Geum.ru


Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



то (без уживання термiнiв однина множина).

У 3 класi розглядаСФться звязок iменникiв з прикметниками, вводяться термiни однина-множина, формуСФться поняття змiнювання прикметникiв за родами в однинi, усвiдомлюСФться неможливiсть такого змiнювання у множинi. Нарештi, в 4 класi дiти вчаться змiнювати прикметники за вiдмiнками, практично (без уживання термiна) знайомляться з прикметниками твердоСЧ i мякоСЧ груп [40, 17].

За послiдовнiстю формування граматичних понять можна простежити, зокрема, пiд час опрацювання теми Прикметник (2 клас). Робота над формуванням поняття прикметник починаСФться з аналiзу мовного матерiалу i видiлення iстотних ознак поняття. Для цього учням можна дати завдання розглянути мяч i сказати, який вiн за розмiром (великий, маленький), за матерiалом (гумовий, шкiряний чи пластмасовий), за кольором (синiй, червоний), за формою (круглий). Так на уроцi створюСФться мовленнСФва ситуацiя, яка спонукаСФ учнiв до оперування словами назвами ознак предмета. Учнi записують словосполучення: мяч великий, гумовий, червоний, круглий.

  • Якi слова ви вжили, щоб показати, який ви бачите мяч? Пiдкреслiть СЧх.
  • Для чого ви використовували цi слова? Що ви ними називали? (Ознаки предмета мяча).
  • Поставте до них питання i скажiть, чим цi слова схожi? (Усi вони називають ознаку i вiдповiдають на питання який?).
  • Такi слова в граматицi називаються прикметниками. Отже, скажiть, якi слова називаються прикметниками. Перевiрте своСФ визначення за правилом, вмiщеним у вашому пiдручнику.

На закрiплення одержаних знань про прикметник учнi виконують рiзнi вправи (в тому числi i з пiдручника).

У наведеному фрагментi уроку знайшли вiдображення всi етапи формування граматичного поняття прикметник: 1-й етап аналiз мовного матерiалу i видiлення ознак поняття; 2-й етап узагальнення iстотних ознак у словi-термiнi; 3-й етап узагальнення ознак (формулювання правила); 4-й етап виконання вправ на закрiплення, якi передбачають включення одержаних знань у мовленнСФву практику.

Однак на цьому етапi учнi одержали тiльки початковi вiдомостi про прикметник. У процесi подальшого вивчення цiСФСЧ частини мови вони засвоюють й iншi ознаки прикметника (змiну за числами, родами i вiдмiнками у поСФднаннi з iменниками). Одночасно формуСФться умiння правильно вживати в усному i писемному мовленнi багатозначнi прикметники, добирати синонiмiчнi та антонiмiчнi ознаки предметiв [45, 14].

Пiд час формування граматичних понять слiд учити школярiв абстрагуватися вiд лексичного значення конкретних слiв, узагальнювати (синтезувати) те спiльне (граматичне), що властиве певнiй мовнiй категорiСЧ. Кiнцевою метою СФ формування умiння застосовувати набутi граматичнi знання безпосередньо з метою спiлкування.

Займенник СФ найбiльш абстрагованою частиною мови. У свiдомостi дiтей поняття про нього сформуватися не може. Через це в початкових класах вивчаються лише особовi займенники.

Формування граматичного поняття про займенник починаСФться в 4-му i продовжуСФться в старших класах. Програмою 14 класiв передбачено ознайомлення дiтей iз загальним поняттям про займенник, iз значенням особових займенникiв, СЧх синтаксичною роллю. Поряд iз цим програма орiСФнтуСФ вчителя на вироблення в дiтей умiнь оперувати займенниками при складаннi словосполучень i речень, а також на удосконалення текстiв введенням займенникiв на мiii лексичних повторiв [51, 108].

Вивчаючи займенник, учнi мають засвоСЧти, що:

  1. займенник, як i iменник та прикметник, СФ частиною мови;
  2. займенники не називають тих, про кого або про що йде мова, а тiльки вказують на них;
  3. визначити за займенником назву певноСЧ особи чи предмета не можна, якщо ранiше вона не була вiдома;
  4. займенники змiнюються за вiдмiнками i числами, а займенники 3-СЧ особи ще й за родами;
  5. займенники дають можливiсть усунути одноманiтнiсть тексту, викликану повторенням одних i тих самих повнозначних слiв [60, 12].

Ознайомлення учнiв iз займенником маСФ важливе значення i для оволодiння наступним граматичним матерiалом, зокрема змiнюванням дiСФслiв за особами i числами.

З числiвником як частиною мови учнi знайомляться в четвертому класi. Вони дiстають загальне уявлення про числiвник, зясовують мету його вживання у мовленнi, практично засвоюють вiдмiнювання та правопис деяких числiвникiв. Шкiльний пiдручник передбачаСФ ознайомлення учнiв з кiлькiсними i порядковими числiвниками (без уживання термiнiв, орiСФнтуючись тiльки на запитання).

Завдання вчителя полягаСФ в тому, щоб за невеликий промiжок часу (4 уроки):

  1. досягти практичного усвiдомлення школярами числiвника як самостiйноСЧ частини мови;
  2. навчити розпiзнавати числiвники серед iнших вiдомих учням частин мови;
  3. домогтися, щоб учнi вiльно користувалися числiвниками в своСФму мовленнi, правильно вимовляючи, змiнюючи i записуючи найчастiш уживанi з них;
  4. практично познайомити учнiв iз деякими збiрними числiвниками (без уживання термiна) [62].

Вирiшення цих завдань певною мiрою полегшуСФться тим, що учнi часто користуються числiвниками у своСФму мовленнi, особливо на уроках математики, а отже, знають значну кiлькiсть простих, складних i складених числiвникiв [65, 119].

Однак учитель повинен показати дiтям, що числiвник, як i iншi частини мови, маСФ певнi ознаки: називаСФ кiлькiсть предметiв або СЧх порядок при лiчбi. Слова типу перший, другий i подiбнi в початкових класах розгля