Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
льностСЦ може:
а) бути вибраний випадково, навязаний силою життСФвих обставин СЦ не збСЦгатися з покликанням. У цьому випадку така ДСЦяльнСЦсть не сприяСФ формуванню цСЦлСЦсноi особистостСЦ;
б) збСЦгатися зСЦ здСЦбностями СЦ покликанням особистостСЦ, що максимально активно формуСФ ii цСЦлСЦснСЦсть;
в) лише частково збСЦгатися з покликанням особистостСЦ. ЗвСЦдси цСЦлком зрозумСЦла СЦ ii часткова ФункцСЦя щодо формування цСЦлСЦсноi структури особистостСЦ.
Будь-яка особистСЦсть маСФ достатньо великий потенцСЦал, який реалСЦзуСФться в окремСЦй дСЦяльностСЦ лише частково. Тому його обСФктивна СЦ бСЦльш чи менш повна оцСЦнка можлива за умови розгляду всСЦх видСЦв дСЦяльностСЦ, що виконуСФ особистСЦсть. Важливо, що реалСЦзацСЦя й розвиток ii потенцСЦалу СЦстотно залежать вСЦд того, в якСЦ звязки з СЦншими людьми СЦ як ця особистСЦсть вступаСФ.
ДСЦяльнСЦсть маСФ бути органСЦзована так, щоб ii виконання особистСЦстю розкривало для неi тСЦ чи СЦншСЦ сторони суспСЦльних вСЦдносин, включало ii в цСЦ вСЦдносини, забезпечувало розвиток життя особистостСЦ та iх вСЦдбиття в ii свСЦдомостСЦ. Тобто дСЦяльнСЦсть маСФ бути органСЦзована так, щоб ii виконання розкривало перед кожною людиною перспективу розвитку в суспСЦльствСЦ.
Якщо особистСЦсть виступаСФ як обСФкт, ii СЦндивСЦдуальне буття формуСФться переважно пСЦд впливом зовнСЦшнСЦх впливСЦв, рСЦзних умов СЦ обставин. Коли ж особистСЦсть СФ субСФктом, вона сама максимально творить своСФ СЦндивСЦдуальне буття, змСЦнюСФ обставини СЦ цим самим сама себе змСЦнюСФ.
ПоведСЦнку людини не можна розглядати поза ii соцСЦальним життям. ОсобистСЦсть СФ СЦстотою соцСЦальною в справжньому розумСЦннСЦ слова, повторюючи не своi особливостСЦ, а спСЦльнСЦ для всСЦх погляди, виконуючи спСЦльнСЦ для всСЦх звичаi, виявляючи у вСЦдомих випадках спСЦльнСЦ для всСЦх дСЦi... Людина в суспСЦльствСЦ, безумовно, пСЦдпорядкована суспСЦльним вимогам [4;11].
Кожний соцСЦальний органСЦзм СФ функцСЦонуючою системою, яка вимагаСФ певноi регуляцСЦi, впорядкованостСЦ. На думку Т. Парсонса, елементарна взаСФмодСЦя СЦндивСЦдСЦв утворюСФ змСЦст первинного рСЦвня соцСЦальноi структури.
ТермСЦн особистСЦсть у значеннСЦ Personia вживають психоаналСЦтики (З.Фрейд, К. Юнг), представники гуманСЦстичноi психологСЦi (А. Маслоу, Г. Оллпорт), а також автор теорСЦi неповторноi СЦндивСЦдуальноi особистостСЦ Г. Мюррей. У зазначених течСЦях особистСЦсть це щось одиничне, унСЦкальне, що рСЦзко вСЦдрСЦзняСФться вСЦд периферСЦйного соцСЦального фасаду, тобто соцСЦальноi маски, персони, соцСЦального СЦндивСЦда. РЖндивСЦд тим самим стаСФ ядром особистостСЦ СЦ як одинична СЦстота протиставляСФться свСЦту.
