Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?иннi бути друзями для дитини, але особливими, - друзями-приятелями, наставниками. РЗхнСФ завдання допомогти дитинi пiзнати себе, оцiнити своСЧ здiбностi i можливостi, знайти своСФ мiiе в свiтi, а також дати дитинi батькiвську любов, теплоту та турботу. Дуже важливо i для дитини, i для батькiв, щоб перiод прийняття i пристосування до дефектiв дитини розпочався якнайшвидше. Адже стрес i тривогу батькiв найперше переймають дiти, що може призвести до вторинних порушень психiчноСЧ дiяльностi, зумовлених соцiальним оточення. Цiнним СФ прийняття батьками iстини, що це СЧх дитина i вони мають прийняти СЧСЧ такою, якою вона СФ.
- Проблема суспiльного сприйняття розумово неповносправних осiб
Процес становлення особистостi, засвоСФння iндивiдом цiнностей, норм, установок, зразкiв поведiнки, притаманних даному суспiльству, соцiальнiй групi, тiй або iншiй спiльнотi людей називаСФться соцiалiзацiСФю. Соцiалiзацiя здiйснюСФться в трьох основних сферах: дiяльнiсть, спiлкування i самосвiдомiсть. Видiляють три стадiСЧ процесу соцiалiзацiСЧ: дотрудова, трудова i пiслятрудова. Соцiальнi працiвники, виконуючи своСЧ професiйнi функцiСЧ,. можна подiлити на первинну i повторну. Первинна стосуСФться безпосереднього оточення людини, тобто батькiв, братiв i сестер, бабусь i дiдусiв, близьких i далеких родичiв, що приходять, нянь, друзiв сiмСЧ, однолiткiв, вчителiв, лiкарiв, тренерiв тощо. Вторинна здiйснюСФться опосередкованим, формальним оточенням, впливом установ i соцiальних iнститутiв. Первинна соцiалiзацiя граСФ велику роль на раннiх етапах життя людини, повторна на пiзнiх.
Соцiалiзацiя пiдлiткiв з вадами розумового розвитку при глибокiй ступенi захворюваностi неможлива, оскiльки вони живуть в своСФму свiтi, не можуть засвоювати соцiальнi норми цiнностi. А вже пiдлiтки з легким та помiрним ступенем мають певнi навички самообслуговування, вони орiСФнтуються в просторi, можуть самостiйно прогулюватися мiстом, вони спiлкуються з людьми, що СЧх оточують. Досвiд соцiальноСЧ взаСФмодiСЧ вони засвоюють, оскiльки пiдлiтки вчаться в школах, а пiсля закiнчення школи можуть працювати. Це стосуСФться дiтей з легким та помiрним ступенем розумовоСЧ вiдсталостi. Що ж до дiтей з важким та глибоким ступенем, то вони не засвоюють соцiальну взаСФмодiю.
Концепцiя спецiальноСЧ освiти осiб з психiчними та фiзичними вадами в УкраСЧнi передбачаСФ створення таких умов, за яких дiти з обмеженими можливостями могли б успiшно реалiзувати своСЧ загальнолюдськi права, стати корисними громадянами своСФСЧ держави, освiченiсть i соцiальний статус яких задовольнятиме потреби суспiльства.
По мiрi росту i розвитку суспiльства, його демократизацiСЧ ми бачимо, що питання навчання, виховання, лiкування, соцiалiзацiСЧ дiтей з обмеженими можливостями стають дедалi актуальнiшими. Питання потенцiйних можливостей дiтей з помiрною та тяжкою розумовою вiдсталiстю, пристосування СЧх до життя, засвоСФння ними елементарних соцiально-побутових, трудових навичок мають велике практичне значення.
В сучасному свiтi соцiологи, психологи, полiтики та iншi спецiалiсти кажуть про рiзного роду тАЬхворобитАЭ суспiльства. Вони подають рецепти, поради, як вийти з цiСФСЧ кризи, та все таки потрiбно вiдшукати корiнь цього явища. Основна причина девальвацiя духовних цiнностей. РЖ допомогти нам може лише духовне, релiгiйне вiдродження нашого суспiльства.
Процеси кардинальних перетворень у сучасному суспiльствi i в системi освiти вимагають вiд спецiалiстiв переорiСФнтацiСЧ свiдомостi на гуманiстичнi цiнностi. Останнiм часом наше суспiльство повернулося обличчям до проблем пiдлiткiв з особливостями у розвитку. Саме тепер постало питання соцiалiзацiСЧ пiдлiткiв iз вадами розумового розвитку.
Бiльшiсть громадян в УкраСЧнi ставиться до розумово вiдсталих як до людей стигматизозаних, спотворених своСФю вадою. Зазвичай таке ставлення переноситься i на членiв СЧх родин, у звязку з чим i вся родина пiддаСФться соцiальному остракiзму. Проте цi люди СФ членами нашого суспiльства, чиСЧмись рiдними й близькими, членами родин друзiв, сусiдiв чи знайомих.
Отже, спiлкування, взаСФмодiя з ними, систематична чи випадкова, СФ реальною частиною нашого повсякденного життя. Особи з розумовою вiдсталiстю СФ громадянами нашоСЧ держави, тому СЧхнi права мають бути захищенi. Водночас люди з розумовою вiдсталiстю значнiшою, нiж легкий СЧСЧ ступiнь, фактично позбавленi права на освiту. Вони вважаються не субСФктами освiти, а обСФктами догляду i можуть претендувати лише на те, щоб з дитинства бути iзольованими в спецiальних iнтернатах для iнвалiдiв-психохронiкiв. Така ситуацiя в краСЧнi склалася через вiдставання змiн у законодавчих та нормативних актах, що регламентують надання освiтнiх послуг людям з особливими потребами .
Законодавство УкраСЧни про освiту ТСрунтуСФться на КонституцiСЧ УкраСЧни. Право на освiту мають всi громадяни нашоСЧ держави. Повна загальна середня освiта СФ обовязковою. Держава забезпечуСФ доступнiсть i безоплатнiсть всiх форм i типiв освiтнiх послуг (Ст. 53 КонституцiСЧ УкраСЧни). Конституцiйне право на освiту закрiплено в Законi УкраСЧни Про освiту, Законi УкраСЧни Про загальну середню освiту.
Розвиток будь-якоСЧ особистостi залежить вiд того, наскiльки умови навчання та виховання вiдповiдають СЧСЧ можливостям. Не випадково у нашiй краСЧнi створено рiзнi типи навчальних закладiв; загальноосвiтнi школи, гiмназiСЧ, лiцеСЧ, спецiальнi школи для обдарованих дiтей. Разом з тим iснуСФ мережа спецi