Розвивальний потенцiал бесiди як методу навчання у сучаснiй початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В°бстрактного мислення школярiв. Однак одностороннСФ використання словесних методiв утрудняСФ засвоСФння матерiалу, особливо учням з наочно-образною i моторною памяттю, з наочно-образним типом мислення.
Кожний з названих словесних методiв може застосовуватись на рiзних рiвнях пiзнавальноСЧ самостiйностi учнiв i забезпечуСФ рiзнi способи передавання знань. А. Алексюк умовно визначаСФ три рiвнi застосування акроаматичного (монологiчного) способу передавання знань учням з погляду пiзнавальноСЧ самостiйностi i активностi [4; 5].
Найнижчий рiвень. Це словесно-iнформацiйний метод. Учнi слухають учителя i запамятовують сказане. Таке навчання часто називають догматичним, проте воно iнколи застосовуСФться для передавання науковоСЧ iнформацiСЧ у школi.
Вищий рiвень. Розповiдаючи учням про тi чи iншi явища, подiСЧ, учитель точно враховуСФ, що вони вже знають з даного питання i на цiй основi розвиваСФ далi знання учнiв. Вiн може розкладати матерiал на елементи, пояснювати важливiсть i значення кожного з них, будуючи таким чином формулу цiлого, синтезуючи аналiзоване. Отже, йдеться не тiльки про повiдомлення i пояснення нового матерiалу, а й про цiлеспрямований процес розвитку знань дiтей.
Найвищий рiвень. Проблемний або, як його ще називають, генетичний виклад матерiалу. Учитель розповiдаСФ, як виникли знання, формулюСФ науковi гiпотези, пiдтверджуСФ або заперечуСФ СЧх, розгортаСФ ембрiологiю iстини.
Монологiчний виклад нового матерiалу широко застосовуСФться у загальноосвiтнiй школi, СФ численнi зразки рацiонального поСФднання усного викладу матерiалу вчителем з пошуковою дiяльнiстю учнiв, причому сам по собi усний виклад даСФ можливiсть ставити перед учнями тi чи iншi проблеми.
Названi три рiвнi застосування акроаматичного способу усного викладу навчального матерiалу умовно можна видiлити i в ероматичному (дiалогiчному) способi усного викладу матерiалу учням.
Найнижчий рiвень катехiзична бесiда, коли вiдповiдi на запитання СФ в готовому виглядi у пiдручнику або СЧх переказуСФ вчитель.
Вищий рiвень евристична або сократiвська бесiда. Вона можлива тодi, коли учнi, засвоСЧвши потрiбну кiлькiсть фактичного матерiалу, самi вiдкривають пiд керiвництвом учителя новi знання i формулюють СЧх. Таке навчання може мати проблемний характер.
Найвищий рiвень дiалогiчно-евристична бесiда i словесно-задачний (дослiдницький) метод.
Проаналiзувавши рiзнi тлумачення сутностi словесних методiв навчання, можна зробити висновок, що:
1) така група методiв виокремлюСФться i маСФ своСЧ характернi риси;
2) ця група iснуСФ у взаСФмозвязку iз наочними i практичними методами;
- словеснi методи СФ основним джерелом сприйняття та усвiдомлення новоСЧ iнформацiСЧ;
- вони активiзують мисленнСФву та комунiкативну дiяльнiсть учнiв;
- мають як емпiричний так i теоретичний вияви в процесi навчання [4; 5].
Успiх словесних методiв навчання, що використовуСФться у навчальному процесi початковоСЧ школи, залежить вiд умiння вчителя правильно побудувати словесне пояснення i вiд умiння учня розумiти змiст матерiалу у словесному викладi. Не можна припустити iзоляцiСЧ словесного методу навчання вiд iнших методiв i перебiльшення СЧх значення. Дана група методiв СФ стрижневою в навчальному процесi, на нiй будуються iншi методи.
Органiчнiсть i унiверсальнiсть бесiди часто породжують iлюзiю простоти даного методу i призводять до того, що вона розглядаСФться лише як другорядний, допомiжний метод. Ця досить поширена помилка не лише перешкоджаСФ використанню широких можливостей бесiди як педагогiчного i дидактичного iнструменту, але й стаСФ iнодi джерелом серйозних помилок в роботi.
Проведення бесiди СФ не просто збором певноСЧ iнформацiСЧ про учнiв. Це складний комунiкативний процес, успiшнiсть якого визначаСФться безлiччю факторiв i першочерговий серед них наявнiсть у вчителя психологiчно необхiдних здiбностей, особистих установок i спецiальних навичок проведення бесiди. ОднiСФСЧ з провiдних здiбностей СФ емпатiя умiння спiвпереживати i спiвчувати iншiй людинi. Рiвень емпатiСЧ вчителя, залежить вiд ряду факторiв, але перш за все вiд повноти i точностi знань про учнiв. Здатнiсть до емпатiСЧ зростаСФ у тiй мiрi в якiй педагог розпоряджаСФ власний досвiд переживання ситуацiй, подiбних ситуацiям учня. Велике значення маСФ також здатнiсть педагога уявити таку ситуацiю, сконструювати СЧСЧ, навiть якщо в його власному досвiдi аналогiчнi переживання вiдсутнi [40].
При проведеннi бесiди вiд педагога потрiбне i умiння створити психологiчнi i дидактичнi умови, сприятливi вiльному протiканню процесу комунiкацiСЧ. Велику роль при цьому можуть вiдiгравати особливостi особи самого педагога: комунiкабельнiсть, сензитивнiсть, спрямованiсть на iншого, тактовнiсть i iн. Педагогу також необхiдно мати установку на позитивне ставлення до учня, на повне прийняття його особистостi i уникнення будь-яких негативiв щодо дидактичноСЧ ситуацiСЧ i учнiв.
Крiм названих вище здiбностей, до професiонально важливих якостей, що визначають успiшнiсть бесiди, вiдносяться такi:
володiння прийомами рефлексивного i активного слухання;
умiння сприймати iнформацiю: ефективно слухати i спостерiгати, адекватно розумiти вербальнi i невербальнi сигнали, розрiзняти змiшанi i замаскованi повiдомлення, бачити невiдповiднiсть мiж вербальною i невербальною iнформацiСФю, без спотворень запамятовувати сказане;
здатнiсть критично оцiнювати iнформацiю, враховуючи