Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? булави треба голови", або "хто що вмСЦСФ, то те й дСЦСФ".
Доведено, що народна соцСЦально-педагогСЦчна практика маСФ глибокСЦ соцСЦальнСЦ коренСЦ. Вона спираСФться на численнСЦ педагогСЦчнСЦ норми СЦ засобСЦ впливу, а також на традицСЦi СЦ умови, в яких жили люди.
Виробнича дСЦяльнСЦсть первСЦсних людей, ii успСЦшний розвиток потребував подолання певних зоологСЦчних СЦнстинктСЦв наших пращурСЦв, усунення тих чи СЦнших "тваринних" форм життя, якСЦ гальмували подальший розвиток способу життя. Так, уже у первСЦсному стадСЦ почали формуватися потреби в усуненнСЦ всього того, що заважало колективнСЦй працСЦ. Вже на цьому етапСЦ розвитку став вСЦдчутним звязок мСЦж виробничими, технологСЦчними й соцСЦальними потребами. Цей звязок позначився на вимогах, якСЦ згодом стали правилами поведСЦнки. Практика життя, технологСЦi виробничоi дСЦяльностСЦ людей вимагали усвСЦдомлення спСЦльноi колективноi залежностСЦ одне вСЦд одного, створення умов для розвитку спСЦльноi зацСЦкавленостСЦ в удосконаленнСЦ способу життя. Так виникла колективна воля, яка вСЦдбивала технологСЦчнСЦ та соцСЦальнСЦ потреби гурту, так почала формуватися колективна мораль.
Незалежно вСЦд специфСЦки життя й СЦсторичних умов розвитку рСЦзних нацСЦй СЦ народСЦв СЦснувало коло загальних завдань людства, серед яких найважливСЦшим було вижити. Треба було захистити себе СЦ забезпечити iжею. Ця умова потребувала вСЦд людини певних якостей. Наприклад, необхСЦдно було бути кмСЦтливим, хоробрим, сильним СЦ здоровим, мати певнСЦ знання, навички, знати природнСЦ прикмети, вдачу звСЦрСЦв, користуватися знаряддями працСЦ тощо.
Природний вСЦдбСЦр стосувався не лише окремоi людини, а всього ПервСЦсного гурту. УсвСЦдомилась потреба жити спСЦльнотою, громадою, виживати й розвиватися за ii допомогою. Це було другим завданням людини. Формою реалСЦзацСЦi перших двох завдань стало виховання членСЦв групи, гурту, громади, суспСЦльства, вироблення засобСЦв ефективноi передачСЦ всСЦСФi необхСЦдноi для життя СЦнформацСЦi наступним поколСЦнням, збереження спадкоСФмностСЦ у вСЦдтвореннСЦ життя й пСЦклування про його подальший розвиток.
На перших етапах розвитку суспСЦльства пошук механСЦзмСЦв виховання здСЦйснювався стихСЦйно. Поступово пСЦдвищувався ступСЦнь iх усвСЦдомлення. ВСЦдомостСЦ про традицСЦi народного виховання свСЦдчать про наявнСЦсть осмисленого добору форм СЦ методСЦв виховання згСЦдно з поставленою метою. Засади народноi педагогСЦки формувались у стародавнСЦ часи. Вона СФ попередницею науковоi педагогСЦчноi думки. У гносеологСЦчному, СЦсторичному, логСЦчному вСЦдношеннях народнСЦй педагогСЦцСЦ притаманнСЦ певна своСФрСЦднСЦсть СЦ характернСЦ особливостСЦ. АналСЦзуючи змСЦст памяток народноi педагогСЦки, можна виокремити ii певнСЦ характернСЦ риси.
