Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? соцiальними педагогами, психологами, вихователями в реабiлiтацiйних центрах, батьками у роботi з пiдлiтками з особливими потребами.
Наукова новизна: уточнено ознаки й показники професiйних якостей соцiальних педагогiв та вихователiв в реабiлiтацiйних центрах у роботi з пiдлiтками з особливими потребами в рамках релiгiйного виховання за допомогою якого пiдлiтки краще орiСФнтуються в соцiумi.
Апробацiя результатiв дослiдження - основнi положення роботи доповiдались на студентських науково-звiтних конференцiях фiлософського та педагогiчного факультету Прикарпатського нацiонального унiверситету iменi В. Стефаника (2008 рiк), на християнсько-науковiй конференцiСЧ присвяченiй Дню Хворого в церквi Рiздва Христового м. РЖвано-Франкiвськ.
Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складаСФться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, що налiчуСФ 82 сторiнки найменувань та 4 додаткiв. Основний змiст роботи викладено на 122 сторiнках. Робота мiстить 8 дiаграми, 3 схеми та 5 таблицi.
РОЗДРЖЛ I ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГРЖЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ (РОЗУМОВА НЕПОВНОСПРАВНРЖСТЬ)
- Психолого-педагогiчний аналiз проблеми пiдлiткiв з розумовою вiдсталiстю
Порушення особистостi маСФ системнi порушення поведiнки, перш за все соцiальноСЧ, характернi для тих або iнших психiчних захворювань i локальних уражень головного мозку. При цьому вiдбуваються: зниження рiвня активностi, зникнення критичностi, змiна спрямованостi i динамiки мотивацiСЧ, порушення самооцiнки. Як показують дослiдження особистiсних розладiв при рiзних захворюваннях особливо страждаСФ мотивацiйна сфера: розвиваються патологiчнi потреби i мотиви, якi часто повязанi iз залежнiстю вiд них; вiдбуваСФться перебудова системи мотивiв; знижуСФться рiвень опосередкованостi мотивiв; порушуСФться спiввiдношення спонукальноСЧ функцiСЧ i функцiСЧ змiсту мотиву.
Пiдлiтки хлопцi i дiвчата в перехiдному (вiд дитинства до юнацтва) вiцi (звичайно вiд 12 до 16 рокiв). Основнi специфiчнi особливостi пiдлiткiв зумовленi фiзичним, психологiчним i соцiальним становленням особистостi, яке вiдбуваСФться в цей перiод. Соцiальна робота з пiдлiтками повинна здiйснюватися з урахуванням особливостей цiСФСЧ вiковоСЧ категорiСЧ.
Пiдлiтковий вiк називаСФться перехiдним перiодом вiд дитинства до юностi, вiд незрiлостi до зрiлостi. Ця особливiсть проявляСФться в фiзичному, розумовому, моральному, соцiальному та духовному розвитку особистостi. Якiснi змiни, що вiдбуваються в iнтелектуальнiй та емоцiйнiй сферах особистостi пiдлiтка (iнтенсивний, нерiвномiрний розвиток i рiст органiзму, особистiснi новоутворення та iн.), породжують новий рiвень його самосвiдомостi, потребу в рiвноправному i довiрливому спiлкуваннi з ровесниками i дорослими. РЖнтенсивний статевий розвиток зумовлюСФ виникнення статевого потягу i повязанi з ним переживання й iнтереси.
Пiдлiтковий вiк охоплюСФ перiод вiд 11-12 до 14-15 рокiв, що вiдповiдаСФ середньому шкiльному вiковi, тобто 5-9 класам сучасноСЧ школи. У цей перiод в особистостi дитини вiдбуваються складнi i суперечливi змiни, на пiдставi чого його ще називають важким, критичним, перехiдним.
Специфiчним для кожного вiку СФ спiввiдношення внутрiшнiх процесiв розвитку i його зовнiшнiх умов створюСФ ту соцiальну ситуацiю, яка й детермiнуСФ писхiчний розвиток дитини. Л.С.Виготський наголошував, що основна особливiсть пiдлiткового вiку полягаСФ в неузгодженностi процесiв статевого дозрiвання, загальноорганiчного розвитку та соцiального формування [Заброцький М.М., 1998, 59].
Центральне мiiе в життi пiдлiтка з особливими потребами займаСФ спiлкування з товаришами. Для пiдлiткiв важливо не просто бути разом з однолiтками, вони прагнуть зайняти в СЧх середовищi те становище, яке б вiдповiдало СЧхнiм домаганням. Для одних пiдлiткiв з особливими потребами це бажання бути лiдером, iншi намагаються знайти близького друга i це прагнення завжди СФ провiдним мотивом поведiнки в цьому вiцi. Пiдлiтки з особливими потребами прагнуть знайти друзiв, якi б СЧх розумiли, пiдтримали у важку хвилину, тобто вiрних друзiв. Цi друзi необовязково повиннi бути з функцiональними обмеженнями.
Також пiдлiтковий вiк це перiод становлення якiсно нових взаСФмин з дорослими. Пiдлiтки не погоджуються на характернi для дитинства нерiвномiрнi стосунки, як такi, що не вiдповiдають СЧхнiм уявленням про власну дорослiсть та самостiйнiсть. Вони прагнуть поваги до власноСЧ особистостi та людськоСЧ гiдностi, довiри. Пiдлiтки з особливими потребами прагнуть до самостiйностi але самi багато чого не можуть зробити. Але водночас вони СФ самостiйними ( наприклад, дитина самостiйно малюСФ не руками, бо в неСЧ порушена опорно-рухова активнiсть, а ногами).
УкраСЧнський педагог В.Сухомлинський вдало вiдзначив через монолог пiдлiтка основнi суперечностi з дорослими: тАЬНе опiкуйте мене, не ходiть за мною, не зважуйте кожне моСФ слово та дiло. Я самостiйна людина. Передi мною висока гора, це мета мого життя. Я бачу СЧСЧ, думаю про неСЧ, хочу досягти СЧСЧтАжМенi потрiбна пiдтримка мого друга. Я досягну своСФСЧ вершини, якщо буду спиратись на пличе сильного i мудрого друга. Та менi соромно i боязко сказати про це. Я хочу, щоб всi вважали, наче я самостiйно, своСЧми силами доберуся до вершини.
Пiдлiтковий перiод це перiод iнтенсивного формування самооцiнки, бурхливого розвитку самосвiдомостi як здатностi спрямовувати свiдомiсть на власнi психiчнi процеси