Психологiчнi умови розвитку уваги у молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Далi, зiткнувшись iз труднiстю, вони не намагаються СЧСЧ подолати i полишають роботу, переключаються на iншi обСФкти. Часто i без достатньоСЧ на перший погляд причини вони припиняють виконувати завдання, намагаються розповiсти чи запитати про щось таке, що не стосуСФться виконуваноСЧ роботи. Якщо ж дорослий мяко, але наполегливо, повертаСФ дитину до розпочатоСЧ справи, вона просуваСФться далi, може знайти помилку й успiшно завершити виконання завдання. Отже, типовою допомогою, якоСЧ потребують такi дiти у процесi виконання дiагностичних завдань, СФ пiдтримання СЧхньоСЧ уваги на обСФктi.
Певною мiрою високу збудливiсть дитини можна корегувати медикаментозно та фiзiотерапевтичними засобами (за консультацiСФю педiатра чи дитячого психоневролога). Водночас основна корекцiйна робота лежить у педагогiчнiй площинi.
Корекцiя навчання i поведiнки дiтей з гiпердинамiчним синдромом - складне завдання. Вона не може бути успiшною без корекцiСЧ СЧхнього дорослого оточення. Безумовно, такi дiти дуже важкi для тих, хто з ними тривало i систематично спiлкуСФться, насамперед, для батькiв i педагогiв. В останнiх швидко виникаСФ втома i роздратування вiд тАЬнекерованостiтАЭ дитини. Звiдси збiльшення окрикiв, зауважень - усяких диiиплiнарних заходiв i, як правило, обмеження дiлового спiлкування, рiзних занять на основi спiльних iнтересiв. Так утворюСФться стiна вiдчуження мiж дорослими i дитиною, яка почуваСФться в iзоляцiСЧ та наодинцi з проблемами, з якими вона сама впоратися не може [43, 28].
Тому найперше, що певною мiрою допоможе дорослим змiнити свою реакцiю на поведiнку дитини, СФ розумiння обСФктивностi причин, якi СЧСЧ зумовлюють, та ненавмисностi порушення диiиплiни. Боротися потрiбно не з дитиною, а разом з нею боротися з хворобою. Вона повинна навчитися розумiти недолiки своСФСЧ поведiнки та негативнi наслiдки, до яких вони можуть призвести, а також те, що дорослi СЧСЧ сприймають позитивно i люблять. Тодi виникаСФ ТСрунт для спiвпрацi з дорослими, якi допомагають СЧй боротися зi своСЧми проблемами. Корисно доброзичливо аналiзувати рiзнi вчинки дитини i лiтературних персонажiв, показувати причинну залежнiсть мiж учинком i його наслiдком.
Важливою допомогою дорослих дитинi СФ органiзацiя СЧСЧ життя так, щоб зменшити навантаження на концентрацiю i розподiл уваги та полегшити планування рiзних дiй. Цього можна досягнути завдяки жорсткому розпорядку дня i неухильному його виконанню. Дитина мусить чiтко знати, коли вона встаСФ, йде до школи та повертаСФться додому, коли виконуСФ домашнi завдання, гуляСФ, переглядаСФ телепередачi, збираСФ свiй ранець до школи, лягаСФ спати. До розпорядку дня можуть вноситися рацiональнi поправки, але коли вони записанi i вивiшенi над робочим столом дитини, вони набувають сили закону. Корисно також, коли дитина маСФ певнi чiтко зафiксованi обовязки в школi i вдома.
Завданням надзвичайноСЧ ваги СФ утримання у дитини позитивного ставлення й iнтересу до навчання. Цього неможливо досягнути без СЧСЧ успiхiв. Тому батьки й педагоги мають створювати умови для того, щоб дитина цих успiхiв досягала. Найменший iз них маСФ бути помiченим, а невдача проаналiзована й усвiдомлена як старт для завтрашньоСЧ перемоги. Реально це виглядаСФ як постiйна iндивiдуальна допомога у виконаннi класних i домашнiх завдань. Суть цiСФСЧ допомоги в утримуваннi уваги дитини на завданнi. Часто це виокремлення в одному завданнi кiлькох дрiбних, кожне з яких не потребуСФ для його виконання багато часу i тривалоСЧ зосередженостi. Таким чином успiх буваСФ забезпеченим. Окрики, зауваження, коли дитина вiдволiкаСФться пiд час виконання завдання, сприяють ще бiльшому збудженню i ще бiльше вiддаляють СЧСЧ вiд досягнення мети та поглиблюють зневiру в себе. Справжня допомога - це допомога утримати увагу на завданнi чи повернути СЧСЧ, якщо дитина вiдволiклася ("То на чому ми зупинились?", "Спробуймо подумати, що тут треба зробити" i т.д.) [35, 8].
Щоб навчити дитину утримувати увагу, можна запровадити якусь винагороду (мамин поцiлунок чи похвалу педагога, коли 5-10 хвилин дитина працювала). Трохи пiдрiсши, вона й сама собi придумуватиме щось приСФмне пiсля виконання поставленого завдання. Так змiцнюватимуться самоконтроль i самооцiнка.
Принагiдне застереження: iнодi, зафiксувавши низькi показники уваги у дитини, дорослi беруться прямо тренувати цi функцiСЧ. Це недоцiльно. Набагато ефективнiшим СФ розвиток дитячого мислення та мовлення, що опосередковано дiСФ i на iншi функцiСЧ: формуСФться довiльна увага, виробляються рацiональнi прийоми довiльного запамятовування, упорядковуються i систематизуються знання, завдяки чому вони легше закрiплюються i вiдтворюються [35, 8].
Вироблення регламентованоСЧ поведiнки у гiперактивноСЧ дитини створюСФ навантаження на процес гальмування, який у неСЧ дуже слабкий. Щоб уникнути цього, корисно залучати дитину до фiзичноСЧ активностi: на уроцi давати доручення витерти дошку, зiбрати зошити та iн. Фiзичнi вправи для гiперактивних дiтей дуже бажанi, але не надмiрнi, бо перевтома для них шкiдлива. Таких дiтей не можна перевантажувати, не можна тренувати властивостей СЧх уваги без попередньоСЧ психокорекцiСЧ, оскiльки це може призвести до погiршення показникiв уваги.
Як уже зазначалося, синдром дефiциту уваги з гiперактивнiстю СФ наслiдком ушкодження головного мозку. Це зумовлюСФ переважання процесiв збудження над неповноцiнним процесом гальмування. Такi ушкодження незначнi, i пластична нервова система дитини здатна СЧх поступово компенсувати. Небезпеку станов