Психологiчнi умови розвитку уваги у молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В°ги (нестiйкiсть, поверхова зосередженiсть, легкiсть вiдволiкання) охоплюють поняттям неуважностi. Неуважна людина - це та, яка не вмiСФ зосередитись на предметi, не здатна проникнути в суть речей, у внутрiшнiй свiт iншого. Цi негативнi риси проявляються у розсiянiй увазi. За такого типу уваги мимовiльна увага стiйко домiнуСФ над довiльною, людина не здатна до внутрiшньоСЧ зосередженостi. Неуважнiсть виявляСФться у невмiннi зосередитися на обСФктi, у ковзаннi по поверхнi предметiв та в нездатностi вiдобразити СЧх iстотнi властивостi, прихованi вiд ока. Неуважнiсть, як i уважнiсть, позначаСФться на мисленнi, викликаючи у ньому, на противагу уважностi, непослiдовнiсть, не аргументованiсть.
Причинами розсiяностi можуть бути втома людини, хворобливий стан органiзму, вiдсутнiсть iнтересу до дiяльностi. Окремо видiляють розсiянiсть, яка зумовлена високою концентрацiСФю уваги людини на якiйсь iншiй проблемi (наприклад, розсiянiсть уваги у людини, стурбованоСЧ важливою для неСЧ подiСФю). Такий недолiк уваги маСФ тимчасовий характер [65, 369].
Часто недолiки уваги зумовлюються органiчними захворюваннями мозку. Вони можуть проявлятися у високiй рухливостi уваги, що не даСФ змоги тривало зосередитися на обСФктi, у слабкому розподiлi уваги, в СЧСЧ малiй рухливостi чи патологiчнiй фiксацiСЧ на певному обСФктi.
КритерiСФм вихованостi уваги СФ подолання всiх рiзновидiв неуважностi на основi формування мотивiв учiння та працi.
Роздiл 2. Психологiчнi умови розвитку уваги в молодших школярiв у процесi учбовоСЧ дiяльностi
2.1 Психологiчнi особливостi розвитку видiв уваги у молодшому шкiльному вiцi
Увага дитини розвиваСФться у звязку з розвитком СЧСЧ життСФдiяльностi, виникненням нових потреб. Проте оптимальнi умови для розвитку уваги дитини створюються у процесi учбовоСЧ дiяльностi, коли починаСФ формуватися довiльнiсть психiчних процесiв, у тому числi уваги й уважностi як властивостi особистостi.
Розвиток уваги у молодшому шкiльному вiцi повязаний iз оволодiнням новим видом дiяльностi - учбовою, яка стаСФ провiдною i формуСФ новi iнтереси, розширюСФ кругозiр, сприяСФ оволодiнню новими видами практичноСЧ дiяльностi [2]. Молодший школяр усе бiльше звертаСФ увагу на тi сторони реальноСЧ дiйсностi, що ранiше залишалися поза увагою.
Дитина приходить до школи, маючи всi види мимовiльноСЧ i довiльноСЧ уваги. Проте довiльна увага перебуваСФ лише на початку другоСЧ фази свого розвитку. У процесi шкiльного навчання вона далi вдосконалюСФться, причому тiльки наприкiнцi молодшого шкiльного вiку СЧСЧ розвиток вступаСФ в свою бiльш високу фазу.
У цьому вiцi досить сильною СФ реакцiя на все нове i яскраве. Дитина ще не може керувати своСФю увагою i часто опиняСФться пiд владою зовнiшнiх вражень. Розвиток мимовiльноСЧ уваги у молодшому шкiльному вiцi повязаний зi збагаченням досвiду, розширенням кола iнтересiв дитини, у звязку з чим СЧСЧ увага приковуСФться до бiльш широкого кола предметiв i явищ дiйсностi. Дана форма уваги як домiнуюча зустрiчаСФться в учнiв початкових класiв на початку навчання [6].
Мимовiльна увага молодшого школяра виникаСФ завдяки образному, наочному, яскравому навчальному матерiалу та емоцiйностi його викладання. Одна iз загальних особливостей уваги молодшого школяра - це здатнiсть легше зосереджуватися на предметах зовнiшнього свiту, анiж на власних думках, i вiдповiдно сенситивнiсть у формуваннi проявiв мимовiльноСЧ уваги [17].
Особливостi мимовiльноСЧ уваги молодшого школяра залежать вiд розвитку нервовоСЧ системи, а саме вiд змiни процесiв збудження та гальмування у корi великих пiвкуль, якi у молодших школярiв вiдбуваються досить швидко. Цим пояснюСФться те, що дiти молодшого шкiльного вiку дуже чутливi до зовнiшнiх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник. Тому нове джерело збудження, яке виникаСФ в корi мозку, спонукаСФ дитину вiдволiкатися вiд того, на чому вона була зосередженою [16, 135]. Результатом вiдволiкання СФ нестiйкiсть уваги, безпосереднСФ переключення СЧСЧ з одного предмета на iнший, тобто СЧСЧ мимовiльнiсть. Учбова дiяльнiсть сприяСФ формуванню уваги через систему зовнiшньо заданих вимог.
Збагачення досвiду дiтей, виникнення i розвиток у них нових iнтересiв у процесi учбовоСЧ дiяльностi створюСФ пiдТСрунтя для подальшого розвитку мимовiльноСЧ уваги до рiзноманiтних предметiв i явищ зовнiшнього свiту [20, 185]. Включаючись пiд керiвництвом дорослих у рiзнi види дiяльностi (гра, малювання, виконання нескладних доручень тощо), молодшi школярi можуть тривало ними займатися, виявляючи необхiдну для цього стiйкiсть СЧх мимовiльноСЧ уваги. РЖз вiком дiтей ця стiйкiсть помiтно зростаСФ.
Увага молодшого школяра тiсно повязана з мисленням. Дiти не можуть зосередити свою увагу на нечiткому, незрозумiлому, вони швидко вiдволiкаються i починають займатися стороннiми справами. Тому необхiдно складне, незрозумiле зробити для учнiв доступним i зрозумiлим, розвивати вольовi зусилля, а разом з тим i довiльну увагу.
Навiть за зосередження уваги дiти неспроможнi помiтити головного, iстотного. Це пояснюСФться особливостями СЧхнього мислення: наочно-образний характер мисленнСФвоСЧ дiяльностi веде до того, що дiти всю свою увагу спрямовують на окремi предмети чи СЧхнi ознаки [10]. Образи, уявлення, якi виникають у свiдомостi, викликають емоцiйне переживання, що маСФ гальмiвний вплив на мисленнСФву дiяльнiсть. РЖ якщо суть предмета не знаходиться на поверхнi, якщо вона замаскована, то молодшi школярi не розпiзнають СЧСЧ. РЖ