Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
д добираСФ такi дидактичнi вправи, якi б iлюстрували функцiонування цих дiСФслiв у прислiвях, загадках та дiлових текстах iнструкцiях, правилах, порадах. Розглядаючи й аналiзуючи загадки, зосереджуСФмо увагу школярiв на здатностi iнфiнiтиву виконувати живописну функцiю: характеризувати предмети, досить точно, емоцiйно називати дiСЧ. При аналiзi ж дiлових текстiв акцентуСФмо увагу на здатностi дiСФслiв цiСФСЧ форми описувати дiйовi процеси. Доцiльно звернути увагу й на те, що, використовуючи неозначену форму, можна передати ту чи iншу думку бiльш категорично.
Таким чином, пропонованi види вправ, на нашу думку, повиннi дати можливiсть учителевi бiльш цiлеспрямовано органiзувати засвоСФння знань з теми Частини мови, зорiСФнтувати школярiв доцiльно використовувати вивченi частини мови у своСЧх стилiстично диференцiйованих висловлюваннях, формувати комунiкативнi умiння учнiв початкових класiв загалом.
2.2 Органiзацiя змiсту експериментального дослiдження
Експериментальне дослiдження особливостей формування комунiкативно-мовленнСФвих умiнь при вивченнi частин мови в початкових класах мало теоретико-експериментальний характер i проводилося у два етапи. На першому (теоретичному) етапi (20062007 навчальний рiк) була визначена галузь i проблема дослiдження, вивчалася педагогiчна i методична лiтература з даного питання, досвiд роботи вчителiв початкових класiв, формулювалися гiпотеза i завдання дослiдження.
Експериментальний етап дослiдження (20072008 навчальний рiк) був спрямований на визначення ефективностi запропонованоСЧ системи роботи iз формування комунiкативно-мовленнСФвих умiнь при вивченнi частин мови в початкових класах.
Експериментальне навчання за пропонованими нами науковими та методичними положеннями здiйснювалося на формуючому та перевiрялось на теоретико-узагальнюючому етапах дослiдження, де основна увага була звернена на аналiз та узагальнення результатiв експерименту, оформлення дипломноСЧ роботи i зясування подальших перспектив даноСЧ системи роботи. Експериментальним дослiдженням були охопленi учнi 3-х класiв: 21 учень експериментального i 19 учнiв контрольного класiв ОсташiвськоСЧ ЗОШ РЖ-РЖРЖРЖ ступенiв Зборiвського району ТернопiльськоСЧ областi.
При визначеннi й формуваннi системи експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних вiдомостей учнi початкових класiв отримують мало (це програмовий матерiал наступних класiв), а частини мови вивчають на основi практичних вправ у звязку з засвоСФнням знань за програмою 14 класiв з украСЧнськоСЧ мови. Тому формування комунiкативно-мовленнСФвих умiнь при вивченнi частин мови в початкових класах повязувалася з усiСФю системою навчання дiтей у школi.
Також у процесi проведення експериментального дослiдження ми враховували, що вивчення частин мови в початкових класах у початковiй школi насамперед спрямоване на формування комунiкативно-мовленнСФвих умiнь, а саме: збагачення активного i пасивного словника учнiв, розвиток звязного мовлення, вироблення навичок свiдомого оволодiння новими словами, уточнення значення i сфери вживання вiдомих слiв, що позначають предмет, явище. Щоб успiшно розвязати цi завдання, вчитель повинен сам добре знати комунiкативну систему мови i тi процеси, якi в нiй вiдбуваються.
Формування комунiкативно-мовленнСФвих умiнь при вивченнi частин мови в початкових класах вiдбувалася у процесi поступовоСЧ подачi знань у процесi ознайомлення учнiв з iменником, дiСФсловом, прикметником.
Одним iз головних завдань початкового навчання украСЧнськоСЧ мови при вивченнi iменника СФ розвиток умiнь розрiзняти предмет i слово, що його називаСФ. Це вiдбуваСФться в ходi виконання рiзноманiтних вправ iз пiдручника та дiбраних учителем спецiально. Виконуючи СЧх, учнi спостерiгають за граматичними ознаками iменника, вчаться ставити питання до слiв, що означають назви конкретних речей, рослин (що?) та слiв, що означають назви людей i тварин (хто?). В ходi такоСЧ роботи дiти привчаються уважно спостерiгати, свiдомо встановлюють вiдповiднi звязки:
мiж предметом i словом, що його називаСФ;
мiж словом i питанням, на яке вiдповiдаСФ.
Оперуючи термiном iменник, дiти ознайомлюються з деякими його граматичними ознаками: маСФ рiд, змiнюСФться за числами та вiдмiнками. Так учнi вiд логiчного поняття предметностi переходять до усвiдомлення граматичних ознак iменника. Осмислюючи рiзницю мiж власними i загальними назвами, навчаючись розрiзняти iменники чоловiчого, жiночого i середнього роду, усвiдомлюючи здатнiсть СЧх змiнюватися за числами, вiдмiнками i роль закiнчення як засобу оформлення цих змiн, школярi поглиблюють знання про iменник як частину мови.
Ми враховували, що до кiнця 3 класу в молодших школярiв маСФ сформуватися розумiння iменника як частини мови, правопис вiдмiнкових закiнчень. Тут простежуСФться взаСФмозвязок: робота над граматичними ознаками (з урахуванням лексичного значення) створюСФ основу теоретичних знань для свiдомого формування орфографiчних навичок. При виробленнi навичок вiдмiнювання постiйно поглиблюються знання про рiд, число та вiдмiнок iменника.
При визначеннi вiдмiнка iменника спираСФмось на вже виробленi у молодших школярiв умiння:
встановлювати звязок слiв у реченнi;
знаходити слово, з яким повязаний iменник у реченнi за змiстом;
ставити питання вiд слова до слова.
На базi цього формуСФться умiння спiввiдносити питання, за допомогою якого iменн