Проблеми соцСЦалСЦзацСЦi в контекстСЦ соцСЦального виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
нувала визначати як префСЦгуративну культуру. Цей тип виникаСФ на тлСЦ глобальних СЦнформацСЦйних, технСЦчних, соцСЦальних, полСЦтичних змСЦн, темпи СЦ масштаби яких не випадаСФ навСЦть порСЦвнювати з попереднСЦми СЦсторичними епохами. РЖнформацСЦйна революцСЦя зробила життСФвий свСЦт не тСЦльки для дорослих, але й для дСЦтей значно доступнСЦшим СЦ прозорСЦшим. РЖнформацСЦйнСЦ ресурси стають зрозумСЦлими дСЦтям, СЦнколи навСЦть без спецСЦального посередництва учителСЦв СЦ батькСЦв.
ПотрСЦбно памятати, що сучаснСЦ дСЦти швидше, нСЦж дорослСЦ, освоюють технСЦчнСЦ досягнення. Тепер економСЦчнСЦ, фСЦнансовСЦ та полСЦтичнСЦ СЦнновацСЦi молодСЦ в багатьох випадках визначають життя суспСЦльства. Хто сьогоднСЦ з дорослих може, наприклад, сказати, що готуСФ свою дитину до майбутнього життя, якщо сам не може уявити, яким воно стане рокСЦв через десять, а тим бСЦльше через двадцять - тридцять?
Отже, в умовах префСЦгуративноi культури центром зосередження культурних цСЦнностей стаСФ майбутнСФ. МСЦжпоколСЦннСЦ вСЦдносини в префСЦгуративнСЦй культурСЦ стають СЦншими. Практика взаСФмодСЦi тАЮбатькСЦв" СЦ тАЮдСЦтей" потребуСФ нових моделей, що базуються на спСЦвробСЦтництвСЦ. ПотрСЦбен сценарСЦй взаСФмостосункСЦв на основСЦ партнерства, довСЦри старших до молодших.
РеалСЦi життя в умовах префСЦгуративноi культури постСЦйно ставлять людину у вкрай невизначенСЦ ситуацСЦi, коли не може бути готових рСЦшень, що приймаються на основСЦ засвоСФння готових знань, умСЦнь, навичок. СучаснСЦй людинСЦ потрСЦбно вирСЦшувати кожну життСФву ситуацСЦю творчо, самостСЦйно приймати рСЦшення СЦ нести за них вСЦдповСЦдальнСЦсть.
Отже, нова культура потребуСФ нового типу особистостСЦ з такими основними характеристиками, як СЦндивСЦдуальнСЦсть, творча активнСЦсть СЦ здатнСЦсть орСЦСФнтуватись на майбутнСФ: умСЦння прогнозувати, фантазувати, гнучко переходити в новСЦ види дСЦяльностСЦ навСЦть в ситуацСЦi невизначеностСЦ.
На основСЦ цього сучасна наука прагне здСЦйснити переоцСЦнку тих концепцСЦй виховання, що традицСЦйно базуються на провСЦдному значеннСЦ цСЦлеспрямованого впливу на особистСЦсть у процесСЦ ii формування, СЦ вийти на проблему соцСЦалСЦзацСЦi як процес саморозвитку особистостСЦ, ii життСФвого визначення в культурСЦ, в соцСЦумСЦ. Сучасне рацСЦоналСЦзоване СЦ вербалСЦзоване навчання, як би воно не змСЦнювало своiх стандартСЦв, все одно працюСФ переважно на компетентнСЦсть. Умови новоi культурноi ситуацСЦi потребують не тСЦльки вдосконалення процесу навчання, яке саме по собСЦ тАЮпотягне за собою розвиток", а передусСЦм створення СЦ розвитку соцСЦалСЦзуючого потенцСЦалу освСЦти. НеобхСЦднСЦсть змСЦни парадигми системи освСЦти зумовлена не тСЦльки зрушеннями в системСЦ суспСЦльних вСЦдносин, але й диктуСФться логСЦкою розвитку науки, ступенем прогресу тих ii галузей, якСЦ так чи СЦнакше зачСЦпають проблеми, повязанСЦ з педагогСЦчним знанням.
