Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ення чи правило. Однак вiдповiдi не завжди вiдбивають справжнiй стан речей. Вiдомi непоодинокi випадки, коли дiти знають визначення понять, але не вмiють скористатися своСЧми знаннями на практицi. Тому бiльш надiйним i переконливим прийомом перевiрки знань учнiв СФ виконання ними самостiйних робiт, наприклад, граматичного розбору, групування слiв за певною ознакою тощо.
Знайомство з частинами мови починаСФться з вивчення iменника як найбiльш уживаного учнями лексико-граматичного класу слiв. Вивчення iменника в початкових класах передбачаСФ, по-перше, формування граматичного поняття про iменник, по-друге, формування навичок правопису вiдмiнкових закiнчень iменникiв, по-третСФ, збагачення словника учнiв новими iменниками i розвиток навичок точного використання СЧх у мовi. Цi завдання розвязуються не iзольовано, а у взаСФмозвязку.
Лексичнi i граматичнi ознаки iменника досить складнi, а тому вивчення цiСФСЧ частини мови вимагаСФ поступового накопичення конкретного матерiалу для узагальнення знань про iменник як частину мови. Система роботи над вивченням теми РЖменник маСФ бути цiлеспрямованим процесом, який передбачаСФ певну послiдовнiсть ознайомлення учнiв РЖз смисловим значенням i граматичними ознаками цiСФСЧ частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формування навичок точного вживання iменникiв у мовленнi i правильного СЧх написання [36, 7].
Дiти вивчають iменник протягом 4 рокiв навчання. У 1 класi школярi вчаться вiдповiдати на питання хто? що?, знайомляться з словами, що СФ назвами предметiв, виконують логiчнi вправи на розрiзнення назв iстот i неiстот. У 2 класi вводиться термiн iменник, що розкриваСФ поняття слова, якi означають назви предметiв, продовжуСФться робота над диференцiацiСФю назв iстот i неiстот, без уживання термiнiв однина множина формуються практичнi навички розрiзнення числа iменникiв. У 3 класi поглиблюСФться уявлення учнiв про такi лексико-граматичнi категорiСЧ iменника, як назви iстот i неiстот, власнi й загальнi назви; вводяться термiни для позначення понять, якi ранiше розглядалися практично.
Якщо в 2 класi для розрiзнення числа дiти користувалися прийомом один багато, то в 3 класi формуСФться граматичне поняття однини/ множини. Учнi вперше знайомляться з такою граматичною категорiСФю, як рiд iменника, навчаються розрiзняти iменники за родами з допомогою пiдстановки слiв вiн, вона, воно чи мiй, моя, моСФ. Третьокласники ще не знають вiдмiнкiв iменникiв, однак практично вчаться ставити питання до слiв-назв предметiв (кого? чого? кому? чому? i под.), будувати речення i словосполучення з iменниками в непрямих вiдмiнках i тим самим готуються до усвiдомлення поняття вiдмiнювання iменникiв, що СФ основним у програмi 4 класу [62, 81].
Формування у молодших школярiв граматичного поняття iменник складаСФться з кiлькох етапiв. Перший пiдготовчий, який збiгаСФться з перiодом навчання грамоти. Пiдготовка учнiв, до усвiдомлення поняття iменник передбачаСФ навчання розрiзняти предмет i його назву, розвиток умiння класифiкувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочiв, фруктiв, транспорту тощо).
Другий етап формування поняття iменник передбачаСФ ознайомлення учнiв iз граматичними ознаками слiв у СФдностi з смисловим значенням (вiдповiдають на питання хто? що?, називають предмети) i закрiплення СЧх у термiнi iменник. Ця робота потребуСФ вiд учня бiльш високого ступеня узагальнення, нiж це було на пiдготовчому етапi.
Третiй етап полягаСФ у поглибленнi знань про смислове значення iменникiв, засвоСФння форм роду, числа, пiдготовцi до усвiдомлення вiдмiнкiв, розширеннi знань про власнi i загальнi назви.
Четвертий етап передбачаСФ формування умiння вiдмiнювати iменники, свiдомо вживати вiдмiнковi форми для висловлення своСЧх думок i правильно писати вiдмiнковi закiнчення [51, 103104].
Методика вивчення прикметника диктуСФться його лiнгвiстичними особливостями. На вiдмiну вiд iменника i дiСФслова ця частина мови характеризуСФться несамостiйнiстю своСЧх граматичних ознак. РЗСЧ основнi граматичнi категорiСЧ (рiд, число, вiдмiнок) розглядаються тiльки в СФдностi з такими ж категорiями iменника [13, 9].
Завдання вивчення прикметника в 14 класах полягають у формуваннi граматичного поняття прикметник як частини мови, що повязана з iменником, у виробленнi навичок правопису родових i вiдмiнкових закiнчень прикметникiв, у розвитку вмiння вживати прикметники в усному й писемному мовленнi. Учнi повиннi засвоСЧти, що прикметник:
а) називаСФ ознаку предмета;
б) залежить вiд iменника;
в) вiдповiдаСФ на запитання який? яка? яке?;
г) робить мовлення бiльш точним, емоцiйним i багатим [38, 6667].
Вивчення прикметника здiйснюСФться поступово. Система роботи над вивченням теми Прикметник це цiлеспрямований процес, який передбачаСФ певну послiдовнiсть в ознайомленнi з граматичними ознаками цiСФСЧ частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметникiв у мовленнi.
Прикметник вивчаСФться протягом усiх чотирьох рокiв навчання. У 1 класi в перiод навчання грамоти дiти практично знайомляться iз словами, що СФ ознаками предметiв (без уживання термiна прикметник). У 2 класi вводиться термiн i даСФться визначення прикметника. Дiти вчаться називати ознаки предметiв за кольором, матерiалом, смаком, розмiром, за формою, змiнювати прикметники разом з iменниками за зразком один бага