Психологiчнi умови розвитку уваги у молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?вернення свiдомостi. Руховий ефект уваги та вмiння ним керувати розкриваСФ механiзми довiльноСЧ уваги. Довiльно регулюючи рухи, повязанi з чимось значущим, можна вiдповiдно активiзувати й спрямувати увагу. Якщо, пiдкреслювали прихильники цiСФСЧ теорiСЧ, усунути рухи, то неможливою стане сама увага. Звичайно, роль рухiв у пiдтриманнi уваги безперечна, оскiльки до СЧСЧ складу входить мязовий, руховий елемент. Проте не можна зводити до них саму увагу.
Р. Декарт, Г. Фехнер, Е. Мюллер припускали, що за своСФю природою увага СФ пiдсиленням нервового збудження. Джерело виникнення цiСФСЧ нервовоСЧ подразливостi кожен iз них пояснював своСФрiдно. Так, у Е. Мюллера - це результат вольового утримання уявлення, за К. Леманом - наслiдок рефлекторного припливу кровi до мiiя подразнення [90]. Окремi психологи розглядали увагу як вплив волi на розумiння, вважали СЧСЧ суто духовною активнiстю.
Теорiя апперцепцiСЧ нiмецьких учених Г. Лейбнiца, К. Вольфа, РЖ. Канта, Й. Гербарта, В. Вундта та iнших внесла низку поправок до теорiСЧ уваги. Так, Й. Гербарт вказав на той факт, що апперцептивна увага зумовлена виникненням вiдповiдних спогадiв. На його думку, увага залежить вiд сили нового уявлення та вiд того, як воно спiввiдноситься зi старими уявленнями. Гамiльтон вказував, що коли одне уявлення iнтенсивне, то воно витiснить iншi. Опоненти цiСФСЧ теорiСЧ пiдкреслюють невизначенiсть поняття iнтенсивного уявлення [91]. КонцепцiСЧ довiльноСЧ внутрiшньоСЧ зосередженостi свiдомостi та емоцiйно-вольовоСЧ активностi, що виявляються в увазi, розроблялися в межах iнтроспективноСЧ психологiСЧ. Проте вони не пояснювали механiзми виникнення i розвитку уваги.
Увагу вважали результатом емоцiй (Дж. Мiлль, Вайтц). Дж. Мiлль стверджував, що мати приСФмне або неприСФмне вiдчуття, iдею i бути до них уважними - це одне й те саме. Не тому уявлення iнтенсивне, що воно зосередило на собi нашу увагу, а тому, що увага i СФ вираженням iнтенсивностi та цiкавостi уявлення. Ця теорiя набула особливого розвитку в англiйськiй асоцiативнiй психологiСЧ.
Досить поширеною була теорiя уваги Д. Узнадзе, повязана з поняттям установки. Згiдно з цiСФю теорiСФю, увага - особливий стан налаштованостi, породжений впливом попереднього досвiду на наступнi дiСЧ субСФкта. Наприклад, пояснюСФ автор, якщо потримати в руках однаковi за обСФмом, але рiзнi за вагою кульки, то потiм субСФктивно по-рiзному будуть оцiнюватися за вагою iншi кульки. Установка, що виникла внаслiдок iлюзiСЧ, впливатиме на сприймання ваги предмета, що повязано з увагою. Вона внутрiшньо зумовлюСФ стан уваги людини, що в подальшому впливаСФ на орiСФнтацiю в певнiй ситуацiСЧ.
РЖснуСФ концепцiя уваги, що будуСФться на принципi взаСФмодiСЧ свiдомостi й дiяльностi особистостi (М. Добринiн [27], РЖ. Матюгiн [50], Ф. Гоноболiн [23], РЖ. Страхов [77] та iн). РЗСЧ вихiдне положення полягаСФ в тому, що увага нерозривно повязана з дiяльнiстю, в дiяльностi вона iснуСФ i нею пiдтримуСФться. Бути уважним - обовязково означаСФ бути дiяльним щодо тих чи iнших обСФктiв. Водночас увага розглядаСФться як необхiдна умовна психiчноСЧ дiяльностi людини, забезпечуючи органiзацiю i регуляцiю психiчноСЧ дiяльностi, яснiсть i чiткiсть сприйняття обСФктивноСЧ дiйсностi.
ВзаСФмнi звязки психiчноСЧ дiяльностi субСФкта й обСФкта, свiдомостi й предмета визначають механiзми виникнення й розвитку уваги та пiдвищення СЧСЧ ефективностi. За цього увага виявляСФться у двохстороннiх вiдносинах субСФкта й обСФкта. Так, що бiльшою СФ активнiсть свiдомоСЧ дiяльностi субСФкта, то чiткiше виступаСФ обСФкт; що виразнiше у свiдомостi виступаСФ обСФкт, то iнтенсивнiшою СФ сама свiдомiсть, що виявляСФться в увазi. Дана концепцiя певною мiрою асимiлюСФ й узагальнюСФ окремi положення рiзних теорiй i в цьому планi СФ унiверсальною.
Самостiйною формою психiчноСЧ дiяльностi вважаСФ увагу П. Гальперiн. Вiн дотримуСФться гiпотези, що увага СФ дiяльнiстю психiчного контролю. Основнi положення цiСФСЧ гiпотези полягають у тому, що увага СФ однiСФю зi складових орiСФнтувально-виконавчоСЧ дiяльностi, що в цiй дiяльностi увага не маСФ власного продукту, а виконуСФ функцiю контролю, поступово стаючи внутрiшньою скороченою автоматизованою дiСФю [21].
Отже, шукаючи пояснення природи уваги, ученi намагалися йти суто психологiчним шляхом. Так, гештальтпсихологи стверджували, що спрямованiсть i обсяг уваги цiлком визначаСФться законами структурного сприймання, iншi дотримувалися позицiй "емоцiйноСЧ" теорiСЧ, а третя група обстоювала моторну теорiю уваги.
Однак поступово вченi дiйшли висновку, що суто психологiчно пояснити природу уваги не можна, потрiбно шукати фiзiологiчну основу. Частина з них (Т. Рiбо та iн) розумiли СЧСЧ як нервове пригнiчення. Сутнiсть останнього полягаСФ в тому, що фiзiологiчнi процеси, якi лежать в основi одного уявлення, пригнiчуються фiзiологiчними процесами iнших.
У сучаснiй вiтчизнянiй психологiСЧ пiд фiзiологiчними основами уваги розумiють сукупнiсть нервових структур головного мозку, дiяльнiсть яких забезпечуСФ виникнення i функцiонування людськоСЧ уваги. На основi аналiзу фiзiологiчних теорiй уваги нами встановлений рiзностороннiй пiдхiд до аналiзу фiзiологiчних механiзмiв уваги, СЧСЧ моторних i сенсорних компонентiв, механiзму орiСФнтувальноСЧ дiяльностi, значення ретикулярноСЧ формацiСЧ, дослiдження закономiрностей протiкання нервових процесiв у корi великих пiвкуль, системностi ВНД, принципiв домiнанти i зворотнього звязку, значення мовленнСФвоСЧ системи у розвитку довiльноСЧ уваги.
Вiтчизнянi психологи i