Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
лагодСЦяннями й СЦншСЦ СЦсторичнСЦ особи того ж перСЦоду: князь РЖзяслав та Всеволод ЯрославовичСЦ. За iх правлСЦння був широко вСЦдомий СФпископ РДфрем, який 1091 р. побудував для бСЦдних СЦ сирСЦт лСЦкарнСЦ, призначив iм лСЦкарСЦв, встановив, щоб повсюдно хворих лСЦкували СЦ доглядали безкоштовно.
Таким чином, у середньовСЦчному суспСЦльствСЦ починають формуватися новСЦ суспСЦльнСЦ звязки - для нужденних передбачена не просто економСЦчна пСЦдтримка, а й захист з боку держави.
Протягом багатьох столСЦть соцСЦальна допомога в УкраiнСЦ-РусСЦ значною мСЦрою була зосереджена в церквах СЦ монастирях. ОскСЦльки покликане на Русь православя спочатку не мало анСЦ своiх СЦнститутСЦв, анСЦ системи фСЦнансування, анСЦ священикСЦв, формуванням iх опСЦкуСФться держава. Тип вСЦдносин мСЦж церквою та державою запозичуСФться у ВСЦзантСЦi. Церква потрапляСФ пСЦд патерналСЦстський контроль держави, тобто вСЦдбуваСФться СЦдентифСЦкацСЦя влади СЦ церкви. ФСЦнансова пСЦдтримка церкви здСЦйснюСФться за рахунок вСЦдрахувань вСЦд князСЦвських доходСЦв (десятина). Держава в особСЦ княжоi влади бере на себе будСЦвництво монастирСЦв СЦ храмСЦв, пСЦдготовку священикСЦв. Разом з фСЦнансовою пСЦдтримкою княжа влада ще Статутом князя Володимира (996 р.) делегувала церквСЦ соцСЦальне пСЦклування нужденними[4, с. 16].
Маючи бСЦльш високу культуру життСФдСЦяльностСЦ, монастирСЦ являли собою багатофункцСЦональну систему самопСЦдтримки, де створювався особливий тип самодопомоги людинСЦ, повязаний з основними найважливСЦшими сферами ii життя: спСЦлкуванням, навчанням, спСЦльним проживанням у товариствСЦ, лСЦкуванням, веденням господарства.
ЗмСЦцнСЦвши економСЦчно, монастирСЦ стають центрами благодСЦйноi, соцСЦальноi дСЦяльностСЦ. Вони виконують чотири основнСЦ функцСЦi: лСЦкування, забезпечення незаможних (у виглядСЦ надання одноразовоi допомоги натуральними продуктами - милостинСЦ), навчання, контроль. ВСЦдповСЦдно до кожноi з функцСЦй при монастирях створюються особливСЦ форми пСЦдтримки, тобто нашСЦ монастирСЦ не спецСЦалСЦзуються у якомусь одному видСЦ допомоги, що характерно для церков Заходу.
ВСЦдомо, що, заснований 1051 р., КиСФво-Печерський монастир мав богодСЦльню, де пСЦклувалися про нужденних СЦ хворих. На ii утримання видСЦлялося 1/10 монастирських доходСЦв. РЖнок (чернець) ФеодосСЦй Печерський бСЦля монастиря побудував на свСЦй кошт спецСЦальний дСЦм для убогих, калСЦк, прокажених. ПершСЦ на РусСЦ безкоштовнСЦ лСЦкарнСЦ для бСЦдних були заснованСЦ Киiвським митрополитом РДфремом Переяславським 1091 р.
Поступово оформлюСФться ктиторська (ктитор - засновник) монастирська система. ii особливСЦсть у тому, що той, хто постригаСФться у ченцСЦ, зобовязаний приносити дар монастирю у виглядСЦ зазвичай земельних угСЦдь.
