Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ВµрекосСЦв у системСЦ освСЦти. ВСЦдтак постаСФ гостра потреба виробити такСЦ концептуальнСЦ пСЦдходи, якСЦ могли б стати принципами органСЦзацСЦi новоi системи виховання.
ПротилежнСЦстю адаптивноi методологСЦi СФ культурно-дСЦяльнСЦсна концепцСЦя соцСЦалСЦзацСЦi. Саме поняття тАЮсоцСЦалСЦзацСЦi", яке означаСФ процес формування основних параметрСЦв людськоi особистостСЦ (свСЦдомостСЦ, почуттСЦв, здСЦбностей тощо) в результатСЦ входження ii в реальний процес життСФдСЦяльностСЦ, спонукаСФ педагогСЦв розглядати процес виховання як такий, що вСЦдбуваСФться у всСЦх його багатоманСЦтних формах - цСЦлеспрямованих, стихСЦйних СЦ т. д.
До 1980-х рокСЦв радянська наука заперечувала соцСЦалСЦзацСЦю, вважаючи ii породженням буржуазноi науки. Зате нинСЦ соцСЦалСЦзацСЦя стала аж надто модною, особливо з початком формування соцСЦальноi педагогСЦки як самостСЦйноi галузСЦ педагогСЦчного знання, де процес соцСЦалСЦзацСЦi СФ предметом дослСЦдження.
РЖсторСЦя з поняттям тАЮсоцСЦалСЦзацСЦя" вСЦдзеркалюСФ характер змСЦн суспСЦльних вСЦдносин, процес перебудови парадигми педагогСЦчноi науки, еволюцСЦi самого ii предмета, який, поряд з навчанням СЦ вихованням, став включати СЦ соцСЦалСЦзацСЦю.
До визначення понять тАЮсоцСЦалСЦзацСЦя" СЦ тАЮвиховання" СФ безлСЦч пСЦдходСЦв. У звязцСЦ тАЮсоцСЦалСЦзацСЦя - виховання" iх можна визначити таким чином:
- соцСЦалСЦзацСЦя, як найширше поняття зпомСЦж тих, що характеризують творення особистостСЦ, СФ не тСЦльки свСЦдомим засвоСФнням дитиною готових форм СЦ способСЦв соцСЦального життя, способСЦв взаСФмодСЦi з матерСЦальною СЦ духовною культурою, адаптацСЦСФю до соцСЦуму, але й виробленням власного соцСЦального досвСЦду, цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй, свого стилю життя.
- виховання це система цСЦлеспрямованих, педагогСЦчно органСЦзованих взаСФмодСЦй дорослих з дСЦтьми, самих дСЦтей одне з одним. Саме в такСЦй особистСЦснСЦй взаСФмодСЦi вСЦдбуваСФться змСЦна мотивацСЦйно-цСЦннСЦсноi системи особистостСЦ дитини, виникаСФ можливСЦсть репрезентувати дСЦтям соцСЦально значимСЦ норми СЦ способи поведСЦнки, оскСЦльки виховання СФ одним з основних шляхСЦв органСЦзованоi соцСЦалСЦзацСЦi.
Науковий СЦнтерес до процесу соцСЦалСЦзацСЦi не тСЦльки як до явища соцСЦально-психологСЦчного, але й педагогСЦчного, обумовлюСФться змСЦною парадигми сучасноi освСЦти. ДефСЦнСЦцСЦю тАЮпарадигма" запропонував Т. Кун у своiй концепцСЦi змСЦни фундаментальних наукових теорСЦй. (ПСЦд парадигмою освСЦти розумСЦСФмо синтез певних теоретичних положень СЦ способСЦв iх реалСЦзацСЦi, якСЦ СФ значимими для вчених СЦ практикСЦв освСЦтянськоi сфери).
тАЮЗмСЦна парадигм не вСЦдбуваСФться з волСЦ навСЦть дуже високих наукових авторитетСЦв. Зокрема, парадигма в системСЦ освСЦти визрСЦваСФ в суспСЦльствСЦ, коли створюються новСЦ цСЦнностСЦ в культурСЦ, коли виникають новСЦ форми взаСФмодСЦi поколСЦнь, коли компоненти старого педагогСЦчного процесу стають непродуктивними тАЭ[34; 23]. Новою, сучасною парадигмою освСЦти СФ включення до ii системи соцСЦалСЦзацСЦi.
ВиникаСФ запитання: якСЦ зрушення в суспСЦльствСЦ протягом останнСЦх десятилСЦть XX столСЦття змСЦнили теоретичну модель педагогСЦчноi дСЦяльностСЦ, змусили звернути увагу не тСЦльки на навчання СЦ виховання, але й на соцСЦалСЦзацСЦю дСЦтей? ЦСЦ зрушення стосуються, насамперед, процесСЦв, котрСЦ вСЦдбуваються в системСЦ суспСЦльних вСЦдносин, по-друге, створення нових теоретико-методологСЦчних пСЦдходСЦв до аналСЦзу процесу соцСЦалСЦзацСЦi. НовСЦ параметри перебСЦгу соцСЦалСЦзацСЦi СЦ парадигми освСЦти неминуче задаються трансформацСЦСФю соцСЦальних СЦдеалСЦв СЦ цСЦнностей, висуваючи до субСФкта соцСЦалСЦзацСЦi певнСЦ вимоги у формуваннСЦ моделей соцСЦальноi поведСЦнки, конструювання персональноi системи цСЦнностей та СЦдентифСЦкацСЦйних структур особистостСЦ.
ТенденцСЦя посилення динамСЦзму соцСЦальних процесСЦв сприяСФ змСЦнСЦ типу вСЦдносин мСЦж поколСЦннями, що й визначаСФ культуру суспСЦльства. Ще в 1960-тСЦ роки фСЦлософи, соцСЦологи, зокрема - американський соцСЦальний психолог СЦ етнограф М. МСЦд, обТСрунтували взаСФмозвязок змСЦн в культурСЦ суспСЦльства зСЦ змСЦною типу мСЦжпоколСЦнних вСЦдносин. М. МСЦд виокремлюСФ три типи культури, що виникають на основСЦ рСЦзних вСЦдносин мСЦж поколСЦннями.
ПостфСЦгуративна культура - СЦсторично найбСЦльш раннСЦй тип. що складаСФться в патрСЦархальному суспСЦльствСЦ СЦ всСЦ духовнСЦ цСЦнностСЦ акумулюСФ в досвСЦдСЦ пращурСЦв, у традицСЦях. ПСЦдростаюче поколСЦння в цих умовах кожен свСЦй життСФвий крок, намСЦри та кожну свою дСЦю обовязково узгоджуСФ з традицСЦями. Центром зосередження цСЦнностей стаСФ не сучасне, а минуле. ПостфСЦгуративна культура забезпечуСФ спокСЦйне прийняття дСЦтьми СЦ молоддю досвСЦду старших, новацСЦi зявляються повСЦльно, прирСЦст нових культурних досягнень гальмуСФться авторитарнСЦстю предкСЦв.
На змСЦну постфСЦгуративнСЦй культурСЦ приходить культура кофСЦгуративна. ЦСЦй змСЦнСЦ сприяють прискорення темпСЦв СЦнформацСЦйного, технСЦчного та соцСЦально-економСЦчного розвитку суспСЦльства. КофСЦгуративна культура змСЦнюСФ вСЦдносини мСЦж поколСЦннями в процесСЦ виховання. У рСЦзних галузях життя люди, вирСЦшуючи своi проблеми, звертаються не до традицСЦйних настанов, а до новСЦтнСЦх досягнень науки, технСЦки, до думок авторитетних фахСЦвцСЦв. Центром зосередження цСЦнностей в рамках цСЦСФi культури стаСФ сучаснСЦсть. тАЮБатьки" змушенСЦ рахуватися з тим, що тАЮдСЦти" перестають орСЦСФнтуватись на iх виховнСЦ рСЦшення СЦ все бСЦльше рахуються з думкою ровесникСЦв у референтнСЦй групСЦ. ВСЦдносини мСЦж тАЮбатьками" та тАЮдСЦтьми" розгортаються за конфлСЦктним сценарСЦСФм. Чого не було ранСЦше, в постфСЦгуративнСЦй культурСЦ.
ТретСЦй тип культури, становлення якого спостерСЦгаСФться з другоi половини XX столСЦття, М. МСЦд запропо
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение