Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ь i навичок на формування й розвиток в учнiв здатностi практично дiяти, застосовувати iндивiдуальнi технiки i досвiд успiшних дiй у ситуацiях професiйноСЧ дiяльностi та соцiальноСЧ практики. Перспективнiсть компетентнiсного пiдходу полягаСФ в тому, що вiн передбачаСФ високу готовнiсть учнiв до успiшноСЧ дiяльностi в рiзних сферах.
Тому комунiкативно-мовленнСФвий аспект набуваСФ ще бiльшого значення у процесi освiти школярiв та полягаСФ у формуваннi рiзних видiв комунiкативних компетентностей, якi сприяють розвитку мiжособистiсного спiлкування засобами мистецтва слова.
1.4 Система вивчення частин мови у початкових класах
У молодшому шкiльному вiцi формуСФться початкова система граматичних понять. ЗдiйснюСФться це не одразу, оскiльки однi граматичнi поняття засвоюються учнями за кiлька урокiв (наприклад, поняття про корiнь, суфiкс чи префiкс). РЖншi (iменник, прикметник, дiСФслово) формуються протягом усiх чотирьох рокiв навчання дiтей у школi.
Граматичнi поняття формуються внаслiдок тривалоСЧ роботи над вiдповiдним мовним матерiалом, запропонованим учителем. Ця робота складаСФться з таких компонентiв, як сприймання окремих однорiдних мовних явищ, абстрагування, видiлення iстотних для даноСЧ групи явищ ознак, узагальнення СЧх у спецiальному словi-термiнi [36, 6].
Граматичнi поняття можна засвоСЧти, спираючись тiльки на логiчну роботу мислення. Для того щоб граматичне поняття було свiдомо засвоСФне, учнiв необхiдно навчити прийомiв розумовоСЧ дiяльностi, за допомогою яких досягаСФться виявлення, вичленування i обСФднання iстотних ознак обСФктiв, що вивчаються [51, 127].
Як i будь-який процес пiзнання, засвоСФння граматичних понять вiдбуваСФться у процесi виникнення i вирiшення своСФрiдних суперечностей, що СФ рушiйною силою засвоСФння. Так, у початкових класах учнi вивчають морфемну будову слова, частини мови, речення. У звязку з цим засвоюють поняття iменник, прикметник, займенник, дiСФслово, прийменник, пiдмет, присудок тощо.
Щоб оволодiти цими поняттями, учням потрiбно здiйснити складну розумову роботу: вичленувати (абстрагувати) iстотнi ознаки, обСФднати (узагальнити) СЧх в одну групу, засвоСЧти (осмислити) спецiальну термiнологiю. Засвоюючи, наприклад, поняття iменник, прикметник, дiСФслово, учень мусить усвiдомити, що означають i якi граматичнi форми мають слова, що належать до цих частин мови [6, 96].
Процес формування граматичних понять умовно можна подiлити на чотири етапи. Перший етап формування граматичних понять полягаСФ в аналiзi мовного матерiалу з метою видiлення iстотних ознак поняття.
Виконанням таких розумових операцiй, як аналiз i синтез, на цьому етапi учнi абстрагуються вiд лексичного значення слiв i видiляють граматичнi ознаки, типовi для даного мовного явища. Зокрема, для формування поняття частини мови слiд розвивати у дiтей умiння абстрагуватися вiд конкретного лексичного значення слiв i обСФднувати СЧх за спiльними граматичними ознаками, тобто здатнiстю вiдповiдати на однаковi питання (що? або що робить? що? або який?). З цiСФю метою учитель ще в перiод навчання грамоти знайомить дiтей з тим, що слово може називати предмет, ознаку чи дiю i вiдповiдати на певне питання: хто? що? який? яка? яке? що робить? Цi показники i виступають на даному етапi як iстотнi ознаки поняття частини мови.
Другий етап формування граматичних понять полягаСФ в узагальненнi iстотних ознак, встановленнi звязкiв мiж ними та у введеннi термiна. Пiсля того, як учнi навчилися, наприклад, ставити питання до окремих частин мови i визначати групи слiв як такi, що СФ узагальненими назвами предметiв чи дiй, тобто видiляти iстотнi ознаки кожноСЧ частини мови, вводяться спецiальнi термiни iменник, прикметник, дiСФслово [32, 40].
Однак слiд мати на увазi, що оволодiння поняттям на цьому етапi полягаСФ не тiльки в заучуваннi слова-термiна. Знаючи, що iменники називають предмети, такi учнi нiяк не можуть зрозумiти, чому слова типу ходiння, боротьба, будiвництво вiдносяться до iменникiв, а не до дiСФслiв, чому слова типу хоробрiсть, синява не прикметники, а iменники. Термiн учнi запамятали, а поняття у них не склалося.
Безумовно, засвоСФння термiна полегшуСФ оперування граматичним поняттям. СвоСФчасне ознайомлення учнiв з термiном веде до швидкого видiлення, уточнення i мiцного засвоСФння поняття, але вводити термiн потрiбно тiльки пiсля того, як учнi усвiдомлять його значення на конкретному матерiалi [39, 15].
Третiй етап формування граматичних понять полягаСФ в уточненнi сутi ознак поняття i звязкiв мiж ними. Наприклад, учнi усвiдомили важливу ознаку поняття частини мови: щоб визначити, до якоСЧ частини мови належить слово, потрiбно знати не тiльки його лексичне значення, а й на яке питання слово вiдповiдаСФ. Водночас iз цим учнi засвоюють i окремi граматичнi ознаки частин мови: рiд i число iменникiв та прикметникiв, час дiСФслiв; опановують iншi iстотнi ознаки частин мови здатнiсть iменникiв i прикметникiв змiнюватися за вiдмiнками i числами, а дiСФслiв за особами i числами, наявнiсть родових форм у цих частин мови.
Четвертий етап формування граматичних понять полягаСФ в конкретизацiСЧ вивченого поняття завдяки виконанню вправ, якi вимагають практичного застосування одержаних знань [13, 9].
Про ступiнь засвоСФння понять учителi часто судять з вiдповiдей дiтей, у тому числi i з того, як дiти запамятали визна