Розвивальний потенцiал бесiди як методу навчання у сучаснiй початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
лася неправильна вiдповiдь, Сократ не виправляв СЧСЧ вiдразу, а ставив додатковi питання, що випливали з неправильних вiдповiдей, доводячи вiдповiдi спiврозмовника до абсурду, або змушуючи його визнати своСФ незнання. Потiм спiврозмовники встановлювали причину одержаного абсурду неправильну вiдповiдь, яка змiнювалася i дослiдження велось далi вже у правильному руслi.
Цей, так званий сократичний метод, змушував слухачiв спiльно шукати найправильнiших вiдповiдей, розвивав СЧх самодiяльнiсть. У спiльних пошуках iстини з своСЧми учнями Сократ виходив iз знаменитого положення: Я знаю тiльки те, що я нiчого не знаю. Вiн подiляв свiй метод на двi частини: iронiю заперечну частину спiльного дослiдження, виявлення суперечностей у мiркуваннях учня, переконання в помилцi; майСФвтику частину позитивну, вiдшукання iстини. У побудованих за цим методом бесiдах Сократ часто починав з конкретних предметiв i явищ, добре знайомих спiврозмовниковi, вiд яких переходив до висновку. Не випадково Арiстотель називаСФ його батьком iндукцiСЧ. З цього сократичного методу розвинувся згодом метод навiдних питань або еврiстичний метод, за якого учень, вiдповiдаючи на низку поставлених учителем запитань, поступово пiдводиться вчителем до бажаного висновку, а вiд нього до iншого i т. д. [41].
В XI столiттi зявляються школи грамоти. У процесi навчання широко використовували екзегетичний, художнiй i науковий методи. Екзегетичний метод ТСрунтувався на вiрi в iснування двох свiтiв(небесного i земного). За допомогою художнього методу давали художньо-образну характеристику видатних осiб, святих, героСЧв. Сутнiсть наукового методу полягала в поясненнi навчального матерiалу.
Основними методами навчання Квiнтiлiан вважав наслiдування, повчання i вправи. Основний критерiй якостi книг Квiнтiлiан зводить до вимоги повного розумiння прочитаного тексту, iншими словами, книга маСФ вiдповiдати вiку читачiв.
З виникненням писемностi навчання почало здiйснюватись у школах переважно через заучування текстiв i точне СЧх вiдтворення. Такий спосiб навчання пiзнiше дiстав назву схоластично-догматичного, а метод, яким воно здiйснювалося - догматичним. В епоху Вiдродження гуманiстичнi iдеали освiти зумовили появу цiлей розвитку особистостi на основi СЧСЧ активностi та самодiяльностi, виникнення позитивних емоцiй вiд пiзнання. Догматичнi методи були непридатнi для реалiзацiСЧ нових цiлей освiти. Тому фiлософи-гуманiсти Ф. Рабле, М. Монтень, Ф. Бекон вважали, що в навчаннi мають застосовуватися практичнi методи та спостереження учнiв за природними явищами експеримент, щоб дiти не просто засвоювали готовi знання, а й вмiли самостiйно думати. Спираючись на цi iдеСЧ, Я. Коменський рiзко критикував словесно-догматичнi методи навчання i обстоював забезпечення самостiйного чуттСФвого пiзнання як основу активностi учня. Вiн писав: ...усе, що тiльки можна, давати для сприймання чуттям, а саме: видиме - для сприймання зором, чутне слухом, запахи нюхом, те, що пiдлягаСФ смаковi, доступне дотиковi - через дотик. Якщо будь-якi предмети вiдразу можна сприйняти кiлькома чуттями, нехай вони вiдразу сприймаються кiлькома чуттями....
Одним з центральних питань в дидактицi Я. Коменського СФ питання про методи навчання. Метод навчання повинен зменшувати важко доступнiсть навчання з тим, щоб воно не викликало в учнiв незадоволення i не вiдвертало СЧх вiд подальших занять. З точки зору ТСрунтовностi навчання важливими СФ вказiвки Я. Коменського про самостiйну роботу учня i про виконання необхiдних записiв. Вiн цiлком справедливо вказував, яке велике значення для мiцного оволодiння знаннями маСФ переказування учнями вивченого матерiалу, його передача, взаСФмний обмiн знаннями. Його праця Видимий свiт у малюнках починаСФться такою живою азбукою чи символiчним алфавiтом. В iсторiСЧ навчання грамоти ця азбука Я. Коменського вiдiграла виняткову роль, вона СФ родоначальницею звукового методу навчання грамоти. Метод навчання за цiСФю книгою полягаСФ в тому, щоб насамперед запропонувати увазi учня малюнок, який бiльш привабливий i цiкавий для учня, нiж слово.
Щодо Дж. Локка, вiн так же як Я. Коменський, веде боротьбу проти насильницького примусу в навчаннi. Дж. Локк розробив методи навчання, названi ним мякими. Мякi методи орiСФнтованi на природнi iнтереси i позитивнi емоцiСЧ дiтей, вони обумовленi прагненням зробити викладання привабливим. У методах навчання, за Дж. Локком, найважливiшим СФ боротьба з безглуздим механiчним заучуванням напамять.
Таким чином, Дж. Локк стоСЧть за таку методику навчання, в основi якоСЧ лежить iдея розвивального навчання, розвитку думки, а не механiчне заучування. Вiн неодноразово пiдкреслював, що засоби i методи навчання повиннi визначатися у вiдповiдностi з вiковими та iндивiдуальними особливостями дитини. В iнтелектуальному вихованнi Дж. Локк використовував iндуктивний метод. При навчаннi одночасно слiд пропонувати для засвоСФння якомога менше матерiалу; тiльки пiсля того, як вiн буде зрозумiлий i засвоСФний, слiд переходити до наступноСЧ, найближчоСЧ, ще невiдомоСЧ частини.
Значний внесок у теорiю методiв навчання зробив К. Ушинський. Вiн видiлив загальну i часткову теорiю методiв. Загальна дидактика вивчаСФ загальнi основи навчання i принципи застосування методiв, спiльних для всiх предметiв. Часткова дидактика показуСФ зразки застосування загальних методiв стосовно конкретного змiсту. К. Ушинський не тiльки обстоював не