Розвивальний потенцiал бесiди як методу навчання у сучаснiй початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
у вихованнi, адже iз самого початку, незалежно вiд рiвня розвитку дiтей, СЧх треба вчити всiх видiв змiсту i на кожному етапi навчання вчити використовувати знання у подiбнiй та видозмiненiй ситуацiСЧ" [44, с.62].
Дотримуючись дослiдження Ю. Бабанського з проблеми методiв навчання у загальноосвiтнiй школi та А. Алексюка про загальнi методи навчання в школi, розглядаСФмо словеснi методи з погляду класифiкацiСЧ за джерелами знань i рiвнем самостiйноСЧ розумовоСЧ дiяльностi в процесi умiння.
Система перцептивних методiв - словесних, наочних i практичних маСФ в основi не лише джерело iнформацiСЧ, але й певний характер чуттСФвого сприйняття - слухове, зорове. Видiлення словесних, наочних i практичних методiв не вважаСФться обгрунтованим тiльки за зовнiшнiм планом дiй. Воно маСФ певне пiдТСрунтя i у внутрiшньому планi через характеристику форм мислення, що проходить у предметно-дiйовiй, наочно-образнiй i словесно-знаковiй формi. Саме тому iснування словесних, наочних i практичних методiв у класифiкацiСЧ набуваСФ коректно-наукового значення.
Самi словеснi методи i прийоми стають все бiльш рiзноманiтними. У дидактицi прийнято видiляти три види словесних методiв: розповiдь вчителя, бесiду, шкiльну лекцiю (за Ю.Бабанським). Але практика демонструСФ величезну кiлькiсть варiантiв, вiдтiнкiв усерединi цих класичних методiв, причому кожний предмет робить свiй внесок у цю рiзноманiтнiсть.
- Психолого-педагогiчнi особливостi формування та використання розвивального потенцiалу словесних методiв навчання
ОднiСФю з гострих проблем сучасноСЧ дидактики СФ проблема класифiкацiСЧ методiв навчання.
Класифiкацiя методiв навчання це впорядкована за певними ознаками система методiв; групування методiв навчання за певними ознаками та встановлення мiж ними звязкiв.
В даний час немаСФ СФдиноСЧ точки зору з цього питання. У звязку з тим, що рiзнi автори за основу розподiлу методiв навчання на групи i пiдгрупи кладуть рiзнi ознаки, iснуСФ ряд класифiкацiй. Найдавнiшою класифiкацiСФю СФ розподiл методiв навчання на методи роботи вчителя (розповiдь, пояснення, бесiда) i методи роботи учнiв (вправи, самостiйна робота).
Поширеною СФ класифiкацiя методiв навчання за джерелом отримання знань. Вiдповiдно до такого пiдходу видiляють: а) словеснi методи (джерелом знання СФ усне або друковане слово); б) наочнi методи (джерелом знань СФ спостереження, наочна допомога); в) практичнi методи (учнi одержують знання i виробляють умiння, виконуючи практичнi дiСЧ).
У 4060-х роках ХХ столiття iснувала спрощена класифiкацiя, яка складалася iз трьох груп методiв: словеснi; наочнi; практичнi [25; 52].
Пошуки найефективнiших шляхiв розвязання проблеми вiдповiдно до вимог життя привели до появи iнших класифiкацiй методiв навчання, характерних для 70-х рокiв (за джерелами знань i логiчними обгрунтовуваннями Н. Верзiлiн; за джерелами знань i рiвнем самостiйностi учнiв в учбовiй дiяльностi А. Алексюк, РЖ. ЗвСФрСФв тощо). М. Махмутов видiлив у самостiйну групу встановленi ним загальнi методи навчання монологiчний виклад, показовий i дiалогiчний виклад, евристичне вивчення, дослiдницьке, проблемне вивчення, проблемно-програмоване вивчення. З. Шаповаленко була запропонована класифiкацiя, заснована на чотирьох ознаках, логiко-змiстовна, за джерелом iнформацiСЧ, процесуальна i органiзацiйно-управлiнська.
Наявнiсть рiзних пiдходiв до класифiкацiСЧ методiв зовсiм не свiдчила про кризу теорiСЧ у цiй областi. Рiзноманiття пiдходiв до характеристики методiв вiдображало СЧх обСФктивну, реальну рiзностороннiсть i активний творчий пошук такоСЧ системи, яка в найбiльшiй мiрi сприяла б пiдвищенню ефективностi процесу навчання.
Пiзнiше були спроби класифiкувати методи навчання. У сучаснiй дидактицi вiдомi десятки класифiкацiй. Методи навчання класифiкували РЖ. Лернер, М. Скаткiн, М. Данилов, Б. РДсипов, С. Петровський, В. Паламарчук, М. Махмутов, А. Алексюк, Г. Ващенко, Ю. Бабанський, РЖ. Харламов та iншi.
Найпоширенiшi в педагогiцi такi класифiкацiСЧ методiв навчання:
- за джерелом передачi та сприймання навчальноСЧ iнформацiСЧ словеснi, наочнi, практичнi (С. Петровський, РД. Голант);
- за характером пiзнавальноСЧ дiяльностi учнiв пояснювально-iлюстративний, репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, дослiдницький (РЖ. Лернер, М. Скаткiн);
- залежно вiд основноСЧ дидактичноСЧ мети i завдань методи оволодiння новими знаннями, формування вмiнь i навичок, перевiрки та оцiнювання знань, умiнь i навичок (М. Данилов, Б. РДсипов); методи усного викладу знань, закрiплення навчального матерiалу, самостiйноСЧ роботи учнiв з осмислення й засвоСФння нового матерiалу роботи iз застосування знань на практицi та вироблення вмiнь i навичок, перевiрки та оцiнювання знань, умiнь i навичок (РЖ. Харламов);
Вж класифiкацiя з точки зору цiлiсного пiдходу до дiяльностi у процесi навчання методи органiзацiСЧ та здiйснення навчально-пiзнавальноСЧ дiяльностi; стимулювання й мотивацiя учiння, контролю, самоконтролю, взаСФмоконтролю i корекцiСЧ, самокорекцiСЧ, взаСФмокорекцiСЧ в навчаннi (Ю. Бабанський).
Цiкаву спробу до класифiкацiСЧ методiв навчання здiйснив А. Алексюк. РЖсторико-логiчний пiдхiд, застосований до аналiзу iсторiСЧ дослiдження проблеми, автор прагне використати i для побудови сучасноСЧ системи методiв навчання, враховуючи рiзнi СЧх аспекти (Додаток А.3) [44].
Але практика говорить про велику кiлькiсть варiантiв, вiдтiнкiв у серединi ци