Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
еркву[6, с. 48].
На вСЦдмСЦну вСЦд РосСЦi, де церква спиралася на свСЦтську владу й навпаки, в УкраiнСЦ вона не залежала вСЦд державцСЦв, а залишалася справою громади. У ХУРЖРЖРЖ ст. вона набуваСФ характеру демократичноi установи. МатерСЦально церква живе переважно за рахунок коштСЦв парафСЦян, якСЦ беруть участь у вирСЦшеннСЦ питань, повязаних з використанням пожертвувань, призначенням священикСЦв, служителСЦв, iх оплатою. Тому украiнська церква поступово перетворилася на духовний центр, що поСФднував у собСЦ храм, школу СЦ шпиталь.
ТрадицСЦi благодСЦйностСЦ не були забутСЦ навСЦть пСЦсля навали татар. Продовжувачами благодСЦйностСЦ були видатнСЦ люди такСЦ як князСЦ ОстрозькСЦ гетьмани Украiни Сагайдачний, Дорошенко, Хмельницький, Мазепа та СЦн. Виникають братства якСЦ також зробили значний внесок у розвиток соцСЦального захисту знедоленого населення вСЦдкривали школи притулки лСЦкарнСЦ. iх дСЦяльнСЦсть була помСЦтною в СЦсторСЦi соцСЦального захисту Украiни. РЖз приСФднанням Украiни до РосСЦi починаСФ формуватися державна система соцСЦального захисту яка зазнавала змСЦн та реформування. Створюються органСЦзацСЦi якСЦ мали безпосереднСЦй вплив на розвиток соцСЦального захисту Украiни. СоцСЦальна робота а саме благодСЦйнСЦсть розвивалася швидким темпами СЦ цьому сприяли рСЦзнСЦ явища в суспСЦльствСЦ.
3.2 СоцСЦальна робота в незалежнСЦй УкраiнСЦ
ОднСЦСФю з особливостей генезису соцСЦальноi роботи в УкраiнСЦ СФ його розСЦрванСЦсть СЦ фрагментарнСЦсть. На початку XX ст. в УкраiнСЦ, як СЦ в РосСЦйськСЦй СЦмперСЦi загалом, намСЦтився перехСЦд вСЦд благодСЦйностСЦ до органСЦзацСЦi соцСЦальноi роботи на професСЦйних засадах за британською й американськими моделями професСЦоналСЦзацСЦi соцСЦальноi роботи, було засновано навчальнСЦ заклади, якСЦ займалися пСЦдготовкою жСЦнок до професСЦйноi дСЦяльностСЦ у соцСЦальнСЦй сферСЦ.
СоцСЦальну роботу як суспСЦльний СЦнститут фактично пСЦдмСЦнили вСЦдомства, що належали до системи освСЦти, охорони здоровя, соцСЦального забезпечення та внутрСЦшнСЦх справ. ДеякСЦ функцСЦi соцСЦальноi роботи перебирали на себе партСЦйнСЦ, комсомольськСЦ та профспСЦлковСЦ органи. Однак ця робота вибудовувалася за вСЦдомчими й бюрократичними принципами, що знижували ii результативнСЦсть. СуспСЦльству навязувалася думка, що соцСЦалСЦстичнСЦ вСЦдносини СФ передумовою подолання злочинностСЦ, алкоголСЦзму, психСЦчних захворювань, бСЦдностСЦ, злиднСЦв. Турбота про матерСЦальний добробут здСЦйснювалась через механСЦзми централСЦзованого регулювання державою зайнятостСЦ, заробСЦтноi плати, житлового забезпечення, освСЦти та охорони здоровя.
За радянських часСЦв система соцСЦальноi допомоги була у цСЦлковитому вСЦданнСЦ бюрократСЦi, а соцСЦальнСЦ проблеми людей або не вирСЦшувались, або СЦгнорувалися з СЦдеологСЦчних мСЦркувань. Державна система соцСЦальноi допомоги, за вСЦдсутностСЦ благодСЦйних органСЦзацСЦй, обмежувалась соцСЦальним забезпеченням, передбачаючи мСЦнСЦмум соцСЦальних гарантСЦй для громадян. Вона була безадресною й ТСрунтувалася на патерналСЦстичнСЦй моделСЦ (модель соцСЦальноi полСЦтики, що сформувалась у краiнах СЦз директивною економСЦкою, централСЦзованим розподСЦлом соцСЦальних благ та послуг; характеризуСФться батькСЦвською опСЦкою держави над своiми громадянами, цСЦлковитим одержавленням соцСЦальноi сфери, не-розвинутСЦстю структур громадянського суспСЦльства, зростанням соцСЦальноi пасивностСЦ, безконтрольним бюрократизмом[12, с. 55].
Педагоги у школах, лСЦкарСЦ в медичних закладах займалися функцСЦями, якСЦ в багатьох краiнах традицСЦйно належать до компетенцСЦi соцСЦальних працСЦвникСЦв. СоцСЦальнСЦ стацСЦонарнСЦ заклади не були укомплектованСЦ професСЦйно пСЦдготовленими соцСЦальними працСЦвниками. У них не було таких посад, так само як СЦ не було фаховоi пСЦдготовки таких спецСЦалСЦстСЦв. Не маючи належного науково-теоретичного обТСрунтування, система соцСЦального захисту послуговувалася урядовими, партСЦйними постановами, що визначали категорСЦi людей, на яких поширювалося соцСЦальне обслуговування, що надавалось лише у стацСЦонарних закладах.
РЖз початком перебудови набули гласностСЦ соцСЦальнСЦ проблеми в суспСЦльствСЦ та почалося проникнення СЦз Заходу СЦнформацСЦi про концепцСЦю соцСЦальноi роботи як важливого СЦнституту громадянського суспСЦльства, посилилася увага до соцСЦально-психологСЦчних проблем СЦ методСЦв iх розвязання.
На початку 90-х рокСЦв XX ст. у незалежнСЦй вже УкраiнСЦ соцСЦальна робота починаСФ формуватися як фахова дСЦяльнСЦсть. Украiна почала реформування системи соцСЦального забезпечення, створення власноi моделСЦ соцСЦального захисту СЦ розвитку громадянського суспСЦльства. Однак ця робота не отримала належного розвитку, що спричинено недостатньою увагою до проблем соцСЦальноi сфери, ефективного використання одного СЦз головних ii СЦнструментСЦв професСЦйноi соцСЦальноi роботи як засобу реалСЦзацСЦi соцСЦальноi полСЦтики держави.
РЖз проголошенням незалежностСЦ Украiни створюються мережСЦ соцСЦальних установ та заклади нового типу. Поштовхом до цього стала економСЦчна криза СЦ стрСЦмке зростання соцСЦальних проблем у суспСЦльствСЦ. Набувають поширення соцСЦальнСЦ служби для молодСЦ, якСЦ здебСЦльшого орСЦСФнтуються на соцСЦальну педагогСЦку СЦ масову роботу.
Одночасно вСЦдроджувалися благодСЦйнСЦсть СЦ волонтерство, розвивалися громадськСЦ органСЦзацСЦi СЦ групи самодопомоги. ПередусСЦм створювалися клуби СЦ деннСЦ центри для дСЦтей-СЦнвалСЦдСЦв та iхнСЦх батькСЦв, людей СЦз проблемами психСЦчного здоровя, наркозалежних осСЦб та iхнСЦх родичСЦв тощо. У серединСЦ 90-х рокСЦв формувалися недержавнСЦ соцСЦальнСЦ служби у громадах [2, с. 140].
Об