Розвивальний потенцiал бесiди як методу навчання у сучаснiй початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
х ознак, властивостей тощо. Його найдоцiльнiше використовувати для повiдомлення фактичного матерiалу, наприклад на уроках природознавства, ознайомлення з навколишнiм, трудового навчання. Учитель розповiдаСФ про зовнiшнiй вигляд тварин, рослин, описуСФ природнi зони, водойми, гори тощо.
Художня розповiдь, як правило, багата на образнi засоби мовлення (порiвняння, епiтети), звернена до уяви та емоцiй дiтей. Художню розповiдь можна використовувати на уроках читання (розповiдi про письменникiв, обставини написання творiв, особистi враження, спогади тощо), малювання (ознайомлення з життям художникiв, розповiдi про картини), ознайомлення з навколишнiм середовищем.
У початковiй школi змiст розповiдi маСФ бути особливо продуманий, щоб докладне пояснення, дрiбнi подробицi, незрозумiлi слова не вiдвертали увагу дiтей вiд сутностi засвоюваного, а емоцiСЧ не пригнiчували розумових процесiв. Ще К. Ушинський радив учителям: Розповiдаючи про якусь подiю першого разу, ви повиннi передати тiльки головнi СЧСЧ риси, двi - три цiкавi, яскравi деталi. Якщо ви першого ж разу привяжете до подiСЧ дуже багато пояснень i деталей, то все оповiдання розвалиться в дитячiй головi. Закрiпiть у нiй спочатку небагато, але мiцно, i потiм уже потроху будуйте на цiй мiцнiй основi, що вкорiнилася [68].
Гарно побудована розповiдь учителя - взiрець послiдовного, логiчного, цiкавого мовлення для учнiв.
Розповiдь-пояснення використовуСФться у випадках, коли треба не просто передати певну iнформацiю, а розкрити в логiчнiй послiдовностi, доказово розповiсти про певнi причинно-наслiдковi звязки, залежностi мiж обСФктами, розкрити сутнiсть способiв дiй, якi слiд чiтко запамятати. Пояснення може включати елементи бесiди, опору на схеми, iлюстрацiСЧ, зоровi образи. Цей метод навчаСФ школярiв стежити за ходом думки вчителя, вибирати й запамятовувати найiстотнiше.
Умiти пояснювати найважливiша функцiя вчителя, адже вiд цього значною мiрою залежить розумiння, а отже, i якiсть засвоСФння учнями складних понять, способiв дiй [58].
Залучення школярiв до словотворчостi важко переоцiнити. Не надто важливо чи дитина склала словосполучення, речення, казку, оповiдання, пiдiбрала вдалий епiтет - все це сходинки, етапи розвитку мислення.
Саме на це звертав особливу увагу В. О. Сухомлинський: тАЮВ життi дiтей чiльне мiiе маСФ посiдати творчiсть словом. Завдяки цiй творчостi дiти стають чутливими до найтонших засобiв впливу - до слова i до краси. Убогiсть слова - це убогiсть думки, а убогiсть думки веде до моральноСЧ, iнтелектуальноСЧ, емоцiйноСЧ, естетичноСЧ тАЮтовстошкiростiтАЭ[67].
За метою видiляються такi види розповiдi: розповiдь-вступ, розповiдь-повiсть, розповiдь-висновок.
Призначення першоСЧ - пiдготувати учнiв до вивчення нового матерiалу, друга служить для викладу запланованого змiсту, а третя - завершуСФ навчальну тему.
Ефективнiсть зазначеного методу залежить головним чином вiд умiння вчителя розповiдати, дохiдливостi та доступностi iнформацiСЧ, вiд поСФднання його з iншими методами навчання.
Розповiдь служить для учнiв зразком побудови звязноСЧ, логiчноСЧ, переконливоСЧ мови, вчить грамотно виражати своСЧ думки. Готуючись до розповiдi на уроцi, вчитель намiчаСФ план, пiдбираСФ необхiдний матерiал, а також методичнi прийоми, що сприяють максимальному досягненню мети в наявних умовах. Пiд час розповiдi видiляСФться i пiдкреслюСФться головне. Розповiдь повинна бути короткою, пластичною, протiкати на тривалому емоцiйному фонi, тут, за словами В.О. Сухомлинського, вирiшальне значення мають яскравi уявлення i СЧх емоцiйне забарвлення [67].
У процесi пiдготовки i проведення розповiдi досвiдченi вчителi керуються такими дидактичними вимогами:
- враховувати особливостi дiтей молодшого шкiльного вiку. У них слабо розвинена довiльна увага, цiлеспрямований аналiз сприйманих фактiв, подiй. Вони швидко вiдволiкаються, стомлюються не можуть тривалий час слухати розповiдь вчителя;
- чiтко визначати тему, завдання розповiдi, привернути iнтерес, увагу дiтей до теми. Саме тАЮ увага СФ тi дверi, через якi проходить все, що тiльки входить в душу людини iз зовнiшнього свiту";
- передбачати ознайомлення з новим матерiалом на початку уроку, коли дiти ще бадьорi, не втомилися;
- забезпечувати науковiсть, достовiрнiсть висловлюваного матерiалу;
- концентрувати увагу на вихованнi суспiльно-значущих, стрижньових якостей особи дитини, оцiнювати подiСЧ, вчинки, факти, виказувати власну думку, виражати своСЧ вiдчуття, вiдносини;
- знайомити дiтей з планом змiсту розповiдi, висловлювати матерiал у строгiй системi, логiчно;
- видiляти провiднi положення, iдеСЧ, соцiально значущi уявлення, концентрувати на них увагу дiтей;
- пiдбирати яскравi, типовi факти, цiкавi i переконливi приклади, необхiднi для узагальнення, спиратися на конкретнi уявлення дiтей;
- висловлювати матерiал доступно для учнiв, емоцiйно, виразно, в цiкавiй формi;
- висловлювати в сповiльненому темпi важку частину навчального матерiалу, коли потрiбно сформулювати висновок, визначення, правило: уникати вживання слiв - паразитiв;
- активiзувати увагу дiтей шляхом включення евристичних прийомiв, постановки i розвязання проблемних питань;
- виклади поСФднувати з читанням уривкiв, фрагментiв текстiв з пiдручника або навчального посiбника;
- забезпечувати запис дiтьми правил, визначень, дат, фактiв, найважливiших положень;
- виклад супроводжувати iлюстрацiями, демонстрацiСФю на