Психологiчнi умови розвитку уваги у молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ення дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Причиною порушення правильного дихання можуть бути аденоСЧди, хронiчнi тонзилiти i т. iн. (наприклад, аденоСЧди (полiпи), що утворюються в носоглотцi, розростаючись, заважать дихати). Дитина дихаСФ ротом, а тому дихаСФ неглибоко, поверхово, СЧСЧ мозок не збагачуСФться киснем, що негативно впливаСФ на працездатнiсть. Низька працездатнiсть заважаСФ концентрацiСЧ СЧСЧ уваги на обСФктах i це згубно позначаСФться на СЧСЧ працездатностi, спричиняючи постiйну сонливiсть дитини, розосередженiсть [29, 10-11].
Неуважнiсть може бути наслiдком неправильного виховання дiтей. Коли занадто дбайливi батьки купують дитинi дуже багато книжок i iграшок, рано i часто водять СЧСЧ на виставки, в музеСЧ i театри, вона звикаСФ до постiйноСЧ змiни вражень. Не встигаючи розiбратися в них, не маючи змоги вдуматись в те нове, що кожного дня СЧй показуСФ дорослий, дитина звикаСФ до легкого, поверхневого ознайомлення з навколишнiм свiтом. РЗСЧ увага стаСФ ковзною. У таких випадках педагог, борючись з неуважнiстю дiтей, повинен умiти показати СЧм уже знайомий предмет, явище природи з нового для них боку. Треба трохи тАЬвiдкрити" дитинi тi якостi предмета, його особливостi i звязки, яких вона ранiше не бачила [69].
Варто наголосити, що неуважнiсть - це й негнучка увага, вiдсутнiсть умiння переключатися, тобто в разi потреби зумисне переносити увагу з одного предмета на iнший. Читаючи пiд час перерви пригодницьку книжку, деякi учнi 2-4 класiв не вiдразу можуть потiм включитися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосередженi на iншому змiстi. Подiбне часто спостерiгають у дiтей з iнертним, флегматичним типом темпераменту. На несподiвано поставлене запитання такий учень не вiдповiдаСФ вiдразу, хоча й знаСФ матерiал. Потрiбна пауза, щоб вiн переключив свою увагу на новий обСФкт [80, 18-20].
Неуважнiсть учнiв початковоСЧ школи часто повязана з тим, що вони не вмiють аналiзувати конкретнi одиницi тексту, не звертають увагу на особливостi написання слiв. Для учня важливим СФ смисл написаного чи прочитаного. Треба змiнити позицiю дитини до перевiрки тексту - читати текст, наче це написав iнший учень, який часто припускаСФться помилок.
Неуважнiсть, звичайно, найчастiше характерна для маленьких дiтей, нiж для старших. Проте це зовсiм не означаСФ, що нестiйкiсть уваги СФ такою вiковою особливiстю, яка визначаСФ безумовну неможливiсть тривалого зосередження молодших школярiв: 6-8-рiчнi дiти можуть довго слухати цiкаве оповiдання, тривалий час конструювати модель. Досвiд експериментального навчання в молодших класах показуСФ, що навiть дiти 1 класу здатнi до сильноСЧ, тобто концентрованоСЧ i стiйкоСЧ уваги протягом усього уроку. Але для цього з метою запобiгання неуважностi треба додержуватись певних умов органiзацiСЧ навчальноСЧ дiяльностi дiтей:
добрий темп уроку;
чiткiсть i стислiсть пояснень;
максимальна опора на активну мислительну дiяльнiсть дiтей;
бережливе ставлення вчителя до уваги дiтей;
рiзноманiтнiсть форм i видiв роботи, пiдпорядкованих основному завданню i темi уроку;
залучення до учбовоСЧ дiяльностi всiх учнiв пiд час виконання не тiльки письмових завдань, а й звичайних усних вправ;
використання для першокласникiв деяких спецiальних вправ та дидактичних iгор на спостережливiсть [83, 42-43].
Основними чинниками, що породжують неуважнiсть в учнiв початкових класiв, можемо виокремити наступнi:
неправильна структура органiзацiСЧ учбовоСЧ дiяльностi (обСФкти, якi сприймаються, не обСФднанi, що утруднюСФ СЧх сприйняття);
недосконала органiзацiя навчального заняття (вiдсутнiй чiткий початок i чiтке закiнчення уроку; не створенi необхiднi умови для роботи i т. iн.);
не оптимальний темп ведення навчального заняття (за надмiрно швидкого темпу роботи можуть зявлятися помилки, за повiльного - робота не захоплюСФ дитину);
не завжди послiдовнi i несистематичнi вимоги учителя;
вiдсутня змiна видiв дiяльностi (слухове зосередження не змiнюСФться зоровим чи моторним) у процесi учбовоСЧ дiяльностi; постiйна пiдтримка уваги за допомогою вольових зусиль повязана з великою напругою i дуже стомлюСФ школяра;
учитель не враховуСФ вiкових та iндивiдуальних особливостей уваги дитини [80, 18-20].
Дбаючи про високий рiвень знань учнiв, кожен учитель намагаСФться використовувати рiзноманiтнi iнновацiйнi форми та методи роботи. Та й хоча ми робимо певнi кроки в окремих аспектах педагогiчноСЧ дiяльностi - шукаСФмо новi пiдходи, хочемо щось змiнити на краще; чекаСФмо позитивного результату, намагаСФмося досягти успiху у школярiв щодо опанування основ наук - без розвитку уваги та виховання уважностi учнiв досягти хороших результатiв дуже складно.
2.4 Синдром дефiциту уваги та його прояви у молодших школярiв з гiперактивнiстю
Проблема дефiциту уваги i гiперактивностi у дiтей у наш час привертаСФ пильну увагу психологiв, лiкарiв, соцiологiв, педагогiв в усьому свiтi. Пiдвищена увага науковцiв зумовлена насамперед тим, що синдром дефiциту уваги i гiперактивностi (СДУГ) СФ найчастiшою причиною порушення поведiнки i труднощiв навчання у дошкiльному та молодшому шкiльному вiцi. У лiтературi можна зустрiти й iншi назви даного феномену: "гiпердинамiчний синдром", i вiдповiдне визначення дiтей: тАЬгiпердинамiчнi" чи тАЬгiперактивнiтАЭ. Усi цi поняття стосуються одного й того ж явища [25].
За даними рiзних дослiдникiв на дефiцит уваги з гiперактивнiстю страждають 3-5% дiтей. Вiн трапляСФться у кожног