Релiгiйне виховання пiдлiткiв з особливими потребами як умова успiшноСЧ соцiалiзацiСЧ
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
рмальнiсть, важка олiгофренiя) характеризуСФться низьким рiвнем засвоСФння рiзних навичок. За клiнiчною i органiчними ознаками ураження центральноСЧ нервовоСЧ системи ця категорiя схожа до помiрноСЧ розумовоСЧ неповносправностi, але основна вiдмiннiсть полягаСФ у вираженому моторному вiдхиленнi та iнших клiнiчних проявах, якi свiдчать про значнi органiчнi ураження.
Глибокий ступiнь розумовоСЧ вiдсталостi F73 (глибока розумова субнормальнiсть, глибока олiгофренiя, iдiотiя) виражаСФться обмеженням моторних можливостей, також нездатнiстю самостiйно вивчати i дослiджувати навколишнСФ середовище. Таким особам СФ важко отримувати елементарний рiвень iнформацiСЧ через порушення органiв слуху, зору. Розвиток це СФ процес, який триваСФ бiльшу частину життя i значною мiрою залежить вiд середовища, i умов, де проживаСФ конкретна особа, тому деколи дуже важко визначити ступiнь неповносправностi [www. bme.medinet.ru ].
Таблиця 1.2 Класифiкацiя захворювань розумовоСЧ неповносправностi
Легкий ступеньПомiрний ступiньВажкий ступiньГлибокий ступiнь1. слабоумство;
2. легка олiгофренiя;
3.дебiльнiсть.1. помiрна розумова
2. субнормальнiсть;
3. помiрна олiгофренiя;
4. iмбецильнiсть1. рiзко виражена iмбецильнiсть;
2. важка олiгофренiя1. iдiотiя;
2. глибока олiгофренiя.значно порушена поведiнкарозвиток навичок самообслуговування i функцiСЧ рухового апарату вiдсутнiнизький рiвень засвоСФння рiзних навичокнездатнiсть самостiйно вчитися
Тi питання, знання, вмiння, якi ранiше визначалися недосяжними для здатних до посування, тАЭнапiвзалежнихтАЭ дiтей, зараз вважаються такими, що можуть бути донесеними до дiтей з особливими потребами при правильних пiдходах до корекцiйно-розвиваючоСЧ педагогiки. Одними з таких складних питань СФ питання виховання любовi до своСФСЧ краСЧни, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицiй i звичаСЧв, до рiдноСЧ та державноСЧ мови, нацiональних цiнностей украСЧнського народу та iн.
Розширено попередньо одержанi данi про особливостi та закономiрностi психiчного розвитку пiдлiткiв шкiльного вiку з церебрально-органiчною патологiСФю. Дослiдниками експериментально встановлено, що специфiчнi закономiрностi порушень психiчного розвитку школярiв зумовленi структурно-функцiональним дефектом переважно лобних та тiмяно-скроневих вiддiлiв пiвкуль. При цьому своСФрiднiсть порушень психiчного розвитку визначаСФться локалiзацiСФю та глибиною органiчного ураження та полiморфiзмом похiдних порушень. Одержано додатковi данi про найважливiшi для сучасних умов негативнi бiосоцiальнi чинники, якi впливають на розвиток дитини в дошкiльному вiцi, а також новi вiдомостi про генезис бiосоцiальноСЧ дезiнтеграцiСЧ дошкiльникiв у разi церебрально-органiчноСЧ патологiСЧ. Розроблено, апробовано й запроваджено теоретично обТСрунтований алгоритм комплексного обстеження дiтей з церебрально-органiчною патологiСФю на пiдставi результатiв експериментально-психологiчного, нейрофiзiологiчного та нейровiзуального дослiджень, що дозволило уточнити структурно-функцiональну локалiзацiю ураження головного мозку у випадку церебрально-органiчноСЧ патологiСЧ в дошкiльникiв. Експериментально встановлено особливостi психiчного розвитку дошкiльникiв з церебрально-органiчною патологiСФю, що полягають у зниженнi темпiв СЧх розвитку, затримцi формування електрогенезу, наявностi вторинних порушень, якi спричинюють недостатню сформованiсть емоцiйних, пiзнавальних, рухових i мовленнСФвих функцiй, своСФрiднiсть яких за рiзних видiв аномалiй пiдтверджено нейрофiзiологiчними та нейровiзуальними даними. Розроблено та експериментально пiдтверджено ефективнiсть новоСЧ моделi комплексноСЧ психолого-медико-педагогiчноСЧ реабiлiтацiСЧ дiтей з церебрально-органiчними порушеннями в межах сучасного освiтнього простору з запровадженням нових технологiй корекцiСЧ психiчного розвитку дiтей дошкiльного вiку та науково-обгрунтованою системою психопрофiлактики та превентативноСЧ корекцiСЧ психiчного розвитку дошкiльникiв з церебрально-органiчною патологiСФю.
В украСЧнськiй мовi до кiнця XVIII ст. людина з вадою розвитку тлумачилась як калiка, слiпець (давньоруською). На початку XIX ст. у словянських мовах починаСФ вживатися слово тАЬiнвалiдтАЭ як безсилий, слабкий, важко поранений. Слово iнвалiд прийшло в украСЧнську мову з французькоСЧ i до кiнця XIX ст. вживалося в значеннi вiдслуживший, заслужений воСЧн, який не пристосований до служби через калiцтво, поранений.
До сьогоднi в УкраСЧнi немаСФ СФдиного термiну стосовно осiб, що мають фiзичнi чи психiчнi вiдхилення у здоровСЧ. Так, в засобах масовоСЧ iнформацiСЧ, спецiальнiй лiтературi вживаються поняття: тАЬiнвалiдтАЭ; тАЬособи з обмеженими функцiональними можливостямитАЭ; тАЬлюди з обмеженою дiСФздатнiстютАЭ; тАЬлюди з особливими потребамитАЭ; тАЬособи з вадами розвитку, неповносправнiтАЭ. У законодавчих документах, як правило, домiнуСФ термiн тАЬiнвалiдтАЭ. РЖнвалiд особа, яка маСФ порушення здоровя зi стiйкими розладами функцiй органiзму, обумовлене захворюванням, наслiдками травми чи дефектами, що призводять до обмеженоСЧ життСФдiяльностi та викликають необхiднiсть СЧСЧ соцiального захисту.
Протягом останнiх 10-12 рокiв чисельнiсть дiтей у складi населення УкраСЧни щорiчно зменшуСФться, натомiсть зростаСФ частка дiтей з функцiональними обмеженнями (дiтей-iнвалiдiв). Так, якщо в 1993 р. чисельнiсть дiтей вiком до 16 рокiв становила 11,7 млн., з яких дiтей-iнвалiдiв налiчувалося трохи бiльше 93 тис., то вже в 200