повсякденному, природному спiлкуваннi з навколишнiми дорослими i в процесi спецiально органiзованого педагогами й батьками навчання. Вiд змiсту, характеру i методiв такого природного i спецiального навчання залежить розвиток мовлення дитини в кожний перiод СЧСЧ життя.

Мовна дiяльнiсть дiтей особливо бурхливо розвиваСФться в перiод СЧх навчання в школi. Звертання вчителя до класу, розяснення, вказiвки, зауваження, запитання, поправки усе це передано в мовi. Щоб написати першу паличку в зошитi, школяр-початкiвець повинен слухати вказiвки вчителя: яке завдання виконувати, як взяти олiвець, який рядок знайти, де i з чого починати писати [51, 37].

Протягом навчання в 1 класi дiти слухають, дивляться i дiють (олiвцем, ручкою, ножицями), працюють з дидактичним матерiалом. Школярi привчаються слухати пояснення вчителя i стежити за його думкою та вказiвками. У 1 класi слухання стаСФ одним з основних видiв спецiальноСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi школяра.

Але не тiльки при вивченнi граматики вдосконалюСФться процес слухання учнiв. Читаючи художню лiтературу, газетнi тексти, дiти опановують багатство рiдноСЧ мови. До 34 класiв словник зрозумiлих слiв в учнiв рiзко зростаСФ. При цьому вiн поповнюСФться й образними висловами, що СЧх чують