Психологiчнi умови розвитку уваги у молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
фiзiологи пояснюють фiзiологiчнi механiзми уваги з погляду взаСФмодiСЧ основних нервових процесiв - гальмування i збудження, що протiкають у корi головного мозку [28].
Увага вирiзняСФ предмет (обСФкт) серед багатьох iнших. Фiзiологiчно це означаСФ, що збуджуються однi нервовi процеси i гальмуються iншi, тобто дiСФ встановлений РЖ. Павловим закон iндукцiСЧ нервових процесiв, за яким процеси збудження, що виникають в одних дiлянках мозку, спричинюють процеси гальмування в iнших дiлянках. Учений повязував увагу з оптимальним осередком збудження, який виникаСФ пiд впливом ранiше згаданих факторiв. Вдаючись до образного порiвняння, вiн писав, що якби можна було бачити крiзь черепну коробку i якби мiiе великих пiвкуль з оптимальною збудливiстю свiтилося, то ми б побачили у думаючоСЧ свiдомоСЧ людини, як СЧСЧ великими пiвкулями пересуваСФться щораз iнша за формою i величиною химерно неправильних обрисiв свiтла пляма, оточена на всьому iншому просторi пiвкуль бiльш чи менш значною тiнню. Ця "свiтла пляма" вiдповiдаСФ оптимальному осередку збудження кори головного мозку, що перебуваСФ в станi руху i перемiщення, а "затiнена" - дiлянкам, що перебувають у станi гальмування [11, 670].
У дiлянках кори головного мозку, що перебувають у станi оптимального збудження, створюються найсприятливiшi умови для пiзнавальноСЧ i творчоСЧ дiяльностi, пiдвищення СЧСЧ продуктивностi. У педагогiчнiй практицi вчитель, знаючи, як виникаСФ осередок оптимального збудження, зможе органiзувати умови для його утворення. Проте iдея осередку оптимального збудження була надто узагальненою, щоб задовiльнитися таким поясненням.
Значний внесок в аналiз фiзiологiчних механiзмiв уваги зробив вiдомий росiйський фiзiолог О. Ухтомський. Розробляючи принцип домiнанти, вiн доводив, що збудження розподiляСФться у нервовiй системi нерiвномiрно, i кожна iнстинктивна дiяльнiсть, як i умовно-рефлекторна, може викликати в нервовiй системi осередки оптимального збудження, якi вiдрiзняються вiд рухомого осередку оптимального збудження пiдвищеною збудливiстю та стiйкiстю. Цi осередки вчений назвав домiнантами. Пiд назвою "домiнанта" О. Ухтомський розумiв бiльш чи менш стiйкий осередок пiдвищеноСЧ збудливостi центрiв, чим би вiн не був викликаний, до того ж збудники, що надходять в iншi осередки, спричинюють пiдсилення збудження в домiнантi [11, 670]. Гальмування, яке виявляСФ домiнантний осередок серед усiх iнших збудникiв центральноСЧ нервовоСЧ системи, зумовлюСФ скерованiсть свiдомостi на певний обСФкт, викликаСФ вiдволiкання вiд усього iншого.
Отже, серед багатьох збуджень, що виникають водночас у корi великих пiвкуль головного мозку, одне СФ домiнуючим. РЖншi збудження за цього гальмуються. Загальмованi вiдносно слабшi збудження (порiвняно з домiнуючими) учений назвав субдомiнантними. Домiнанта не лише гальмуСФ субдомiнантнi збудження, а й посилюСФться за СЧх рахунок. Мiж домiнантою i субдомiнантами ведеться боротьба. Домiнантне збудження залишаСФться домiнуючим доти, поки якась субдомiнанта не набуде бiльшоСЧ iнтенсивностi, нiж сила домiнанти. Тодi субдомiнанта стаСФ домiнантою, а домiнанта - субдомiнантою.
На основi цих тверджень О. Ухтомський пояснював, що тривале виконання одних i тих самих дiй призводить до втоми i затухання домiнанти, послаблення уваги. Тому потрiбна змiна дiяльностi або вiдпочинок. У станi втоми увага послаблюСФться, легко вiдволiкаСФться. Тому увага може слугувати показником утоми людини.
Дослiдження вчених (РД. ХомськоСЧ, РД. Соколова, Г. Мегуна, Дж. Моруццi та iн) виявили механiзми, якi розкривають нейрофiзiологiчнi основи уваги. Встановлено, що увага як вибiркове сприймання впливiв можлива лише у станi бадьоростi органiзму, що зумовлюСФться активною дiяльнiстю мозку.
В останнi роки нейрофiзiологи продовжували пошук нейрофiзiологiчних систем, якi лежать в основi вибiрковоСЧ дiяльностi тварин i людини. Вихiдним для сучасного дослiдження механiзмiв уваги СФ той факт, що вибiрковий характер протiкання уваги пояснюСФться загальною активацiСФю дiяльностi мозку, яка забезпечуСФ перехiд вiд пасивного стану до активного i повязана зi збудженням ретикулярноСЧ формацiСЧ [30]. Показником активацiСЧ мозку СФ його електричнi потенцiали. Вони вимiрюються електроенцефалограмою. Прикладом СЧх можуть бути ритмiчнi електричнi кiрковi потенцiали високоСЧ i низькоСЧ частоти (дельта-ритми спання, альфа-ритми дифузного стану тощо). У перехiдний перiод помiтна десинхронiзацiя - поява високочастотних та низькоамплiтудних нерегулярних коливань.
Отже, вибiрковiсть уваги людини залежить вiд бадьорого стану кори, для якоСЧ характерний оптимальний рiвень збудливостi. Механiзми, що пiдтримують тонус кори, повязанi з рiзними структурами неспецифiчноСЧ системи (гiпоталамiчна система, гiпокамп тощо).
Ретикулярна формацiя - вiдносно автономна нервова тканина, що знаходиться в стовбурi мозку та пiдкiркових дiлянках i СФ фiльтром, який вiдсiваСФ малозначущi сигнали. Вона повязуСФ кору головного мозку зi стовбуром двостороннiми звязками i маСФ не тiльки загальне активацiйне значення, а й селективне. Розрiзняють волокна ретикулярноСЧ формацiСЧ, спрямованi вiд стовбура до кори, i волокна, якi починаються майже в усiх дiлянках кори (особливо в лобнiй i скроневiй дiлянках мозку) та йдуть до стовбура головного мозку i рухових ядер спинного [30].
Висхiдна ретикулярна формацiя доводить iмпульси до кори головного мозку i лежить в основi бiологiчно зумовлених форм активацiСЧ (по