Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?но-СЦсторичнСЦ варСЦацСЦi змСЦстових вСЦкових властивостей СЦ процесСЦв та ставлення людей до окремих перСЦодСЦв життя, зокрема дитинства. НСЦщо не може змСЦнити СЦнварСЦантну послСЦдовнСЦсть дитинства, дорослостСЦ СЦ старостСЦ. Проте тривалСЦсть СЦ змСЦст кожного з них суттСФво залежать вСЦд соцСЦальних факторСЦв. Ця залежнСЦсть маСФ не тСЦльки кСЦлькСЦсний, але СЦ якСЦсний характер [50; 88].
Як вважають антропологи, СЦснуСФ певна фСЦлогенетична закономСЦрнСЦсть, згСЦдно з якою в процесСЦ бСЦологСЦчноi еволюцСЦi зростаСФ значення СЦндивСЦда та його вплив на розвиток виду. Це виявляСФться, по-перше, в нарощуваннСЦ тривалостСЦ перСЦоду СЦндивСЦдуального СЦснування, протягом якого нагромаджуСФться СЦндивСЦдуальний досвСЦд, що впливаСФ на подальшу еволюцСЦю, СЦ, по-друге, в нарощуваннСЦ варСЦативностСЦ (морфологСЦчноi, фСЦзСЦологСЦчноi СЦ психСЦчноi) всерединСЦ виду.
Це спостерСЦгаСФться СЦ в СЦсторСЦi людства. ОкрСЦм загального продовження тривалостСЦ життя людини порСЦвняно з СЦншими антропоiдами, змСЦнюСФться спСЦввСЦдношення СЦ тривалСЦсть його етапСЦв. Зокрема, пСЦдвищуСФться значення пСЦдготовчого етапу життСФдСЦяльностСЦ, продовжуСФться етап дитинства як перСЦоду первинноi соцСЦалСЦзацСЦi, навчання СЦ виховання.
ЗбСЦльшення самого перСЦоду дитинства, в основному за рахунок отроцтва, нижня СЦ верхня межа якого стаСФ все бСЦльш розмитою, посилюСФ СЦнтерес до проблеми тАЮдитина суспСЦльство". АктивСЦзацСЦя дослСЦдження ii диктуСФться також динамСЦкою СЦнститутСЦв (агентСЦв) соцСЦалСЦзацСЦi СЦ розвитком дитячоi та юнацькоi субкультур, появою таких особливостей у цих факторах, яких не спостерСЦгалося ранСЦше. ДинамСЦка освСЦтянських СЦнститутСЦв соцСЦалСЦзацСЦi виявилась не стСЦльки в галузСЦ структурноi перебудови системи освСЦти, скСЦльки у змСЦщеннСЦ цСЦнностей суспСЦльноi свСЦдомостСЦ, в наголошеннСЦ самоцСЦнностСЦ особистостСЦ дитини. Ця динамСЦка вСЦдбуваСФться на фонСЦ пСЦзнСЦшого включення пСЦдростаючого поколСЦння у сферу виробництва СЦ розширення агентСЦв соцСЦалСЦзацСЦi (формування самодСЦяльних органСЦзацСЦй та СЦнших неформальних обСФднань).
У вСЦтчизнянСЦй педагогСЦчнСЦй лСЦтературСЦ 1980-х рокСЦв все частСЦше висловлювалися думки про уточнення предмета педагогСЦки, приведення ii основних понять у вСЦдповСЦднСЦсть з тими СЦнновацСЦйними процесами, якСЦ вСЦдбуваються в теорСЦi СЦ практицСЦ. ТакСЦ вСЦяння були повязанСЦ з потребою введення категорСЦi тАЮсоцСЦалСЦзацСЦя" в педагогСЦку та необхСЦднСЦстю визначення ii спСЦввСЦдношення з категорСЦСФю тАЮвиховання". На цьому тлСЦ вСЦдбувалось, по-перше, формування новоi галузСЦ педагогСЦки - соцСЦальноi педагогСЦки, де категорСЦя тАЮсоцСЦалСЦзацСЦя" посСЦдаСФ провСЦдне мСЦсце у визначеннСЦ ii предмета, а, по-друге, становлення новоi парадигми педагогСЦки, в контекстСЦ якоi соцСЦалСЦзацСЦя розглядаСФться у взаСФмозвязку з розвитком, вихованням СЦ самовихованням особистостСЦ як субСФкта соцСЦальних вСЦдносин.
Одним з перших у вСЦтчизнянСЦй педагогСЦцСЦ порушив питання про соцСЦалСЦзацСЦю як передумову виховання особистостСЦ В. Сухомлинський. Ще тодСЦ, коли проблема соцСЦалСЦзацСЦi особистостСЦ вважалась тАЮзакритою" галуззю радянськоi педагогСЦчноi науки, вСЦн писав: тАЮСуспСЦльна сутнСЦсть людини виявляСФться у ii вСЦдношеннях, звязках, взаСФмовСЦдносинах з СЦншими людьми. ПСЦзнаючи свСЦт СЦ себе як частину свСЦту, вступаючи в рСЦзноманСЦтнСЦ вСЦдносини з людьми, вСЦдносини, що задовольняють ii матерСЦальнСЦ СЦ духовнСЦ потреби, дитина включаСФться в суспСЦльство, стаСФ його членом. Цей процес приСФднання особистостСЦ до суспСЦльства СЦ, отже, процес формування особистостСЦ, вченСЦ називають соцСЦалСЦзацСЦСФю" [23; 51].
Отже, змСЦни, якСЦ вСЦдбулися в соцСЦально-СЦсторичних умовах та в логСЦцСЦ розвитку наук про людину наприкСЦнцСЦ XX столСЦття, зумовили необхСЦднСЦсть переходу до новоi парадигми освСЦти, в якСЦй педагогСЦчна наука поряд з вихованням у свСЦй предмет включаСФ соцСЦалСЦзацСЦю.
Погляд на сучасну парадигму виховання, в якСЦй акцентуСФться самореалСЦзацСЦя особистостСЦ, базуСФться на висновках дослСЦджень сучасноi соцСЦальноi психологСЦi про те, що СЦндивСЦд СФ творцем соцСЦального простору, не нормованого в момент свого становлення. НормативнСЦ моделСЦ, якСЦ засвоюСФ СЦндивСЦд у процесСЦ соцСЦалСЦзацСЦi, змСЦнюються через iх смислову СЦнтерпретацСЦю ще до того, як вСЦн застосуСФ iх у певних ситуацСЦях. В дослСЦдженнях психологСЦчноi теорСЦi ситуацСЦi акцентуСФться увага на СЦдеi сильного детермСЦнуючого впливу безпосередньоi соцСЦальноi ситуацСЦi, в якСЦй перебуваСФ людина, зокрема, вплив, який здСЦйснюють незначнСЦ, з першого погляду, особливостСЦ ситуацСЦi (наявнСЦсть певних тАЮканалСЦв", що сприяють виявленню активностСЦ СЦндивСЦда). СитуацСЦонСЦстський пСЦдхСЦд в соцСЦальнСЦй психологСЦi звертаСФ увагу на субСФктивну СЦнтерпретацСЦю ситуацСЦi та ii вплив на людину. З цСЦСФi точки зору, соцСЦалСЦзацСЦя - це процес, пСЦд час якого формуСФться особистСЦсний досвСЦд, на основСЦ чого здСЦйснюСФться перехСЦд в новСЦ й новСЦ ситуацСЦi соцСЦального розвитку. Отже, соцСЦалСЦзацСЦя особистостСЦ - це оволодСЦння СЦндивСЦдом соцСЦальним досвСЦдом.
СоцСЦальний досвСЦд - це пСЦдсумок попереднього розвитку суспСЦльства, в якому зафСЦксовано результати дСЦяльностСЦ людей у суттСФвому iх значеннСЦ. ВСЦн СФ обСФктивованим, тАЮопредмеченим" як у предметно-речових формах, так СЦ в формах соцСЦальних вСЦдносин, спСЦлкування, дСЦяльностСЦ. В соцСЦальному досвСЦдСЦ акумулюються справжнСЦ досягнення людства СЦ передаються вСЦд поколСЦння до поколСЦння в процесСЦ соцСЦалСЦзацСЦi СЦндивСЦдСЦв. Передача СЦ засвоСФння СЦндивСЦдами досягнень досвСЦду людства здСЦйснюСФться завдяки соцСЦальному успадкуванню через процес СЦнкультурацСЦi.
СоцСЦальний досвСЦд СЦндивСЦда - це його реальне соцСЦальне життя, система його життСФви