Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?лужить для вираження залежностi мiж двома iменниками або мiж дiСФсловом та iменником; частка (би, б, же, хай (нехай), мов) використовуСФться для вираження контекстуально обумовлених значень (логiчного видiлення слова, пiдкреслення звертання та iн.), а також при аналiтичному формотвореннi i словотвореннi (для передачi умовного i наказового способiв дiСФслова та iн.); сполучник (а, але, проте, причому) вживаСФться для утворення сурядних словосполучень i для поСФднання сурядних та пiдрядних речень.
IV. Еквiваленти висловiв не мають парадигми вiдмiнювання, не поСФднуються з iншими словами граматичними звязками, не спiввiдносяться безпосередньо з поняттями i мають нульове граматичне значення; фактично до цього класу належать не слова (бо кожне слово СФ носiСФм або лексичного i граматичного, або тiльки граматичного значення), а еквiваленти висловiв; клаiих лексичних одиниць видiляють в окрему частину мови вигук (ого! ех! кукурiку!).
При характеристицi повнозначних частин мови взято до уваги СЧх узагальнене лексичне значення. Воно СФ результатом абстрагування вiд конкретних лексичних значень повнозначного слова.
Таким узагальненим лексичним значенням для iменникiв СФ предметнiсть, для прикметникiв атрибутивнiсть, для дiСФслiв процесуальнiсть, для числiвникiв кiлькiснiсть, для прислiвникiв атрибутивнiсть, для займенникiв вказiвнiсть (дейктичнiсть) (вiд гр. вказiвний) [5, 67].
Усi частини мови належать до СФдиноСЧ лексико-граматичноСЧ системи, мiж одиницями якоСЧ iснують певнi взаСФмовiдношення i тiснi взаСФмозвязки. Цi закономiрнi взаСФмозвязки виявляються передусiм у взаСФмопереходах i перетвореннях однiСФСЧ частини мови в iншу. О.О.Потебня в свiй час писав: Розумiючи мову як дiяльнiсть, не можна дивитись на граматичнi категорiСЧ. Цi живi взаСФмопереходи вiдбуваються у звязку з рiзними змiнами синтаксичного, рiдше стилiстичного функцiонування частини мови в мовленнi. Нове функцiонування даного слова в реченнi приводить до того, що це слово втрачаСФ своСЧ первиннi семантичнi i граматичнi особливостi i одночасно набуваСФ властивостей iншоСЧ частини мови.
При цьому, як зазначаСФ В.С.Ващенко, не можна заперечувати того, що в живiй мовнiй структурi наявнi такi елементи, якi не вкладаються у типовi визначенi категорiСЧ. Такими й СФ явища переходу серед частин мови. Однак це не означаСФ, що вони стоять за межами мовноСЧ закономiрностi. Навпаки, вони цiлком закономiрнi. Перехiднi явища характеризують перетворення в системi, розвиток мови, СЧСЧ життя. Сама система, як певна цiлiсть, не тiльки не руйнуСФться наявнiстю перехiдних категорiй, а, навпаки, ще бiльше змiцнюСФться й урiвноважуСФться. Без них система застигла б, стала нерухомою, а через те й змертвiлою. Перехiднi лексико-граматичнi явища скрiплюють систему частин мови в процесi СЧСЧ розвиткутАж Отже, перехiднi лексико-граматичнi категорiСЧ-це носiСЧ новоготАж Без перехiдних явищ немаСФ нового, немаСФ руху, немаСФ розвитку мови [21, 54].
У сучаснiй украСЧнськiй лiтературнiй мовi, як i в iнших сучасних словянських мовах, перехiдних явищ досить багато. Вони охоплюють сферу майже всiх повнозначних i службових частин мови.
Найбiльше перехiдних явищ спостерiгаСФться в сферi повнозначних частин мови. Сюди належить субстантивацiя прикметникiв i дiСФприкметникiв (вартовий, молода, учительська, майбутнСФ, минуле, трудящi, незримий, лежачий, перший, вiдживаюче, вмираюче, вiдстале, вчений), адвербiалiзацiя перехiд iменникiв, прикметникiв, числiвникiв, дiСФслiв у прислiвники (вниз, догори, весело, тричi, лежачи), адСФктивацiя перехiд дiСФприкметникiв у прикметники (учений, печений, тухлий i под.), прономiналiзацiя перехiд числiвникiв у займенники (наприклад, один у значеннi якийсь хлопець), конюнкцiоналiзацiя вживання займенникiв у ролi сполучникiв (який, що). РЖнколи займенниковi форми можуть виступати у функцiСЧ часток: собi, менi, тобi. У лiнгвiстичнiй лiтературi поширена не цiлком обТСрунтована думка, що в процесi переходу однiСФСЧ частини мови в iншу форма слова лишаСФться незмiнною. Так, О.О.Шахматов вважав, що однi частини мови можуть переходити в iншi, не мiняючи своСФСЧ форми.
Граматичнi категорiСЧ як узагальненi лексико-граматичнi поняття виявляються через пiдпорядкованi СЧм видовi частковi граматичнi поняття у вiдповiдних системах граматичних форм окремих частин мови. Граматичнi категорiСЧ, таким чином, СФ невiддiльними вiд частин мови [60, 11].
Частини мови обСФднуються i розмежовуються вiдповiдно до властивих СЧм комплексiв граматичних категорiй. У сферi частин мови граматичнi категорiСЧ поСФднуються i переплiтаються iз словотворчими категорiями; цей взаСФмозвязок формування i словотворення з категорiями частин мови, природно, зближуСФ i самi процеси формування i словотворення. Граматичнi категорiСЧ в цiлому мають вищий ступiнь абстрактностi, нiж словотворчi категорiСЧ. Комплекси граматичних категорiй у межах частин мови не однаковi. Певним частинам мови властивi вiдповiднi граматичнi категорiСЧ. РД граматичнi категорiСЧ, що властивi двом чи бiльше частинам мови. Наприклад, перехiднiсть/ неперехiднiсть, вид, особа, час, спосiб, стан це дiСФслiвнi категорiСЧ; рiд, число, вiдмiнок категорiСЧ насамперед iменнi, проте вони виявляють себе i в системi форм дiСФслова.
Частини мови як класи слiв виразно вiдображають складну взаСФмодiю лексики i граматики. Постiйна спрямованiсть граматики на лексику, яка, з одного боку, свiдчить про семантичне пiдТСрунтя формування граматичних категорiй i, з другого боку, роз