На думку Е. РЖльСФнкова, особистСЦстю соцСЦальною одиницею, субСФктом, носСЦСФм соцСЦально-людськоi дСЦяльностСЦ дитина стане лише там СЦ тодСЦ, коли розпочне цю дСЦяльнСЦсть здСЦйснювати. ОсобистСЦсть СЦ виникаСФ тодСЦ, коли СЦндивСЦд розпочинаСФ самостСЦйно як субСФкт виконувати зовнСЦшню дСЦяльнСЦсть за нормами й еталонами, заданими йому ззовнСЦ тСЦСФю культурою, в лонСЦ якоi вСЦн прилучаСФться до людського життя, до людськоi дСЦяльностСЦ. Поки ж людська дСЦяльнСЦсть звернена на нього, вСЦн лишаСФться ii обСФктом; СЦндивСЦдуальнСЦсть, якою вСЦн, звичайно, вже володСЦСФ, не СФ ще людською СЦндивСЦдуальнСЦстю. РЖ лише таким чином (оскСЦльки дитина засвоюСФ людськСЦ способи ставлення до речей) всерединСЦ ii органСЦчного тСЦла виникають, формуються й утворюються специфСЦчнСЦ людськСЦ якостСЦ.
КрСЦм понять СЦндивСЦд СЦ особистСЦсть, у радянськСЦй СЦ зарубСЦжнСЦй психологСЦi використовувалися рСЦзнСЦ визначення трСЦади: органСЦзм, соцСЦальний СЦндивСЦд СЦ особистСЦсть (М. Ярошевський, Р. Харре); СЦндивСЦд, особистСЦсть СЦ СЦндивСЦдуальнСЦсть (С. РубСЦнштейн). Б. АнаньСФв пояснив, що таке СЦндивСЦд, особистСЦсть, субСФкт дСЦяльностСЦ й СЦндивСЦдуальнСЦсть. Через поняття СЦндивСЦд вСЦн позначив СЦндивСЦднСЦ природнСЦ властивостСЦ людини; через поняття особистСЦсть соцСЦальне становище людини в суспСЦльствСЦ, суспСЦльнСЦ функцСЦi ролСЦ, цСЦлСЦ й цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦi, що визначають соцСЦальну бСЦографСЦю людини. ПСЦд субСФктом дСЦяльностСЦ Б. АнаньСФв розумСЦв людину, що володСЦСФ свСЦдомСЦстю й активно перетворюСФ свСЦт у пСЦзнаннСЦ, працСЦ тощо, а пСЦд СЦндивСЦдуальнСЦстю СЦнтегративне цСЦлСЦсне обСФднання СЦндивСЦда, особистостСЦ СЦ субСФкта дСЦяльностСЦ.
У наукових узагальненнях СЦснуСФ три найпоширенСЦших варСЦанти двофакторних теорСЦй, або, як iх ще називають, концепцСЦй подвСЦйноi детермСЦнацСЦi розвитку особистостСЦ людини: теорСЦя конвергенцСЦi двох факторСЦв (В. Штерн), теорСЦя конфронтацСЦi двох факторСЦв (3. Фрейд) СЦ концепцСЦя взаСФмодСЦi двох факторСЦв.
В. Штерн вважав, що особистСЦсть СФ продуктом соцСЦального середовища, тобто соцСЦального фактора, СЦ спадкових передиспозицСЦй, якСЦ отримуСФ людина вСЦд народження, тобто бСЦологСЦчного фактора. СоцСЦальний фактор (середовище) й бСЦологСЦчний фактор (диспозицСЦi органСЦзму) приводять до виникнення нового стану особистостСЦ.
Фрейд вважав, що будь-яка динамСЦка й розвиток життя можуть бути зрозумСЦлими на основСЦ вивчення двох принципСЦв душевноi дСЦяльностСЦ принципу прагнення до задоволення й принципу реальностСЦ. ВСЦдповСЦдно до принципу реальностСЦ душевний апарат людини змушений рахуватися з реальними вСЦдносинами свСЦту, а також прагнути перетворити iх. Завдяки вихованню вдаСФться тимчасово примирити тСЦ сили, якСЦ стикаються через протиборство принципу реальностСЦ й принципу задоволення. Якщо людина, спонукувана лСЦбСЦдозною енергСЦСФю, прагне дСЦстати задоволення, то реальне соцСЦальне середовище накладаСФ своi норми, своi забор
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение