Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
и тим самим показником належностСЦ до певноi спСЦльностСЦ.[5, с. 21].
СоцСЦальна допомога, що асоцСЦювалася з благодСЦйнСЦстю, стаСФ необхСЦдною умовою особистого морального здоровя осСЦб, якСЦ ii здСЦйснювали. За такого пСЦдходу допомога нужденним була справою окремих осСЦб, щирих християн, а не держави. Милостиве ставлення до старцСЦв було одним з головних засобСЦв морального виховання на РусСЦ.
Основними обСФктами допомоги стають хворСЦ, жебраки, вдови, сироти. З прийняттям християнства в УкраiнСЦ-РусСЦ стала активно розвиватися традицСЦя особистоi благодСЦйностСЦ руських князСЦв, яка вже мала релСЦгСЦйний характер. Великий князь киiвський Володимир РЖ (Великий) статутом 996 р. офСЦцСЦйно зобовязав духСЦвництво займатися суспСЦльним благодСЦйництвом, визначивши десятину вСЦд княжих доходСЦв на утримання монастирСЦв, церков, богодСЦлень СЦ лСЦкарень. ПодСЦбнСЦ вСЦдрахування на церкву СЦ благодСЦйнСЦсть стали робити слСЦдом за князем СЦ приватнСЦ особи. Майже вСЦдразу пСЦсля хрещення князь зайнявся богоугодними справами: будував церкви, якСЦ стали не лише фундаментом вСЦри, а й основою наукового знання, книжковоi справи; засновував школи та училища, що були першим кроком у народнСЦй освСЦтСЦ Украiни-РусСЦ[6, с. 43].
Володимир пСЦклувався про свСЦй народ, влаштовував бенкети на княжому дворСЦ не тСЦльки для бояр СЦ дружинникСЦв, а й для убогих, намагаючись всСЦляко задовольнити iхнСЦ нужди. Його благодСЦйнСЦсть поширювалася навСЦть на тих, хто не був спроможний прийти за допомогою сам. Князь наказав своiм людям розвозити по вулицях КиСФва хлСЦб, мясо, рибу, овочСЦ СЦ роздавати на подвСЦрях жебракам та убогим. БлагодСЦйнСЦсть Володимира, його чуйнСЦсть СЦ безкорисливСЦсть знайшли вСЦдображення у численних легендах, билинах. А приклад його стали наслСЦдувати СЦншСЦ представники княжоi влади та духСЦвництва.
В особСЦ Володимира поСФднувалися благодСЦйнСЦсть особиста СЦ державна, бо, офСЦруючи на богоугоднСЦ справи як приватна особа, вСЦн був, одначе, першою особою, главою держави, та й грошСЦ на це витрачав тСЦ, що поступали до скарбницСЦ з податкСЦв вСЦд населення.,Отже, тут ми бачимо державну СЦ приватну доброчиннСЦсть тСЦсно переплетеними, точнСЦше кажучи, ще не роздСЦленими. Ця традицСЦя тривала на РусСЦ СЦ пСЦсля Володимира Великого, продовжувалася його нащадками.
ГСЦдним продовжувачем усСЦх справ свого батька Володимира, включаючи допомогу СЦ пСЦдтримку знедолених, був великий князь киiвський (з 1019 по 1054 рр.) Ярослав, прозваний за непересСЦчний розум Мудрим. ВСЦн заснував сирСЦтське училище, де на його утриманнСЦ навчалося близько 300 юнакСЦв. Це був перший
справжнСЦй навчальний заклад в УкраiнСЦ-РусСЦ. Але найбСЦльшоi слави вСЦн зажив складанням першого письмового руського зводу законСЦв -Руськоi Правди. У цьому документСЦ загальноприйнятСЦ у тСЦ часи закони були зведенСЦ воСФдино СЦ стали правовим кодексом усСЦСФi краiни. При цьому СЦснуючСЦ закони були систематизованСЦ СЦ частково змСЦненСЦ. СкладаСФться вСЦн з 37 роздСЦлСЦв СЦ, крСЦм статей кримСЦнального характеру, маСФ статтСЦ соцСЦального спрямування, що було незвичним для тогочасних СФвропейських держав.
Так, у XXXI роздСЦлСЦ бачимо приклад турботи про молоде поколСЦння. Стосовно подСЦлу спадщини тут записано: ОбСЦйстя батькСЦвське завше без подСЦлу належить меншому синовСЦ, маючи на увазСЦ, що молодший син завжди менше вСЦд старших братСЦв захищений у соцСЦальному вСЦдношеннСЦ. РЖ якщо ранСЦше старшСЦ брати суперечку розвязували силою, СЦз введенням Руськоi Правди молодшСЦ сини були захищенСЦ законом. Це було просте СЦ мудре рСЦшення. У той же час у ЗахСЦднСЦй РДвропСЦ така важлива соцСЦальна проблема не була розвязана, внаслСЦдок чого у багатьох СФвропейських краiнах сформувався особливий клас рицарСЦв-розбСЦйникСЦв, що складався майже цСЦлком з молодших шляхетських синСЦв, котрСЦ в юному вСЦцСЦ були вигнанСЦ з дому своiми старшими братами, котрСЦ привласнили батькСЦвську спадщину.
ВзагалСЦ, закони Ярослава стосовно опСЦкування дСЦтей були дуже гуманнСЦ для тих часСЦв - у них закладено найголовнСЦшСЦ за своСФю проблемнСЦстю питання. Наприклад, роздСЦл XXXII визначаСФ вСЦдносини при подСЦлСЦ спадщини мСЦж дСЦтьми одного батька, але вСЦд рСЦзних жСЦнок. Тут вже СЦ чи не вперше проявлено турботу СЦ про саму жСЦнку.
Руська Правда була першим словянським кодексом законСЦв, що включав у себе подобу соцСЦальноi програми. Про важливСЦсть для князя Ярослава соцСЦальноi теми свСЦдчить той факт, що з 37 його статей 8 цСЦлком присвячено проблемам захисту дСЦтей. Ця перша спроба складання руського зводу законСЦв так чи СЦнакше визначила усю подальшу законотворчСЦсть в УкраiнСЦ-РусСЦ та РосСЦi. НаступнСЦ зведення законСЦв значною мСЦрою будувалися за зразком Руськоi Правди, мСЦцно стверджуючи основи соцСЦальноi полСЦтики[4, с. 16]
Онук Ярослава Мудрого Володимир II Мономах, великий князь киiвський з 1113 по 1125 роки, залишив по собСЦ перше своСФрСЦдне моральне повчання, звернуте до молодшоi генерацСЦi. У створеному ним "ПовчаннСЦ дСЦтям" висвСЦтлено теоретичнСЦ аспекти соцСЦальноi допомоги. Приводом для написання твору стала зустрСЦч СЦз послами вСЦд братСЦв, якСЦ схиляли його приСФднатися до мСЦжусобноi боротьби. ГлибокСЦ роздуми над подСЦями в державСЦ через призму Святого письма лягли в основу його "Повчання". Володимир Мономах закликав понад усе убогих не забувати, при першСЦй нагодСЦ годувати iх, за права вдСЦв пСЦклуватися, давати милостиню, бо то СФ початок всякого добра.[18, с. 52].
Сестра Володимира Мономаха Анна заснувала в КиСФвСЦ училище для дСЦвчат, яких не тСЦльки утримувала за свСЦй рахунок, а й навчала грамоти СЦ рСЦзних ремесел.
ВСЦдомСЦ також своiми б
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение