Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?анСЦзацСЦя СЦ самовизначення особистостСЦ в цьому зовнСЦшньому впливовСЦ. Система виховання як педагогСЦчна органСЦзацСЦя процесу оволодСЦння особистСЦстю соцСЦальним досвСЦдом повинна виходити з усвСЦдомлення багатокомпонентностСЦ цСЦСФi системи досвСЦду, змСЦнностСЦ всСЦх ii складових, домСЦнуваннСЦ в нСЦй такого компонента, як самовизначення особистостСЦ.
Дитина оволодСЦваСФ соцСЦальним досвСЦдом рСЦзними шляхами. По-перше, це оволодСЦння вСЦдбуваСФться стихСЦйно, бо дитина з перших крокСЦв свого буття вибудовуСФ СЦндивСЦдуальне життя. Як член суспСЦльства, вона не пасивно втСЦлюСФ впливи оточуючого середовища, а, включаючись у спСЦльнСЦ з СЦншими людьми акти поведСЦнки, засвоюСФ соцСЦальний досвСЦд.
По-друге, оволодСЦння соцСЦальним досвСЦдом реалСЦзуСФться також як цСЦлеспрямований процес, як нормативне (спецСЦально органСЦзоване суспСЦльством у вСЦдповСЦдностСЦ з його соцСЦально-економСЦчною структурою, СЦдеологСЦСФю, культурою, цСЦлями) виховання, освСЦта, навчання.
По-третСФ, соцСЦальний досвСЦд дитини складаСФться й спонтанно. Сучасна наука (фСЦзСЦологСЦя, етологСЦя) на емпСЦричному матерСЦалСЦ виявила феномени вродженоi адаптованостСЦ людини до умов оточуючоi ii реальностСЦ. Це даСФ можливСЦсть припустити, що людина успадковуСФ певнСЦ тАЮзнання" про свСЦт як сукупнСЦсть пристосувальних досягнень поколСЦнь предкСЦв, нагромаджених в ходСЦ еволюцСЦi.
Визначення кожноi особистостСЦ як субСФкта соцСЦалСЦзацСЦi в процесСЦ цСЦлеспрямованого, органСЦзованого виховання означаСФ, що через власну активну дСЦяльнСЦсть людина може самореалСЦзуватись, самоактуалСЦзуватись, самовизначитись. За цСЦСФю моделлю виховання виходить за межСЦ загальноосвСЦтньоi школи в простСЦр закладСЦв додатковоi освСЦти, громадськСЦ органСЦзацСЦi, дозвСЦллСФвСЦ сфери.
2.2 Народна педагогСЦка як одне СЦз джерел соцСЦального виховання
СоцСЦалСЦзацСЦя особистостСЦ одне з перших питань, що постають у суспСЦльствСЦ у процесСЦ пСЦдготовки молодСЦ до трудового життя. Формування людини, важелСЦ впливу на СЦндивСЦдуально-типологСЦчнСЦ структури цСЦ проблеми мають глибоку СЦсторСЦю не тСЦльки в науково-теоретичнСЦй педагогСЦцСЦ, а й у народнСЦй. У повсякденнСЦй практицСЦ здавна народна мудрСЦсть окреслюСФ певнСЦ постулати процесу формування особистостСЦ. Щоб зрозумСЦти глибину педагогСЦчноi думки народу, треба розглянути ii сутнСЦсть СЦ характернСЦ особливостСЦ.
Народного педагогСЦкою називають сферу емпСЦричних знань, здобутих СЦ накопичених народом, у яких знаходять своСФ вСЦдображення цСЦлСЦ та завдання виховання, сукупнСЦсть народних засобСЦв виховання й освСЦти молодСЦ. Народна педагогСЦка передбачаСФ передавання наступним поколСЦнням соцСЦального досвСЦду, норм поведСЦнки СЦ суспСЦльних традицСЦй СЦ виявляСФться в моральних законах СЦ звичаях, що закрСЦпленСЦ в СЦснуючих нацСЦонально-культурних традицСЦях. Народна педагогСЦка не створюСФться одним народом окремо. Вона маСФ СФдину основу, спираСФться на загальнолюдськСЦ норми, правила виховання СЦ навчання людей. Разом з тим не можна забувати, що кожний народ по-своСФму висловлюСФ СЦ реалСЦзуСФ цСЦ загальнСЦ СЦдеi та знання виходячи з особливостей своiх традицСЦй СЦ звичаiв.
СукупнСЦсть перевСЦрених СЦ накопичених практикою емпСЦричних знань, умСЦнь СЦ навичок як продукт СЦсторичного соцСЦального досвСЦду народу передаСФться вСЦд поколСЦння до поколСЦння переважно в уснСЦй формСЦ. Памятки народноi педагогСЦки зберСЦгаються народом у створених ним прислСЦвях, приказках, казках, билинах. РЖ iх основна мета формувати, цСЦлеспрямовано виховувати СЦ навчати молодь на кращих зразках та СЦдеалах народу.
Якщо уважно придивитися до семиступеневоi системи соцСЦально-педагогСЦчних принципСЦв самопСЦзнання СЦ саморозвитку суспСЦльства, пригадуСФться народна мудрСЦсть: "ССЦм разСЦв вСЦдмСЦряй, а один раз вСЦдрСЦж". ЗвернСЦмося до першого, "аспектного", соцСЦально-педагогСЦчного принципу СФдностСЦ аспектСЦв вСЦддзеркалення СЦ творчого перетворення змСЦсту того обСФкта, про який подаються вСЦдомостСЦ. НеобхСЦднСЦсть застосування "аспектного" принципу у формуваннСЦ та поданнСЦ СЦнформацСЦi пояснюСФться своСФрСЦдним "опором" того матерСЦалу, який пСЦдлягаСФ повСЦдомленню, його неосяжнСЦстю, безмежнСЦстю. Про поширенСЦсть цСЦСФi суперечностСЦ свСЦдчать прислСЦвя: "Око бачить, а зуб не утне", "ЛСЦкоть близенько, та кусати низенько".
ВирСЦшення цСЦСФi суперечностСЦ потребуСФ розвитку дидактичних здСЦбностей вСЦдправника СЦнформацСЦi, досягнення ним такого рСЦвня здатностСЦ до конструювання та реконструювання вСЦдомостей, який забезпечуСФ потрСЦбну гостроту зору в пошуках проблем СЦ суперечностей дослСЦджуваноi справи СЦ забезпечуСФ бачення тСЦСФi невСЦдповСЦдностСЦ в дСЦях учасникСЦв процесу, яка свСЦдчить про певний аспект його розгляду, а отже, перетворюСФ неосяжний для перенесення трансляцСЦi масив вСЦдомостей на осяжний, придатний для осягнення.
Визначившись з аспектом подання матерСЦалу, вСЦдправник вСЦдомостей знову постаСФ перед суперечнСЦстю. РСЦч у тСЦм, що до отримуваноi СЦнформацСЦi треба залучати тСЦльки тСЦ моделСЦ, якСЦ уможливлюють експонування принаймнСЦ трьох ракурсСЦв дослСЦджуваного обСФкта: як здСЦйснюСФться рух, чому це вСЦдбуваСФться СЦ до яких наслСЦдкСЦв призводить. Поширення однобСЦчного бачення багатобСЦчного обСФкта вСЦдбите в прислСЦвях: "ВСЦд краю до краю, а всерединСЦ не знаю", "Мовчи, глуха менше грСЦха".
ВирСЦшенню означеноi суперечностСЦ сприяСФ застосування другого, "процесного", соцСЦально-педагогСЦчного принципу, всебСЦчного осягнення змСЦсту тих вСЦдомостей про обСФкт, якСЦ пСЦдлягають дослСЦдженню. ЗдСЦйснення "процесного" принципу формування й подання
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение