Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
складають загальну морфологiчну парадигматичну систему мови. У кожну парадигму входить не лише система флексiй (закiнчень), а й певна кiлькiсть варiантiв основ, якi сполучаються з одними й тими ж флексiями [78, 7374].
Одним з основних завдань граматичноСЧ науки СФ класифiкацiя мовних фактiв. На граматичному рiвнi лексичний склад мови подiляСФться на лексико-граматичнi класи слiв, що звуться частинами мови.
Проблема подiлу слiв на частини мови маСФ свою багатовiкову iсторiю i досi остаточно не розвязана. Проблемним передусiм СФ те, якi властивостi слiв треба брати до уваги при розподiлi СЧх за частинами мови. Однi висловлювали думку, що слiд зважати лише на морфологiчнi ознаки слова, iншi вважали за необхiдне брати до уваги поряд з морфологiчними ще й семантичнi ознаки, а ще iншi використовували весь комплекс семантичних, граматичних та словотворчих ознак [46, 357].
В основу розподiлу слiв на лексико-граматичнi класи частини мови найчастiше покладено морфологiчний принцип, який доповнюСФться синтаксичним i лексико-семантичним.
Основною морфологiчною ознакою, яка кладеться в основу лексико-граматичноСЧ класифiкацiСЧ слiв, СФ наявнiсть або вiдсутнiсть у них парадигми вiдмiнювання. Ця ознака даСФ змогу видiлити двi основнi групи слiв: вiдмiнюванi (змiннi) i невiдмiнюванi (незмiннi) слова. Для детальнiшоСЧ класифiкацiСЧ змiнних слiв береться до уваги наявнiсть у них граматичних категорiй роду, числа, вiдмiнка, перехiдностi неперехiдностi i виду, тобто всiх найзагальнiших iменних i дiСФслiвних категорiй [21].
Головною синтаксичною ознакою, яка допомагаСФ класифiкувати слова з погляду СЧх належностi до рiзних частин мови, СФ здатнiсть слiв граматично поСФднуватися з iншими словами в реченнi. За цiСФю ознакою слова подiляються на граматично залежнi i граматично незалежнi. Характер цiСФСЧ залежностi (узгодження неузгодження) (Такi типи синтаксичного звязку, як керування i прилягання, для розрiзнення яких нерiдко доводиться Звертатися до змiст) всього речення, при визначеннi частин мови не диференцiюються) даСФ змогу видiлити окремi пiдкласи слiв.
Лексико-семантичними ознаками служить наявнiсть чи вiдсутнiсть у слова лексичного (спiввiдносного з поняттям) i граматичного значень. Вiдповiдно до цього слова подiляються на повнозначнi i неповнозначнi. Лексичнi значення повнозначних слiв у свою чергу подiляються на предметнi, означальнi (власне ознака, процесуальнiсть i ознака ознаки) та числовi. Окремою ознакою на рiвнi семантики можна вважати також еквiвалентнiсть, тобто здатнiсть слiв виступати семантичними репрезентантами цiлого пiдкласу [55, 41].
Сукупнiсть ознак морфологiчного, синтаксичного i лексико-граматичного рiвнiв даСФ змогу видiлити широкi класи слiв [69, 102103]:
РЖ. Змiннi повнозначнi мають парадигму вiдмiнювання, граматично поСФднуються з iншими словами, спiввiдносяться з поняттями (брат, читання, веселий, вiк, три, вчений, третiй, ходити).
Всерединi цього класу слiв за рядом iнших ознак (наявнiсть певних граматичних категорiй, здатнiсть узгоджуватися з iншими словами, вираження понять предметностi, ознаки, кiлькостi чи здатнiсть виступати СЧх репрезентантом) видiляються окремi пiдкласи, якi прийнято називати змiнними повнозначними частинами мови: iменник (брат, читання, ходiння) пiдводиться пiд категорiСЧ роду, числа й вiдмiнка; маСФ здатнiсть граматично поСФднуватися зi словами в реченнi як способом узгодження, так i iншими способами; означаСФ предметнiсть; прикметник (веселий, розумний, працьовитий, третiй) пiдводиться пiд категорiСЧ роду, числа и вiдмiнка; маСФ здатнiсть граматично поСФднуватися зi словами в реченнi тiльки способом узгодження; передаСФ ознаку; числiвник (один, три, пятнадцять) пiдводиться пiд категорiю вiдмiнка, а також частково роду й числа; маСФ здатнiсть граматично поСФднуватися iз словами в реченнi як способом узгодження, так i iншими способами; означаСФ число; займенник (вiн, такий, стiльки) пiдводиться пiд категорiю вiдмiнка i в бiльшостi випадкiв також пiд категорiСЧ роду й числа; маСФ здатнiсть граматично поСФднуватися з iншими словами в реченнi способом узгодження (в переважнiй бiльшостi випадкiв) та iншими способами; виступаСФ еквiвалентом iменника, прикметника або числiвника (оскiльки iменники, прикметники, числiвники й займенники пiдводяться пiд однi i тi ж граматичнi категорiСЧ, усi цi частини мови називають iменними); дiСФслово (ходити, ходячи, написаний) пiдводиться пiд категорiю перехiдностi / неперехiдностi, категорiю виду, а також частково роду, числа й вiдмiнка; з iншими словами переважно поСФднуСФться способами керування й прилягання, хоч може й узгоджуватися; передаСФ ознаку (дiю, процес).
II. Незмiннi повнозначнi переважно не мають парадигми вiдмiнювання, граматично поСФднуються з iншими словами, спiввiдносяться безпосередньо з поняттями; цей клас становить собою окрему повнозначну частину мови прислiвник (весело, можна); прислiвники не пiдводяться пiд жодну з видiлених граматичних категорiй, не узгоджуються з iншими словами в реченнi, передають ознаку.
III. Незмiннi неповнозначнi не мають парадигми вiдмiнювання, граматично поСФднуються з iншими словами в реченнi, не спiввiдносяться з поняттями i виражають ряд граматичних (синтаксичних) значень; це клас службових слiв; за характером вираження граматичноСЧ ознаки в цьому класi можна видiлити ряд пiдкласiв, якi прийнято квалiфiкувати як окремi службовi (неповнозначнi) частини мови: прийменник (пiд, при, над, завдяки) разом з вiдмiнковою формою iменника