Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
1 р. кiлькiсть дiтей цього вiку зменшилася до 9,3 млн., а численнiсть дiтей з функцiональними обмеженнями серед них сягнула майже 154 тис. Отже, пiдвищення рiвня iнвалiдизацiСЧ дiтей УкраСЧни вiдбуваСФться активно i це, вiдповiдно, позначаСФться на специфiцi дiяльностi системи ЦССМ та спецiалiзованих навчальних закладiв. Адже сiмей, якi виховують дiтей з особливими потребами стаСФ дедалi бiльше й, вiдповiдно, усе бiльше зусиль i ресурсiв соцiальних служб доводиться спрямовувати на допомогу цiй категорiСЧ населення.
Розумова неповносправнiсть це стан затримки у розвитку психiки, яка характеризуСФться порушенням здiбностей, якi проявляСФться у перiод дозрiвання та забезпечують загальний рiвень iнтелектуальностi, тобто когнiтивних, мовних, моторних i соцiальних здiбностей.
Експерти ВсесвiтньоСЧ ОрганiзацiСЧ Охорони Здоровя констатують, що число розумово вiдсталих людей варiюСФ в залежностi вiд рiвня розвитку краСЧни. У краСЧнах, що розвиваються, кiлькiсть молодих людей до 18 рокiв з важкою формою розумовоСЧ вiдсталостi складаСФ 4,6%, а в розвинутих краСЧнах 0,5-2,5%. При розвинутих структурах допомоги (рання дiагностика i раннСФ утручання, систематичне навчання i психологiчна пiдтримка) число осiб з важким ступенем розумовоСЧ вiдсталостi може бути значно знижено. За даними Мiнiстерства охорони здоровя УкраСЧни, на 1 сiчня 2001 року в УкраСЧнi на облiку служби охорони психiчного здоровя було понад 278 тис. осiб з розумовою вiдсталiстю, з них 53715 дiти до 15 рокiв. З загального числа розумово вiдсталих дiтей 59127 мають легкий чи середнiй ступiнь розумовоСЧ вiдсталостi, iншi глибоку чи важку. На 1000 дiтей випадаСФ 10 випадкiв розумовоСЧ вiдсталостi.
Специфiчним для кожного вiку СФ спiввiдношення внутрiшнiх процесiв розвитку i його зовнiшнiх умов створюСФ ту соцiальну ситуацiю, яка й детермiнуСФ психiчний розвиток дитини.
Отже, вирiшальна роль у психiчному розвитку розумово неповносправних дiтей належать передусiм системi соцiальних вiдносин (вiдносини iз навколишнiм свiтом), вiдносин з батьками та вiдносин з товаришами. Особливостi перебiгу пiдлiткового перiоду залежать вiд конкретних соцiальних обставин життя i розвитку пiдлiтка, його соцiальноСЧ позицiСЧ у свiтi дорослих. Вирiшальна роль у його психiчному розвитку належать передусiм системi соцiальних вiдносин (вiдносини iз навколишнiм свiтом). Розумова вiдсталiсть не СФ хворобою, вона може бути викликана хворобою, а також може бути наслiдком травм мозку пiд час вагiтностi чи пологiв. Розумова вiдсталiсть маСФ таку класифiкацiю хвороб: легкий, помiрний, важкий i глибокий ступiнь. Важливими чинниками педагогiчних та психологiчних процесiв вiдiграють вiковi змiни, що вiдбуваються у дiтей дошкiльного вiку. Саме в цьому вiцi формуються основи особистостi, а для хвороСЧ дитини формування особистiсних якостей стаСФ ще бiльш актуальним. Також дiти з розумовою неповносправнiстю потребують спiлкування в колi ровесникiв, вчителiв, батькiв та друзiв. Дiти з особливими потребами становлять обСФкт соцiальноСЧ роботи з надзвичайно складною структурою.
- Особливостi релiгiйного виховання пiдлiткiв з особливими потребами в сiмСЧ
Людина СФ сотворена Богом, СЧСЧ покликання вiдкрити своСФ синiвство та усiм серцем i душею поСФднатися у любовi зi своСЧм Небесним Отцем. Саме родина це колискова духовного народження людини. В сiмСЧ, як тАЬдомашнiй церквiтАЭ батьки СФ першими свiдками Христа i проповiдниками вiри своСЧм дiтям як словом, так i прикладом свого життя по вiрi. Тi батьки, якi навчають своСЧх дiтей лише, як вони повиннi ходити, говорити, пити, СЧсти, одягатися, забезпечують СЧх доброю освiтою не виконають свого завдання. На них Господь поклав набагато бiльшу вiдповiдальнiсть виховати основну частину людини душу.
Щоб це належно виконати, потрiбно докласти багато зусиль та невтомноСЧ працi. Адже, тАЬщоб молоде деревце росло, його потрiбно посадити, поливати, пiдвязувати, пiдрiзати i обгороджуватитАЭ. Ступiнь успiху пропорцiйно затраченiй енергiСЧ. Святий РЖван Золотоустий, звертаючись до батькiв, говорить, що хто байдуже ставиться до виховання своСЧх дiтей, хоч би в iнших аспектах був бездоганним, буде суворо покараний.
Сiмя вiдiграСФ важливу роль у становленнi особистостi пiдлiтка. З перших хвилин життя дитина розвиваСФться як соцiальна iстота. У стосунках з батьками дитина засвоюСФ поведiнковi навички, навички мiжособистiсного спiлкування, статево-рольовi зразки поведiнки.
Батькiвське ставлення один з найважливiших аспектiв мiжособистiсних стосункiв у сiмСЧ. Те, як батьки ставляться до дитини, СЧСЧ успiхiв та невдач, визначаСФ серед всього iншого особливостi СЧСЧ емоцiйноСЧ сфери.
Сiмя маСФ стати середовищем розвитку i пiдтримки для пiдлiтка з розумовими вадами. Здоровий психологiчний клiмат СФ запорукою гармонiйного розвитку та сприяСФ виявленню потенцiйних можливостей дитини. Багато в чому це залежить вiд прийняття батьками iнформацiСЧ про СЧСЧ захворювання, вибору стилю i тактики виховання, адекватного сприйняття захворювання на всiх етапах розвитку дитини збереження позитивноСЧ психологiчноСЧ атмосфери, уваги та поваги до всiх членiв сiмСЧ. СвоСФрiднiсть соцiальноСЧ ситуацiСЧ розвитку дитини з обмеженими можливостями полягаСФ у включеннi дитини в нову систему стосункiв, спiлкування з дорослими та ровесниками, в опануваннi нових соцiальних функцiй. Якщо цi стосунки враховують потреби i можливостi дитини, вибудовуються на засадах взаСФмоповаги та довiри, тодi дитина з розумовою вiдсталiстю легко долаСФ труднощi у навчаннi