В соцСЦально-психологСЦчному аналСЦзСЦ проблеми тАЮвиховання - соцСЦалСЦзацСЦя" починаСФ домСЦнувати СЦнтерпретацСЦйна парадигма. Це поняття в 1970-х роках ввСЦв у науковий обСЦг американський соцСЦолог Т. Уiлсон на противагу тАЮнормативнСЦй парадигмСЦ", найяскравСЦше представленСЦй в структурному функцСЦоналСЦзмСЦ Т. Парсонса.
Основним пафосом СЦнтерпретацСЦйноi парадигми СФ уявлення про активну роль СЦндивСЦда в ходСЦ соцСЦалСЦзацСЦi. З цСЦСФi точки зору, субСФкт соцСЦалСЦзацСЦi не може бути жорстко детермСЦнований соцСЦальними нормами, оскСЦльки вСЦн же цСЦ норми СЦ СЦнтерпретуСФ. Людина СФ творцем свого соцСЦального свСЦту, а тому невСЦдповСЦднСЦсть СЦндивСЦда вимогам суспСЦльства не СФ вадою, котра вимагаСФ насильницького пристосування. Така невСЦдповСЦднСЦсть СФ основним джерелом соцСЦальноi динамСЦки.
НовСЦ пСЦдходи до вирСЦшення проблем соцСЦалСЦзацСЦi зумовленСЦ також зростанням СЦнтересу в рСЦзних галузях гуманСЦтарного знання до питання взаСФмовСЦдносин тАЮдитина - суспСЦльство" та iх осмисленням у звязку з трансформацСЦйними процесами в суспСЦльствСЦ.
СлСЦд зазначити, що в першСЦй половинСЦ XX столСЦття панСЦвними були двСЦ точки зору на проблему тАЮдитина - суспСЦльство". Перша (якоi дотримувались психологи) - це погляд на процеси СЦндивСЦдуального розвитку як такСЦ, що вСЦдбуваються у незмСЦнному свСЦтСЦ. Друга (ii дотримувались, в основному, соцСЦологи, СЦсторики, етнографи) - це переконання, що можна дослСЦджувати змСЦни в соцСЦальному свСЦтСЦ без врахування зрушень у змСЦстСЦ СЦ структурСЦ життСФвого шляху СЦндивСЦда. ЦСЦ двСЦ точки зору (перша - в незмСЦнному свСЦтСЦ СЦндивСЦд, який змСЦнюСФться; друга - незмСЦнний СЦндивСЦд у свСЦтСЦ, який змСЦнюСФться) визнавалися такими, що взаСФмно доповнюють одна одну. Згодом стало зрозумСЦло, що така постановка питання непродуктивна: потрСЦбно вивчати СЦндивСЦда, який розвиваСФться у свСЦтСЦ, що змСЦнюСФться.
У працях соцСЦальних психологСЦв 1960 - 1980 рокСЦв в аналСЦзСЦ проблеми тАЮдитина - суспСЦльство" увага акцентувалася на тому, що зовнСЦшнСЦй свСЦт, у якому здСЦйснюСФться процес соцСЦалСЦзацСЦi дитини, СФ складним, багатофакторним СЦ мСЦнливим. Зокрема, американський соцСЦальний психолог У. Бронфенбреннер, який у спСЦвдружностСЦ з радянськими вченими вивчав особливостСЦ соцСЦалСЦзацСЦi дСЦтей в СРСР СЦ США, виявив, що нормативно-педагогСЦчнСЦ настанови СЦ принципи не спСЦвпадають повнСЦстю з реальною педагогСЦчною практикою. В результатСЦ соцСЦально-класовоi диференцСЦацСЦi людськоi дСЦяльностСЦ тривалСЦсть СЦндивСЦдуального життСФвого шляху, конкретний змСЦст його етапСЦв суттСФво варСЦюються в рСЦзних суспСЦльствах СЦ у представникСЦв рСЦзних соцСЦальних прошаркСЦв. РЖндивСЦди, якСЦ належать до заможних верств, мають бСЦльше шансСЦв на тривалСЦше життя, iхнСФ дитинство, перСЦод, коли СЦндивСЦд не бере участСЦ у виробництвСЦ, теж тривалСЦший. Ще ширшим СФ соцСЦал
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение