Розвивальний потенцiал бесiди як методу навчання у сучаснiй початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В»я керування пiзнавальною дiяльнiстю школярiв, активноСЧ участi кожного в аналiзi явищ, фактiв, порiвняннi й зiставленнi СЧх, у формулюваннi висновкiв, узагальнень. Виховна функцiя бесiди полягаСФ у тому, що вона вчить колективного пошуку iстини, допомагаСФ формувати уявлення i переконання, даСФ змогу яскравiше виявитись iндивiдуальностi учня, розвиваСФ критичнiсть, самостiйнiсть, умiння доводити, переконувати. Метод бесiди цiнуСФться за його рухливiсть, гнучкiсть. Вiн практикуСФться на заняттях з усiх предметiв i може застосовуватися для розвязування будь-якого дидактичного завдання [58].
Отже, бесiда, як метод навчання, СФ дiалогом мiж учителем i учнем, який пiдпорядковуСФться конкретнiй метi. Цей метод широко застосовуСФться у процесi навчання молодших школярiв i маСФ великi можливостi в керуваннi СЧхньою пiзнавальною дiяльнiстю.
Бесiда це складний спосiб органiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi учнiв. Особливiсть цього методу навчання полягаСФ у тому, що iнформацiя вiдтворюСФться або сприймаСФться школярами частинами, у формi тАЮзапитання вiдповiдьтАЭ. Якщо поза увагою дiтей залишаСФться хоч одна частина змiсту, знання стають фрагментарними, втрачаСФться СЧх сутнiсть, у дiтей зникаСФ iнтерес i бажання працювати [38].
Бесiда ефективна тодi, коли вона нагадуСФ живу повсякденну розмову, в якiй вчитель виступаСФ не в ролi постiйного екзаменатора, а безпосереднього учасника, що вводить своСЧх учнiв в свiт пiзнання. При цьому вчитель не тiльки ставить перед ними проблеми, але i викликаСФ СЧх iнтерес, вiдповiдаСФ на СЧх запитання [38].
РЖснуСФ ще одна складнiсть у проведеннi бесiди. Цьому методу постiйно загрожуСФ вiдрив вiд основного плану i теми, а також вихiд за межi часу, призначеного на уроцi для бесiди. Як показуСФ практика, вчителi не завжди благополучно долають цi труднощi, що вимагають диiиплiнованостi вчителя i ритмiчностi в його роботi.
Нам доводилося спостерiгати, як учнi молодших класiв на запитання вчителя, особливо тодi, коли вимагаСФться навести приклади подiй чи явищ, починають тривалу розповiдь про те, що мало стосуСФться, або й не маСФ жодного вiдношення до теми уроку. Вчитель опиняСФться у незручнiй ситуацiСЧ, коли незручно перебивати свого вихованця. До того ж, подiбне вiдбуваСФться з дiтьми, що мають невисокий рiвень знань, вiд яких нечасто можна почути хорошу вiдповiдь. Вчителевi залишаСФться СФдиний вихiд - радiти з того, що учень маСФ власну думку, чи погляд i висловлюСФ СЧх. Вислухавши такого спiврозмовника, варто знайти в його думках рацiональне зерно, пiдкреслити його та спробувати надолужити втрачений час.
Успiх бесiди залежить вiд умiлоСЧ постановки серiСЧ запитань i знання передбачуваних вiдповiдей учнiв. Питання вчителя повиннi бути чiтко сформульованi, без зайвих, пояснювальних слiв. Змiнювати формулювання питання слiд виходячи iз вiдповiдей учня, якщо виявляСФться, що дiти недостатньо розумiють змiст питання або недостатньо активнi. Не рекомендуСФться давати навiднi (пiдказуючi), пояснюючi питання для отримання швидких вiдповiдей. Подiбний характер питань можна використовувати в навчаннi з метою органiзацiСЧ певного шляху в мiркуваннях учня. Питання повиннi передбачати певну логiчну форму думки: перехiд вiд загального до конкретного, вiд одиничних i конкретних фактiв до загальних положень, порiвнянь, аналiзу, синтезу, узагальнень, абстрагувань i iнших операцiй мислення.
Учнiв потрiбно привчати до повних вiдповiдей, особливо в початкових класах. Формулювання пiд керiвництвом вчителя чiтких, зрозумiлих за формою i змiстом викладу вiдповiдей СФ одним з важливих засобiв розвитку логiчного мислення учня. Завдання вчителя при будь-якiй формi вiдповiдi полягаСФ в тому, щоб одержати iнформацiю вiд учнiв на задане питання i зрозумiти, чи правильно вiн мислить. Вiдповiдь учня може не спiвпадати повнiстю iз змiстом його думки. РЖнодi учень неглибоко розумiСФ навчальний матерiал i не може сформувати вiдповiдь, в iнших випадках не умiСФ правильно словесно сформулювати вiдповiдь, хоча навчальний матерiал розумiСФ. Бувають випадки, коли учень, особливо молодший школяр, мало замислюСФться про суть понять i положень, що вивчаються, а прагне вгадати, яка потрiбна вiдповiдь на задане питання. Перевага бесiди, як методу навчання в тому, що в кожнiй вiдповiдi вчитель одержуСФ iнформацiю про знання учня. Додатковими питаннями уточнюСФ хiд думки учня i тим самим дiстаСФ хорошi можливостi управлiння пiзнавальною дiяльнiстю учнiв.
Постановка запитань активiзуСФ учнiв, дозволяСФ залучати до роботи дiтей з рiзною пiдготовкою, враховувати СЧхнi iндивiдуальнi можливостi. Диференцiацiя запитань створюСФ ситуацiю успiху, яка пiдтримуСФ увагу та iнтерес до навчання [24].
Ученi-методисти (О. Текучов) вказують на те, що неприпустимо ставити учням запитання, якi мiстять уже готову вiдповiдь. Запитання не повиннi бути надто легкими, примiтивними, бо в такому випадку вони не викликають активноСЧ розумовоСЧ дiяльностi, вдумливого й серйозного ставлення до навчальноСЧ роботи. Не тiльки змiстом, а й формою запитання мають сприяти розвитковi учнiв. Подавати матерiал саме у формi невимушеноСЧ бесiди складно. Цей метод вимагаСФ вiд вчителя початковоСЧ школи досить високоСЧ майстерностi та ерудицiСЧ. Це саме той випадок, коли лише для необiзнаноСЧ людини вiн може видатися простим. Адже розвивати творче мислення, формувати внутрiшнiй свiт, моральнi принципи людини найчастiше доводиться у контекстi бесiди. Учитель не може передбачити всi деталi уроку, а обмiн думками може призвести до таких ре