Розвивальний потенцiал бесiди як методу навчання у сучаснiй початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?кiсть вiдповiдей респондента, СЧх узгодженiсть, вiдповiднiсть вербального i невербального контекстiв;
- умiння правильно сформулювати i вчасно поставити питання, своСФчасно знаходити i коректувати незрозумiлi респонденту питання, бути гнучким в СЧх формулюваннях;
- умiння побачити i врахувати фактори, що викликають захисну реакцiю респондента i перешкоджаючи його включеностi в процес взаСФмодiСЧ;
- стресостiйкiсть, здатнiсть витримувати отриманi великi обСФми iнформацiСЧ;
- уважнiсть до ступеня стомлення i тривожностi респондента [23].
У дидактичнiй практицi залежно вiд конкретних умов роботи можуть бути використанi рiзнi види бесiд. Вони розкривають психолого-педагогiчну природу спiлкування мiж вчителем i вихованцем, тому знання характеру впливу бесiди на останнього важливе для розумiння i дидактичного потенцiалу цього методу.
У навчальному процесi, з точки зору психологiСЧ, використовуСФться керована i некерована бесiда. В залежностi вiд цiлей i змiсту бесiди мiра керованостi нею з боку вчителя може варiюватися. У повнiстю керованiй бесiдi вiн цiлком контролюСФ СЧСЧ змiст, керуючи вiдповiдями дiтей i утримуючи бесiду в рамках необхiдноСЧ структури. У некерованiй бесiдi, навпаки, iнiцiатива повнiстю переходить до iншоСЧ сторони. Вчитель може спостерiгати за дитиною у виборi теми обговорення, пiдтримуючи хiд бесiди за допомогою прийомiв активного слухання [23].
Вибiр форми бесiди, СЧСЧ методичне оснащення визначаСФться загальною дидактичною метою уроку чи навчальноСЧ ситуацiСЧ, так i СЧСЧ конкретними задачами. Як iлюстрацiя наведемо два варiанти використання бесiди для вирiшення рiзних за змiстом проблем, що виникають в роботi вчителя.
1. Експериментальна бесiда для виявлення iснуючих у дiтей складних ситуацiй i способiв СЧх подолання.
Знання про виникаючi у школярiв складнi ситуацiСЧ, а також того, як дiти справляються з ними, допомагаСФ педагогу встановити характер iснуючих у дитини проблем, своСФчасно надати допомогу в СЧх розвязаннi, органiзувати необхiдну роботу. Тим часом, як вiдомо, труднiсть будь-якоСЧ ситуацiСЧ визначаСФться не стiльки складнiстю СЧСЧ обСФктивних умов, скiльки вiдношенням до цих умов самого субСФкта. Тому виявлення у школярiв складних ситуацiй вимагаСФ звернення в першу чергу до аналiзу СЧх власних уявлень про виникаючi труднощi, що викликаСФ необхiднiсть проведення з дiтьми спецiальноСЧ бесiди.
Основна частина бесiди, наступна за встановленням контакту з дитиною, може мiстити декiлька етапiв. Спочатку школяр дiзнаСФться вiд педагога про те, що в життi людей бувають рiзнi ситуацiСЧ, випадки, що викликають хвилювання, переживання i вимагають умiння вчасно зiбратися, не розгубитися тощо. Проте приклади будь-яких складних ситуацiй по можливостi не наводяться, щоб уникнути впливу на подальшi вiдповiдi. Пiсля цього дитинi задаються питання про те, чи бувають в його життi складнi ситуацiСЧ i де вiдбуваються, в школi чи за СЧСЧ межами. На це, як правило, належить ствердна вiдповiдь i розповiдь про 1-3 ситуацiСЧ, якi дитина вважаСФ для себе складними. Потiм проводиться СЧх розбiр, пiсля чого бесiда прямуСФ на зясування особливостей поведiнки дiтей в названих ними випадках. Педагог уточнюСФ, чи намагалися вони подолати цi ситуацiСЧ i що для цього робили. Характер одержуваних вiдповiдей дозволяСФ судити про те, наскiльки конструктивна поведiнка дитини, чи СФ у неСЧ навички саморегуляцiСЧ поведiнки i негативних емоцiйних полягань, чи використовуСФ вiн якi-небудь засоби саморегуляцiСЧ (самонавiювання, самонаказ i iнше).
Проте не всi школярi цього вiку володiють достатньо високим рiвнем рефлексiСЧ для докладного опису своСЧх переживань i поведiнки у важких ситуацiях. Тому третiй етап бесiди направлений на те, щоб полегшити дiтям можливiсть розказати про себе. Школярам пропонуСФться ряд ситуацiй, якi вимагають умiння керувати своСФю поведiнкою i здатнi викликати труднощi (вiдповiдь бiля дошки перед класом, контрольна робота, спортивнi змагання i iн.). При цьому треба встановити ступiнь СЧх трудностi для дитини i виявити особливостi поведiнки.
Крiм питань, безпосередньо направлених на виявлення способiв поведiнки у складних ситуацiях, школяру пропонуСФться дати пораду своСФму другу, який зазнаСФ труднощiв. При цьому вибираСФться будь-яка ситуацiя заздалегiдь названа самою дитиною, або будь-яка iнша, по його бажанню Даючи вiдповiдь, школяр може називати рiзнi варiанти поведiнки, демонструючи тим самим рiвень iнформованостi про можливi способи дiСЧ в цiй ситуацiСЧ.
На завершальному етапi бесiди педагог виявляСФ джерела з яких дiти беруть вiдомостi про способи подолання складних ситуацiй. Такими можуть виявитися однолiтки, батьки або iншi дорослi, книги, телепередачi. Деякi, досить ефективнi, способи оволодiння складними життСФвими ситуацiями дiти здатнi виробляти для себе самi.
Результати, одержанi у ходi подiбноСЧ бесiди, показовi у багатьох вiдношеннях. Перш за все вони дають можливiсть дiзнатися вiд самоСЧ дитини про те, якi труднощi iснують в СЧСЧ життi. Звичайно, навряд чи можна вважати, що вони обмежуються тiльки перерахованими школярем випадками, оскiльки багато сторiн життя ним ще не до кiнця усвiдомлюються. Однак, якщо у дитини дiйсно СФ серйозна проблема, вона так чи iнакше прозвучить в його розповiдi про складнi ситуацiСЧ, а можливо стане центральним моментом всiСФСЧ бесiди. Крiм цього, у рядi випадкiв бесiда може мати певний психотерапевтичний ефект, особливо для тих дiтей, якi випробовують серйознi труднощi у