Так в основСЦ народноi педагогСЦки лежать емпСЦричнСЦ знання. Поряд з практично достовСЦрними та корисними вСЦдомостями СЦ знаннями були й такСЦ, що формувалися пСЦд впливом панСЦвноi СЦдеологСЦi. Тому вони часом мСЦстять у собСЦ помилковСЦ, а СЦнодСЦ навСЦть шкСЦдливСЦ СЦдеi. Наприклад, деякСЦ прислСЦвя та приказки (особливо народСЦв мусульманського вСЦросповСЦдання) висловлюють зневажливе ставлення до жСЦнки, покору перед виявами соцСЦальноi несправедливостСЦ, рекомендують фСЦзичнСЦ покарання в сСЦмейному вихованнСЦ.
ЕмпСЦричний характер народних уявлень нерСЦдко призводить до прагматизму, коли явища життя оцСЦнюються з позицСЦй практичноi користСЦ. УтилСЦтарно-практична орСЦСФнтованСЦсть народноi педагогСЦки зазнала СЦсторичних змСЦн. СпСЦввСЦдношення утилСЦтарних СЦ морально-естетичних засад поступово змСЦнювалося на користь останнСЦх. ДомСЦнуючими стали демократичнСЦ, гуманСЦстичнСЦ СЦдеi.
Основу народноi педагогСЦки становлять реалСЦстичнСЦ, стихСЦйно-матерСЦалСЦстичнСЦ погляди.
Народна педагогСЦка передаСФ уявлення народу про роль середовища у вихованнСЦ. Народ не вСЦрив у фатальну спадкоСФмнСЦсть: "РЖ вСЦд поганого народжуСФться гарний, СЦ вСЦд гарного поганий чоловСЦк". БагатовСЦковСЦ спостереження народу дали змогу враховувати у вихованнСЦ вСЦковСЦ психологСЦчнСЦ особливостСЦ людини, добирати вСЦдповСЦднСЦ засоби СЦ методи впливу.
У народнСЦй педагогСЦцСЦ немаСФ сформульованих законСЦв, систематизованих положень, наукових термСЦнСЦв. Народна мудрСЦсть зберСЦгаСФ мСЦсцевий дСЦалект, типовСЦ народнСЦ вислови. Це робить народну педагогСЦку зрозумСЦлою СЦ близькою широким верствам населення.
Характерною рисою народноi педагогСЦки СФ те, що СЦмена авторСЦв фольклорних памяток не вСЦдомСЦ. КолективнСЦ та СЦндивСЦдуальнСЦ творчСЦ акти роздСЦленСЦ часом СЦ простором. ТворцСЦ народноi педагогСЦки не знали один одного. Кожний автор доповнював або змСЦнював почуте. ТрадицСЦйно передавалося лише те, що запамятовувалося. А отже, саме воно СЦ було найвдалСЦшим СЦ найхарактернСЦшим для того середовища, в якому використовувалося. Через цей процес фольклоризацСЦi пройшла вся система правил СЦ норм поведСЦнки в суспСЦльствСЦ.
Народна педагогСЦка увСЦбрала в себе все найкраще, що було у педагогСЦчнСЦй культурСЦ суспСЦльства: поважливе ставлення до старших, гостиннСЦсть, чеснСЦсть, скромнСЦсть, працелюбнСЦсть, високу моральнСЦсть СЦ людянСЦсть. УсСЦ цСЦ норми вСЦдображенСЦ у своСФрСЦдному моральному кодексСЦ честСЦ, закрСЦпленому у специфСЦчних формах народноi творчостСЦ.
ОднСЦСФю СЦз центральних СЦдей у народнСЦй педагогСЦцСЦ СФ СЦдея досконалоi людини. У цьому образСЦ втСЦлено своСФрСЦдний СЦдеал людини, яка увСЦбрала в себе всСЦ кращСЦ риси особистостСЦ. У цьому полягаСФ мета виховання СЦ самовиховання кожного члена суспСЦльства. Кожний народ маСФ своi уявлення про нацСЦонального героя СЦ пСЦдкреслюСФ в його особСЦ саме тСЦ риси, якСЦ притаманнСЦ СЦдеалов
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение