Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?iти, слухаючи вiршi i художню прозу [52].
Найiстотнiшою змiною в мовному розвитку дитини-школяра СФ ознайомлення СЧСЧ з словом, з мовою як обСФктом пiзнання. З раннього дитинства мова була засобом спiлкування дитини з навколишнiми людьми. У школi дiти вивчають мову як спецiальний предмет. Першокласниковi спочатку важко розмежувати слово i предмет, який ним позначено. Тому першокласник довго не може зрозумiти, що слово малина ще не ягода малина. Слово лише назва вiдомоСЧ йому смачноСЧ темно-червоноСЧ ягоди. Не вiдразу слово вiдокремлюСФться вiд предмета, i першокласник, знову збиваючись, каже: У малинi три склади. Вчителька поправляСФ: Не в малинi, а в словi малина три склади [16, 11].
ЗасвоСФння грамоти складна робота для школяра, вона ТСрунтуСФться на тонкому i точному слухо-зорово-артикуляцiйному аналiзi i синтезi, на поСФднаннi звуковоСЧ форми слова з його значенням. Маленький учень часто читаСФ неправильно, ставить наголос не там, де треба, тому слова звучать спотворено, що заважаСФ розумiнню СЧх змiсту. Читаючи речення, школяр вчиться розумiти звязки мiж словами, правильно називати закiнчення слiв i читати прийменники та сполучники, що сполучають слова в реченнi.
Вiдповiдно до вимог програми в учнiв початкових класiв мають сформуватися деякi уявлення про мову i мовлення [21, 28]: 1) мова СФ найважливiшим засобом спiлкування мiж людьми; 2) найважливiшими одиницями мови СФ звуки, слова, сполучення слiв, речення, текст; кожна з них маСФ своСФ призначення: iз звукiв утворюються слова, iз слiв словосполучення i речення, iз речень звязнi висловлювання; 3) мова повязана з мисленням (за допомогою речень висловлюються думки); 4) украСЧнська мова мова украСЧнського народу; 5) знання з мови застосовуються у практичному мовленнi; щоб оволодiти мовленням, потрiбно знати слова i вмiти поСФднувати СЧх; 6) СФ двi форми мовлення усна й писемна; 7) усне мовлення маСФ допомiжнi засоби увиразнення: iнтонацiю, мiмiку, жести; своСФрiдними допомiжними засобами спiлкування СФ зоровi умовнi знаки i звуковi сигнали.
Наведенi вiдомостi учнi повиннi не заучувати, а засвоювати у процесi навчання. У результатi повинно виробитись свiдоме ставлення до власних усних i писемних висловлювань, прагнення уникати помилок, дотримання етики мовлення невiдСФмноСЧ частини культури спiлкування. Робота над досягненням цiСФСЧ мети починаСФться на спецiально вiдведених уроках i продовжуСФться при вивченнi всiх тем i роздiлiв програми, на заняттях з розвитку звязного мовлення.
Навчальний матерiал на уроцi не може бути просто викладений вчителем таку розповiдь дiтям було б важко сприйняти. Основою роботи маСФ стати пiдручник, головними методами спостереження мовних явищ i бесiда, у проведеннi якоСЧ слiд постiйно спиратися на мовний досвiд учнiв, поступово збагачуючи його. Однак учитель повинен постiйно спрямовувати бесiду, розяснювати наведене в пiдручнику, при потребi доповнювати новими фактами [48].
Вже в 2 класi учнi дiзнаються про суспiльну природу мови СЧСЧ створили люди для потреб спiлкування в умовах спiльноСЧ працi. За допомогою мови люди виражають своСЧ думки. Тому мова тiсно повязана iз мисленням. Дiтям слiд розказати, що люди, пiзнаючи навколишнiй свiт, явища дiйсностi, предмети, СЧх ознаки, дiСЧ, стали давати СЧм назви. Так зявилися слова як своСФрiдне позначення явищ дiйсностi. Найменування певного предмета, його ознаки чи дiСЧ це своСФрiднi знаки тiСФСЧ чи iншоСЧ мови, якi допомагають вiдрiзнити один предмет, ознаку, дiю вiд iнших.
У ходi роботи доцiльно пiдкреслити, що слiв у мовi дуже багато (при цьому показати словники), що словниковий запас мови весь час поповнюСФться. Недавно в нашу мову ввiйшли слова зорелiт, космонавт, мiсяцехiд, якими були названi новi машини, новi професiСЧ. РЖ навпаки, багато слiв ми перестали або перестаСФмо вживати (соха, постоли). На основi таких даних у дiтей формуватиметься уявлений про розвиток мови у тiсному звязку з розвитком суспiльства [57, 21].
У початкових класах дiтям прищеплюСФться любов до рiдного слова, до мови батькiв, до рiдного краю, Батькiвщини. Дiти мають усвiдомити, що украСЧнська мова СФ мовою украСЧнського народу, що обовязком кожного украСЧнця СФ знання й збагачення СЧСЧ.
Показуючи, як люди користуються мовою, слiд цiлеспрямовано вводити термiн мовлення, розумiючи його як процес спiлкування за допомогою мови, здiйснюваний мовцем. Для того щоб висловлювати своСЧ думки i почуття, людина використовуСФ слова, поСФднуСФ СЧх мiж собою, утворюючи речення, а поСФднанням речень будуСФ звязнi висловлювання (текст).
Пiд час оволодiння грамотою учнi дiзнаються, що СФ двi форми мовлення усна й писемна. У 24 класах засвоюють найважливiшi ознаки усного i писемного мовлення. Вчитель розяснюСФ, що усна форма мовлення призначена для безпосереднього спiлкування того, хто говорить, з тим, хто слухаСФ. У процесi обмiну думками спiвбесiдники мiняються ролями: той, хто говорить, стаСФ слухачем, i навпаки. ДопомагаСФ порозумiтись i ситуацiя мовлення. При усному спiлкуваннi можна використати iнтонацiю, мiмiку, жести, повторити нечiтко вимовлене слово, перебудувати фразу, уточнити iншими словами, якщо цього потребуСФ спiврозмовник. Отже, усна форма мовлення бiльш динамiчна, легше пiддаСФться виправленню i доповненню. Однак думка формуСФться безпосередньо у процесi мовлення, спiвбесiдник не маСФ багато часу на обдумування кожного слова, кожного речення. Тому в усному мовленнi нерiдко трапляються неточно вжитi слова, незавершенi речення, небажа