Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?вноцiннi читацькi, мовленнСФвi, обчислювальнi умiння i навички, узагальненi знання про реальний свiт у його звязках i залежностях, розвиненi сенсорнi умiння, мислення, уява, память, здатнiсть до творчого самовираження, особистiсно цiннiсного ставлення до працi, мистецтва, здоровя, умiння виконувати творчi завдання.
Курс украСЧнськоСЧ мови важлива складова загального змiсту початковоСЧ освiти, оскiльки мова СФ не тiльки окремим навчальним предметом, а й виступаСФ основним засобом опанування всiх iнших шкiльних диiиплiн [51, 351]. Основна мета цього курсу забезпечити розвиток, удосконалення умiнь i навичок усного мовлення (слухання-розумiння, говорiння); навчити дiтей читати i писати, працювати з дитячою книжкою, будувати звязнi писемнi висловлювання; сформувати певне коло знань про мову i мовнi умiння; забезпечити мотивацiю вивчення рiдноСЧ мови [57, 43].
У процесi початкового навчання украСЧнськоСЧ мови поглиблюються уявлення школярiв про навколишнiй свiт, розвиваСФться СЧхнСФ образне i логiчне мислення; здiйснюСФться патрiотичне, морально-етичне, естетичне виховання учнiв. Навчання украСЧнськоСЧ мови маСФ бути спрямоване на розвиток у дiтей, окрiм загальномовленнСФвих, ще й загальнонавчальних умiнь: органiзацiйних, загальнопiзнавальних, контрольно-оцiнних. Також важливо формувати у школярiв почуття вiдповiдальностi за виконуване завдання, готовнiсть самостiйно працювати з новим, доступним за складнiстю навчальним матерiалом, мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обТСрунтовувати СЧСЧ.
У початковiй школi дiти ознайомлюються з усiма основними частинами мови. Вивчення частин мови в початкових класах маСФ на метi ознайомлення учнiв з такими самостiйними частинами мови, як iменник, прикметник, дiСФслово, числiвник, особовi займенники, прислiвник i з службовою частиною мови прийменником (без уживання термiнiв самостiйнi i службовi частини мови). Також формуСФться усвiдомлення того, що кожне слово СФ назвою предмета, ознаки чи дiСЧ i вiдповiдаСФ на певне питання. ВiдбуваСФться й засвоСФння орфографiчних правил, таких, як правопис вiдмiнкових закiнчень iменникiв i прикметникiв, особових закiнчень дiСФслiв тощо, вiдбуваСФться розвиток усного i писемного мовлення учнiв шляхом збагачення словника новими iменниками, прикметниками чи дiСФсловами, уточнення змiсту окремих слiв, розвитку умiння добирати слова для передачi своСЧх думок [50, 117].
ВзаСФмоповязане вивчення компонентiв мовноСЧ системи це одна iз визначальних умов шкiльного навчання. РЖдея вивчення мови в школi як цiлiсного явища вперше одержала розвиток у працях К.Д.Ушинського. Принцип взаСФмоповязаного вивчення лексики, фонетики, етимологiСЧ, синтаксису, орфографiСЧ був упроваджений в його Рiдному словi.
РЖсторiя розвитку школи свiдчить про те, що коли однiй iз сторiн мови придiляСФться в школi бiльше уваги або будь-яка сторона iзолюСФться iз загальноСЧ системи роботи з мови, то навчання не буде оптимально результативним i виникаСФ необхiднiсть його перебудови.
Аналiз мовознавчоСЧ лiтератури та лiнгвiстичних наукових розвiдок дозволив визначити семантичнi i граматичнi функцiСЧ та семантико-стилiстичнi властивостi частин мови, СЧх роль як засобу розвитку комунiкативно-мовленнСФвих умiнь. Це СФ важливим теоретичним пiдТСрунтям для ознайомлення молодших школярiв з iменниками, прикметниками, дiСФсловами, числiвниками, прийменниками, сполучниками, частками на теоретично-практичному рiвнi, на що нацiлюСФ комунiкативно-дiяльнiсний пiдхiд до вивчення шкiльного курсу рiдноСЧ мови [3, 3536].
Питання комунiкативно-дiяльнiсного пiдходу до змiсту й процесу навчання мови, можливiсть засвоСФння молодшими школярами рiзних аспектiв мови як засобу спiлкування, усвiдомлення суспiльноСЧ ролi мови та СЧСЧ функцiй, що реалiзуються в мовленнi кожноСЧ людини, порушуються останнiм часом на всiх рiвнях лiнгвiстичному, психологiчному, педагогiчному.
Аналiз психолого-педагогiчноСЧ лiтератури засвiдчив, що проблема розвитку мовлення молодших школярiв, формування й удосконалення мовленнСФвих умiнь СФ однiСФю з провiдних у працях украСЧнських i росiйських психологiв (Г.О.Балл, Л.С.Виготський, П.Я. Гальперiн, Д.Б. Ельконiн, М.РЖ. Жинкiн, Г.С.Костюк, О.М. ЛеонтьСФв, О.О. ЛеонтьСФв та iн.), дослiдникiв мовлення дiтей дошкiльного (А.М.Богуш, О.М. ГвоздСФв, К.Л. Крутiй, Г.О. Люблiнська, Л.П.Федоренко та iн.) та молодшого шкiльного вiку (В.РЖ. Бадер, Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, РЖ.П.Гудзик, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов, Н.Ф.Скрипченко, В.О.Собко, М.Г.Стельмахович, О.Н.Хорошковська та iн.) [46, 287288].
Ряд дослiдникiв (Н.Н. Алгазiна, В.В.Голубков, Т.О.Ладиженська, М.С.Рождественський, РЖ.О.Синиця та iн.) вiдзначаСФ недосконалiсть усного i писемного мовлення школярiв. Широке коло методичних рекомендацiй, спрямованих на удосконалення комунiкативних якостей мовлення учнiв 14 класiв, подано в працях М.Т.Баранова, М.С.Вашуленка, РЖ.П.Гудзик, А.С. ЗимульдiновоСЧ, В.РЖ. Капiнос, О.Н. ХорошковськоСЧ та iн. Низку наукових дослiджень присвячено пошуковi дидактичних шляхiв розвитку мовленнСФвих, комунiкативних умiнь школярiв рiзного вiку в процесi навчання мови i мовлення (Н.А.Гац, Л.В.Давидюк, А.П. Канiщенко, Н.А. Пашкiвська, РЖ.Л.Холковська, РЖ.А.Шаповалова, Г.Т.Шелехова та iн.) [21, 9].
Розкриваючи змiст поняття умiння, психологи i дидакти (Б.К.Бабанський, Л.С.Виготський, П.Я. Гальперiн, М.А.Данилов, О.М. ЛеонтьСФв, Г.О. Люблiнська, РЖ.Я.Лернер, С.Л. Рубiнштейн, О.Я Савченко, Г.РЖ. Щукiна та iн.) вбачають у ньому здатнiсть учнiв свiдомо здiйснюва