РЖншу систему пСЦдтримки ми бачимо у парафСЦяльнСЦй системСЦ допомоги СЦ захисту, де провСЦдну роль вСЦдСЦграСФ церква, а також парафСЦя. Розвиток парафСЦяльноi системи повязують з монголо-татарською навалою. ДСЦяльнСЦсть парафСЦй не обмежувалася наданням допомоги калСЦкам та убогим, а включала також виховання та перевиховання парафСЦян. ПисемнСЦ памятки свСЦдчать, що майже в кожнСЦй парафСЦi СЦснували богодСЦльнСЦ. До особливих форм допомоги належали позики з церковноi скарбницСЦ грошей, хлСЦба, насСЦння як окремим особам, так СЦ громадам.
ПарафСЦяльна допомога - перехСЦдна ланка мСЦж монастирською СЦ громадською системами допомоги. ПарафСЦi були тСЦсно згуртованСЦ усСЦ були обСЦзнанСЦ не тСЦльки з матерСЦальними потребами кожноi родини своСФi парафСЦi, а й моральними якостями кожного парафСЦянина. ПСЦд час самого нашестя церква та монастирСЦ повнСЦстю взяли на себе благодСЦйницькСЦ функцСЦi. Вона надихала народ на боротьбу за нацСЦональне визволення СЦ вСЦдродження[2, с. 48].
Отже хрещення Киiвськоi РусСЦ позитивно вплинуло на соцСЦальний захист. ФормуСФться християнська концепцСЦя допомоги. Хрещення Киiвськоi РусСЦ дало поштовх до нових форм роботи з людьми змСЦнювалося ставлення до такого явища як благодСЦйнСЦсть. РозвиваСФться державна система соцСЦального захисту яка започатковуСФ новСЦ форми роботи СЦз рСЦзною категорСЦСФю людей.
Хоч Украiна в цей перСЦод ще не входила до складу Московськоi держави, але буде приСФднана до неi вже в наступному СЦсторичному перСЦодСЦ СЦ на неi буде поширена також СЦ система соцСЦального захисту цСЦСФi держави. Концептуальна схема допомоги та взаСФмодопомоги в МосковСЦi у зазначений перСЦод суттСФво змСЦнюСФться. Для неi характернСЦ три основнСЦ форми соцСЦальноi допомоги: а) монастирська система допомоги, 6) державна система захисту, в) першСЦ свСЦтськСЦ прояви благодСЦйностСЦ.
Починаючи з XIV ст. вСЦдбуваСФться обСФднання земель навколо монастирСЦв. Повязано це зСЦ змСЦною характеру монастирського управлСЦння - починаСФться переорСЦСФнтацСЦя життСФдСЦяльностСЦ монастирСЦв, якСЦ тепер ставлять перед собою, передусСЦм, розвязання господарських завдань. Це перетворюСФ монастирСЦ у самостСЦйнСЦ феодальнСЦ вотчини. МонастирСЦ-вотчини замСЦнили ктиторськСЦ монастирСЦ, якСЦ засновувалися князями та СФпископами.
КтиторськСЦ монастирСЦ у цей перСЦод ще СЦснують, але знаходяться зазвичай у мСЦстах, а монастирСЦ-вотчини розвиваються за iхнСЦми межами. iхнСЦй СЦнтенсивний розвиток повязаний з тим, що на початку вони були бСЦльш вСЦдкритими помСЦчними системами для всСЦх бажаючих. Тим самим монастирСЦ як субСФкти допомоги та пСЦдтримки набували функцСЦi сильних, могутнСЦх, тобто функцСЦi, якСЦ ранСЦше мали лише князСЦ. Селяни СЦз задоволенням приСФднувалися до монастирських маСФткСЦв, бо тут вони мали значно лСЦпшСЦ умови життСФдСЦяльностСЦ звСЦльнялися вСЦд податкСЦв, вСЦд юрисдикцСЦi мСЦсцевоi влади, вСЦд проiжджих княжих чиновникСЦв. Ц
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение