Розвивальний потенцiал бесiди як методу навчання у сучаснiй початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?чностi, застосуванням технiчних засобiв навчання;
Бесiда вiдноситься до найдавнiших i найпоширенiших методiв дидактичноСЧ роботи, СЧСЧ майстерно використовував ще Сократ. Провiдною функцiСФю даного методу СФ мотивацiйно-стимулююча. Бесiда це дiалог мiж учителем та учнем, який даСФ можливiсть за допомогою цiлеспрямованих i вмiло сформульованих питань спрямувати учнiв на активiзацiю отриманих знань. Ученi видiляють iндуктивну та дедуктивну бесiду; евристичну та репродуктивну [37].
Саме за допомогою СЧх учитель активiзуСФ дiяльнiсть учнiв, ставлячи СЧм запитання для розмiрковування, розвязання проблемноСЧ ситуацiСЧ.
Бесiда - поширений метод навчання, який можна застосовувати на будь-якому етапi уроку з рiзною навчальною метою: при перевiрцi домашнiх i самостiйних робiт, поясненнi нового матерiалу, закрiпленнi i повтореннi пiдведеннi пiдсумкiв теми, при вiдповiдях на питання школярiв. РЗСЧ проводять у тих випадках, коли СФ пiдстави для бесiди, тобто учнi мають деякi вiдомостi i знання про матерiал, що вивчаСФться. Вона дозволяСФ повязати навчальний матерiал з особистим досвiдом дитини. У процесi бесiди учнi вiдтворюють необхiднi знання i повязують СЧх з навчальним матерiалом, що повiдомляСФться. Пiд час бесiди вчитель маСФ хороший зворотний звязок. З питань i вiдповiдей учня вiн бачить, що дитина розумiСФ i чого не розумiСФ. Тому у ходi бесiди вiн може вносити корективи, змiнювати глибину i обСФм матерiалу, давати додатковi вiдомостi. Бесiду проводять у будь-яких класах, проте переважаюче значення вона маСФ в початкових класах. Первиннi науковi знання ТСрунтуються на уявленнях дитини, на СЧСЧ особистому досвiдi. Вона найзручнiша, щоб вiдтворити i сформувати в свiдомостi молодшого школяра уявлення, якi СФ основою для засвоСФння нового матерiалу на уроцi в початкових класах.
Шкiльна лекцiя в 912-х класах служить для пояснення важкоСЧ та складноСЧ теми, СЧСЧ типовими ознаками, перенесеними з вищоСЧ школи, СФ тривалiсть запису плану та рекомендованоСЧ лiтератури, введення та характеристика нових понять, розкриття та деталiзацiя матерiалу, завершальнi висновки вчителя, вiдповiдi на запитання. Лекцiю потрiбно читати в такому темпi, щоб слухачi могли зробити необхiднi записи. Тому вчителю потрiбно чiтко видiляти те, що потрiбно записати, зрозумiло викладати цей матерiал, повторяти при необхiдностi, щоб полегшити записи учнiв.
Розрiзняють декiлька типiв лекцiй. Самий простий з них традицiйна лекцiя в якiй змiст передаСФться безпосередньо вчителем в готовому для запамятовування виглядi. Бiльш складний характер маСФ проблемна лекцiя, яка iлюструСФ яку-небудь наукову або практичну проблему. Розмовна лекцiя трапляСФться частiше всього в професiйнiй i вищiй школi, заснована на переплетiннi розмовних фрагментiв лекцiСЧ з вiдповiдями слухачiв або виконаннi ними теоретичних або практичних завдань. У вищiй школi видiляють також курсовi лекцiСЧ, тобто тi, якi включають систематичний курс якоСЧ-небудь теоретичноСЧ або практичноСЧ диiиплiни i монографiчнi лекцiСЧ присвяченi глибокому розгляду вибраноСЧ проблеми [51].
Дискусiя - метод навчання заснований на обмiнi думками мiж вчителем i учнями, або тiльки мiж учнями, причому цi думки вiдображають власнi погляди учасникiв або спираються на погляди iнших осiб. Справжню дискусiю характеризуСФ вiдмiннiсть позицiй у зСФднаннi iз спробою пошуку позицiСЧ, яку могли б прийняти всi учасники.
Для СЧСЧ проведення важливо правильно дiбрати запитання. Це повиннi бути проблемнi завдання, якi пропонують не менше, нiж двi гiпотези або варiанти розвязання.
Можна видiлити декiлька рiзновидiв дискусiСЧ. Першою i найважливiшою з них СФ дискусiя, що розвиваСФться в ходi загального розвязання проблем класом або групою учнiв. У випадку добре пiдiбраноСЧ проблеми вона розвиваСФться у цiлому спонтанно, особливо тодi, коли учнi працювали над проблемою тривалий час, коли у них була можливiсть пiдiбрати вiдповiдну iнформацiю i продумати аргументування.
РЖншим рiзновидом СФ дискусiя, метою якоСЧ СФ заповнення учнями прогалин у власних знаннях. Важливу роль у нiй вiдiграють не стiльки аргументи i оцiнки, скiльки наявнiсть багатоСЧ i точноСЧ iнформацiСЧ на цю тему. Серед вчителiв початкових класi побутуСФ думка, що бiльшостi СЧСЧ вихованцiв достатньо iнформацiСЧ, вмiщеноСЧ в пiдручниках [51].
В дидактицi вживання методу дискусiСЧ рекомендуСФться у тому випадку, коли учнi самостiйнi в набуттi знань, у пiдборi i чiткому уявленнi власних аргументiв тощо.
Дискусiя дуже складний метод для застосування у початкових класах та саме в цьому вiцi треба закласти основи вмiння самостiйно шукати iнформацiю, мислити та вiдстоювати власну думку.
РЖншим рiзновидом СФ дискусiя, яка спрямована на формування переконань учнiв. Вона, як правило, торкаСФться особистих проблем, власного вiдношення молодi до добра i зла, справедливостi i несправедливостi, того або iншого стилю життя. Тому вирiшальну роль в нiй грають не стiльки факти i аргументи, скiльки власнi оцiнки учнiв, а також системи СЧх цiнностей [21; 51].
Пояснення послiдовний, логiчний, чiткий, доступний дiтям виклад способiв дiй, складних питань, що поСФднуСФться зi спостереженнями учнiв за демонструванням, дослiдом. Пояснення найчастiше застосовують, ознайомлюючи учнiв з правилами, способами дiй на уроках математики, мови, художньоСЧ працi, фiзичноСЧ культури, природознавства. Цей метод нерiдко поСФднуСФться з iнструкцiСФю щодо способiв викон