Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
у вСЦд тваринного свСЦту умови, процеси й продукти, iх життСФдСЦяльностСЦ, функцСЦонування, змСЦни розвитку. Олюднений простСЦр, омолоджений час, людськСЦ форми поведСЦнки. реалСЦзуються для дитини початково в дСЦях дорослих людей, дСЦях, спрямованих на ii обслуговування. РЖз самого народження дитини ii активнСЦсть регулюСФться всерединСЦ системи... у взаСФмозвязку дорослий дитина... [56; 27].
З точки зору Е. РЖльСФнкова, справжня особистСЦсть, яка стверджуСФ себе з усСЦСФю характерною iй енергСЦСФю й волею, СЦ стаСФ можливою лише там, де СФ необхСЦднСЦсть ламати старСЦ стереотипи життя, лише там, де закСЦнчився перСЦод застою, панування штампСЦв, СЦ настав час творчостСЦ, лише там, де виникають СЦ утверджуються новСЦ форми ставлення людини до людини, людини до самоi себе [56; 28].
Основними компонентами в процесСЦ взаСФмодСЦi мСЦж людьми СФ вони самСЦ, iхнСЦй взаСФмний звязок СЦ той, що звСЦдси випливаСФ взаСФмний вплив однСЦСФi людини на СЦншу. РЖстотним компонентом у процесСЦ взаСФмодСЦi СЦндивСЦдСЦв СФ факт iхнСЦх взаСФмних змСЦн як результат взаСФмовпливу.
ВзаСФмодСЦя складаСФться з дСЦй. Кожна соцСЦальна дСЦя це система, що мСЦстить у собСЦ такСЦ елементи:
а) дСЦСФвий СЦндивСЦд;
б) обСФкти дСЦi або СЦндивСЦд, на якого дСЦють;
в) засоби або знаряддя дСЦi;
г) метод дСЦi або спосСЦб використання засобСЦв;
д) реакцСЦя СЦндивСЦда, на якого дСЦють.
В дСЦяльностСЦ проявляються нахили та СЦнтереси, СЦмпульсивнСЦ спонукання СЦ бажання. Також дають про себе знати темперамент, спадковСЦ генетичнСЦ особливостСЦ. Проявляються та формуються рСЦзноманСЦтнСЦ стимули саморозвитку. Дитина вСЦд природи дСЦяльна, внутрСЦшньо активна СЦстота, забезпечена необхСЦдними задатками та стимулами для саморозвитку.
Пересування особистостСЦ по вертикалСЦ життСФвого шляху, повязане зСЦ змСЦною групових ситуацСЦй мСЦкросередовища, породжуСФ, з одного боку, якСЦсно визначену дольову структуру особистостСЦ, а з СЦншого проблему формування в нСЦй соцСЦально-психологСЦчноi готовностСЦ до нових видСЦв спСЦлкування та дСЦяльностСЦ.
Стосовно особистостСЦ вихованцСЦв слСЦд зазначити, що СЦснуСФ певна кСЦлькСЦсть можливостей (ланок), за допомогою яких суспСЦльство взаСФмодСЦСФ з окремою особистСЦстю. Найближчим до особистостСЦ СФ елемент суспСЦльства мСЦкросередовище, до якого вона сама входить. У свСЦй час ще Ж.ПСЦаже зазначав, що дитина засвоюСФ соцСЦальний змСЦст тСЦльки тСЦСФю мСЦрою, якою вона активно залучена в СЦснуючСЦ взаСФмодСЦi, а не пасивна чи тСЦльки сприйнятлива.
ПотрСЦбно памятати, що одним з першочергових завдань, що постають сьогоднСЦ перед творцями виховних мСЦкросистем, СФ активний пошук шляхСЦв пСЦдвищення ефективностСЦ як кожного, хто входить до цСЦСФi системи дСЦяльностСЦ, так СЦ обСФднання iх у бСЦльш продуктивно працюючСЦ комплекси. По сутСЦ мова повинна йти про СЦнтегровану дСЦяльнСЦсть, що охоплюСФ СЦ пСЦзнання, СЦ спСЦлкування, СЦ гру, СЦ посильну працю, або результат дСЦi.
РоздСЦл II тАЮПроблема виховання в контекстСЦ соцСЦалСЦзацСЦi особистостСЦтАЭ
2.1 Система виховання як педагогСЦчна органСЦзацСЦя процесу оволодСЦння особистСЦстю соцСЦальним досвСЦдом
ТрадицСЦйно формула освСЦти проголошуСФться як СФднСЦсть навчання СЦ виховання. Ця СФднСЦсть обмежуСФться рамками шкСЦльного простору СЦ СФдиними методами цСЦлеспрямованого нормативного впливу учителя на учня. За словами Валентини Москаленко (доктора фСЦлософських наук РЖнституту психологСЦi СЦм. Г. Костюка АПН Украiни) тАЮтаке звужене розумСЦння виховання не вСЦдповСЦдаСФ потребам сучасностСЦ СЦ базуСФться на тАЮформуючСЦй" та тАЮнавчаючСЦй" мСЦфологемах, притаманних тоталСЦтарному педагогСЦчному мисленню.
ЗгСЦдно з першою мСЦфологемою, формування особистостСЦ прямо залежить вСЦд цСЦлеспрямованого педагогСЦчного впливу. ЗгСЦдно з другою, цСЦннСЦсть шкСЦльного життя учня визначаСФться тим, наскСЦльки вСЦн оволодСЦваСФ програмним матерСЦаломтАЭ [34; 22].
Проте виховання, як СЦ навчання, не СФ СФдиним способом перетворення особистостСЦ. Багато навичок, здСЦбностей та СЦнших характеристик у дСЦтей зявляються не в результатСЦ виховання, а всупереч йому. ВеликСЦ виховнСЦ можливостСЦ самого життя, в яке включена дитина, означаСФ, що потрСЦбно враховувати не тСЦльки цСЦлеспрямований педагогСЦчний вплив на особистСЦсть, але й усю багатограннСЦсть соцСЦальних впливСЦв.
У радянському педагогСЦчному мисленнСЦ 1960 - 1970-х рокСЦв встановилась адаптивна методологСЦя, СЦ вона й досСЦ впливаСФ на педагогСЦчну дСЦяльнСЦсть. ЗгСЦдно з нею, СЦндивСЦд СФ пасивним обСФктом зовнСЦшнього впливу, а багатостороннСЦй процес формування особистостСЦ зводиться лиш до однСЦСФi з його форм, а саме цСЦлеспрямованого виховання, а виховання до навчання, яке здСЦйснюСФться нСЦбито шляхом вербального менторського впливу ззовнСЦ.
Адаптивна методологСЦя знайшла своСФ вСЦдображення в теорСЦi СЦ практицСЦ професСЦйного навчання: в ньому основний акцент ставиться на пристосуваннСЦ, адаптацСЦi особистостСЦ до вимог професСЦi, на рСЦвняннСЦ на встановлений зразок, внаслСЦдок чого випадаСФ з поля зору особистСЦсть працСЦвника.
З адаптивноi методологСЦi випливаСФ, що розвиток особистостСЦ - це розширення обсягу знань, нарощування попереднього досвСЦду, в процесСЦ якого вСЦдбуваСФться розгортання структури особистостСЦ. ВСЦдтак формування особистостСЦ розумСЦСФться тСЦльки як перетворення дитини на дорослу людину, як поступове тАЮолюднення" СЦндивСЦда в ходСЦ онтогенезу, як тАЮпСЦдготовка до життя", а не саме життя.
КонцепцСЦя формування особистостСЦ, що вважаСФ СЦндивСЦда обСФктом, якостСЦ якого прямо залежать вСЦд вихователя-субСФкта, котрий жорстко регламентуСФ iх зовнСЦшнСЦми вимогами, не може не призвести до певних п
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение