Економiчне виховання учнiв загальноосвiтньоСЧ школи в процесi позакласноСЧ навчально-виховноСЧ дiяльностi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?е менш важливою СФ iнша форма економiчного виховання, яка реалiзуСФться в процесi позакласноСЧ роботи. Основнi ланки цiСФСЧ роботи викладенi на схемi 1.
Особливу увагу слiд придiляти тiснiй спiвпрацi школи та сiмСЧ. Саме школа повинна надавати активну допомогу батькам по формуванню економiчних цiнностей у дiтей, оскiльки тут зосереджений квалiфiкований педагогiчний корпус, який обiзнаний з механiзмом становлення особистостi.
Сьогоднi ринкова економiка висуваСФ якiсно новi завдання до формуванню особистостi. Тому школа повинна бути не лише навчальним закладом, а й школою спiвробiтництва. Виходячи з цього в центрi виховноСЧ моделi повинна стояти особистiсть з СЧСЧ задатками, здiбностями, нахилами.
Таким чином можна видiлити два головних напрямки економiчного виховання.
Перший (або зовнiшнiй) спрямований на становлення людини як субСФкта економiчноСЧ дiяльностi.
Другий (або внутрiшнiй) процес економiчного саморозвитку особистостi.
Результатом взаСФмопроникнення цих двох напрямкiв СФ вироблення базових елементiв економiчноСЧ структури особистостi: економiчного мислення; економiчноСЧ свiдомостi, що формуСФ економiчнi iнтереси, норми, переконання; економiчноСЧ поведiнки, яка визначаСФ вибiр професiСЧ, психологiчну та професiйну адаптацiю, професiйну та економiчну дiяльнiсть в широкому розумiннi слова; економiчноСЧ культури.
Зупинимось докладнiше на останньому елементi поданоСЧ структури. Дана категорiя застосовуСФться в широкому i вузькому розумiннi. В першому випадку, це сукупнiсть створених суспiльством матерiальних та духовних засобiв економiчноСЧ дiяльностi 5. В другому - економiчна культура СФ системною якiстю, яка вiдображаСФ головнi економiчнi явища та вiдносини, СЧх вдосконалення, перехiд вiд одного рiвня до iншого, "синтез минулого та теперiшнього економiчного досвiду поколiнь, перспективнi потреби та цiлi майбутнього розвитку" 8. РЖншими словами: встановленi норми поведiнки; етико-моральнi принципи орiСФнтацiСЧ на тi чи iншi зразки поведiнки, що заслуговують на наслiдування; поняття справедливостi, добра, краси, iстини тобто всi тi цiннiсно-змiстовнi орiСФнтири, якi набуваСФ людина, в процесi економiчного пiзнання свiту.
Економiчна культура особистостi, як складний дiалектичний процес передбачаСФ не тiльки прилучення членiв суспiльства до умiлого виконання конкретних трудових операцiй, оволодiння певними виробничо-технiчними i економiчними знаннями умiннями та навичками, але i формування свiдомого економiчного мислення, творчого вiдношення до працi, вiдчуття господарника, власника, здатного брати на себе значну мiру вiдповiдальностi за долю теперiшнiх та прийдешнiх поколiнь. Це, в свою чергу, передбачаСФ виховання бережливостi, умiння i потреби в економному, рацiональному використаннi природних, трудових, фiнансових ресурсiв, робочого часу тощо.
Схема 1
Важливим чинником виховання таких якостей, якi з часом повиннi перерости в норму поведiнки, СФ практична участь школярiв (учнiв середнiх та старших класiв) в роботi пiдприСФмств тiСФСЧ чи iншоСЧ форми власностi.
Свiдомо дiСФвим випускник школи може бути лише в тому випадку, коли його навчання, протягом усiх рокiв перебування в школi, буде поСФднуватися з конкретною життСФвою практикою, коли в його практичнiй дiяльностi будуть враховуватись основи економiчноСЧ культури i, коли учень, своСЧ потреби, iнтереси, нахили буде реалiзовувати в соцiальнiй практицi.
Визначальна роль соцiальноСЧ практики в економiчному вихованнi школярiв зовсiм не применшуСФ значення i важливостi розвитку економiчного мислення та свiдомостi в процесi вивчення основ наук. Бiльш того, формування основ економiчноСЧ самочинностi, повинно проходити в тiсному взаСФмозвязку з iншими сторонами нацiонального виховання: розумовим, трудовим, етичним, правовим, екологiчним, патрiотичним тощо.
Всi цi сторони сутi економiчноСЧ культури особистостi СФ обСФктом дiСЧ специфiчних форм та методiв роботи, що являють собою систему сучасного економiчного виховання.
Отже, для того, щоби успiшно розвязувати завдання предявленi системi освiти ходом сучасних ринкових перетворень, питанням особливоСЧ ваги СФ проблема становлення широкоСЧ палiтри економiчноСЧ освiти та виховання учнiвськоСЧ молодi. Виходячи з таких мiркувань, слiд здiйснювати переорiСФнтацiю педагогiчноСЧ системи на питання саморозвитку особистостi; умiлого керування цим процесом для успiшного СЧСЧ самоствердження в умовах ринку. Тут, як головнi, видiляСФмо два напрямки:
- передача учням соцiально-економiчного досвiду розвитку ринкових вiдносин, формування системи знань про сучасну ринкову економiку, основнi СЧСЧ субСФкти та принципи функцiонування;
- створення належного пiдгрунтя для соцiальноСЧ адаптацiСЧ особистостi, шляхом набуття необхiдних якостей для майбутньоСЧ економiчноСЧ дiяльностi, враховуючи при цьому СЧСЧ iндивiдуальнi задатки.
Завважимо, що економiчну культуру особистостi школяра, що СФ показником (мiрилом) СЧСЧ економiчноСЧ вихованостi, ми розглядаСФмо як категорiю яка постiйно саморозвиваСФться i самовдосконалюСФться, оскiльки учень, споживаючи цiнностi культури, в процесi свого розвитку пiднiмаСФться на нову, вищу ступiнь оволодiння основами економiчного мислення. А це значить, що ефективнiсть процесу економiчного виховання визначаСФться рiвнем органiзацiСЧ навчально-виховноСЧ роботи школи й виробничо-господарськоСЧ дiяльностi школярiв.
1.3 Завдання та змiст економiчного виховання
Copyright © 2008-2013 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение