Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



у просторСЦ закладСЦв додатковоi освСЦти, громадських органСЦзацСЦй, дозвСЦллСФвСЦй сферСЦ тощо. ВСЦдтак органСЦзоване виховання стаСФ завданням не тСЦльки загальноосвСЦтнСЦх закладСЦв, але й суспСЦльства в цСЦломутАЭ [34; 20].

Принципи соцСЦального виховання можуть розглядатися як основа СЦ освСЦти, СЦ органСЦзацСЦi соцСЦального досвСЦду людини, СЦ СЦндивСЦдуальноi допомоги iй. НайважливСЦшСЦ серед них: принцип природовСЦдповСЦдностСЦ соцСЦального виховання, його культуровСЦдповСЦдностСЦ, центрацСЦi соцСЦального виховання на розвитку особистостСЦ, доповнюваностСЦ в соцСЦальнСЦй педагогСЦцСЦ. ОстаннСЦй передбачаСФ трактову виховання як одного СЦз чинникСЦв розвитку поряд СЦз природними, соцСЦальними та культурними чинниками. Це призводить до вСЦдмови вСЦд школоцентризму СЦ етатизму (вСЦд франц. - держава).

Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi людини посСЦдають чСЦльне мСЦсце у сучаснСЦй фСЦлософСЦi освСЦти, основнСЦ напрями якоi повязанСЦ СЦз розподСЦлом цСЦСФi фСЦлософСЦi на два головнСЦ: фСЦлософСЦю гармонСЦйноi цСЦлСЦсностСЦ та релятивСЦстсько-плюралСЦстичну. Перший напрям передбачаСФ створення СФдиноi цСЦлСЦсноi теоретичноi системи педагогСЦчноi дСЦяльностСЦ на основСЦ гармонСЦйного вирСЦшення всСЦСФi сукупностСЦ ii суперечностей. Другий робить наголос на унСЦкальностСЦ особистостСЦ, ii творчих здСЦбностей, виходить СЦз прСЦоритету плюралСЦстичностСЦ в органСЦзацСЦi системи освСЦти та СЦндивСЦдуальних методСЦв навчання СЦ виховання. Однак обидва цСЦ напрями не вирСЦшують найважливСЦшоi проблеми сучасноi освСЦти виховання людини, яка б могла, з одного боку, вписуватися у закономСЦрностСЦ буття, космСЦчного логосу, з СЦншого, досягти кращого задоволення своiх СЦндивСЦдуальних СЦ колективних СЦнтересСЦв.

НинСЦ прийнято вважати, що сучасна освСЦта повинна поСФднувати рСЦзноманСЦтнСЦ СЦдеi. Насамперед, iй необхСЦдно досягти хоч би мСЦнСЦмальноi субстанцСЦональноi СФдностСЦ усСЦх субСФктСЦв освСЦти. По-друге, зявляСФться необхСЦднСЦсть у рСЦзних протилежних формах прояву цСЦСФi субстанцСЦональноi СФдностСЦ, у розумСЦннСЦ того, що будь-якСЦ особистСЦснСЦ та рСЦзнСЦ типи свСЦтогляду, культури, освСЦти вСЦдСЦграють свою унСЦкальну роль у вирСЦшеннСЦ найважливСЦших проблем людства. По-третСФ, до сказаного необхСЦдно долучити й СЦдею про те, що боротьба протилежностей повинна вестися на основСЦ такоi дСЦалоговоi взаСФмодСЦi мСЦж ними, яка не тСЦльки не допускаСФ ii загострення до антагонСЦзму, а, навпаки, маСФ своСФю метою зближення протилежних поглядСЦв, досягнення збСЦльшення знань про субстанцСЦональну СФднСЦсть обох сторСЦн цього дСЦалогу. Тому система фСЦлософських принципСЦв субстанцСЦональноi СФдностСЦ та дСЦалоговоi згоди, на думку багатьох дослСЦдникСЦв, не тСЦльки може, а й повинна вСЦдСЦгравати роль якоiсь свСЦтоглядноi основи для вирСЦшення найважливСЦших проблем сучасноi педагогСЦки, для досягнення певноi згоди мСЦж ii основними напрямами.

АктуальнСЦсть проблеми обумовлюСФ мету дослСЦдження розкрити СЦсторичнСЦ етапи розвитку СЦ становлення соцСЦального виховання; встановити сутнСЦсть соцСЦального виховання у рСЦзнСЦ перСЦоди епохи розвитку суспСЦльства.

Предметом роботи СФ СЦсторСЦя розвитку та становлення соцСЦального виховання в СЦсторСЦi педагогСЦки.

ОбСФктом дослСЦдження СФ соцСЦальне виховання.

Завдання:

  1. АналСЦз психолого-педагогСЦчноi та спецСЦальноi лСЦтератури з розгляду даноi проблеми.
  2. Розкриття сутностСЦ соцСЦального виховання.
  3. РЖсторичнСЦ передумови розвитку теорСЦi соцСЦальноi роботи.

РоздСЦл I тАЮСтановлення соцСЦального виховання у русСЦ педагогСЦчноi думкитАЭ

1.1 Витоки соцСЦального виховання

ЕволюцСЦйно склалося, що людина-розумна може вижити тСЦльки в суспСЦльствСЦ. А для того, щоб це суспСЦльство не розвалилося, були потрСЦбнСЦ певнСЦ правила спСЦвжиття мСЦж особинами даного виду. Та якщо в тварин норми поведСЦнки СФ СЦнстинктивними СЦ малозмСЦнними, то людина з кожним еволюцСЦйним етапом свого розвитку мусила iх вСЦдкореговувати. Саме тому людина без певного навчання СЦ здатностСЦ розумСЦти основи закладенСЦ в правила поведСЦнки у суспСЦльствСЦ не може почуватися в ньому впевнено. Отже цю людину потрСЦбно навчити. Але навчання не повинно зводитися до звичайного накопичення знань СЦ вмСЦння iх застосовувати. Людина мала адаптуватися в суспСЦльствСЦ, СЦ в цьому iй була потрСЦбна певна допомога цього суспСЦльства.

Так на початку XX ст. у США та РДвропСЦ набули поширення погляди американського педагога, фСЦлософа СЦ засновника педагогСЦки прагматизму Дж. Дьюi. ПСЦдкреслюючи значення освСЦти та виховання, вСЦн в однСЦй СЦз своiх раннСЦх праць "МоСФ педагогСЦчне кредо" зазначав, що виховання СФ головним методом соцСЦального прогресу та соцСЦальних реформ. Значну увагу в працях Дж. Дьюi придСЦлено проблемСЦ взаСФмодСЦi школи СЦ середовища, зокрема общини. ВСЦн твердив, що все соцСЦальне оточення дитини впливаСФ на неi, допомагаСФ ii вихованню або ускладнюСФ його. Завдання, яке прагнув вирСЦшити педагог, зводилося до того, щоб школу перетворити в общину в мСЦнСЦатюрСЦ, у суспСЦльство в зародку. Школу вСЦн розглядав як один СЦз механСЦзмСЦв, котрий може наповнити дитину духом служСЦння суспСЦльству.

Але цСЦ його висновки були уже пСЦдсумком того, що накопичили попереднСЦ поколСЦння. Можна сказати, що вСЦн просто вСЦдокремив iх СЦз загальноi педагогСЦки.

РЖще в АфСЦнах виникла СЦдея гармонСЦйного розвитку особистостСЦ як мети ii виховання. У кСЦлькох джерелах описано прийоми роботи шкСЦл, де керСЦвники занять прагнули виховати гармонСЦйно розвинену творчу особистСЦсть, яка була б духовно багатою, морально чистою, фСЦзично досконалою та приносила користь суспСЦльству. Давньогрецький фСЦлософ Платон (427-347 рр. до п. СФ.)

Copyright © 2008-2014 geum.ru   рубрикатор по предметам  рубрикатор по типам работ  пользовательское соглашение