Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
в американцiв немаСФ нацiональностi. Це справедливо в тому змiстi, що американцi досить роздробленi етнiчно i расово, а також багато в чому вiдрiзняються своСЧми коренями. Хоча, якщо розглядати нацiю як передбачуване братерство, що поСФднуСФ всiх жителiв Землi, якщо в цього братерства загальнi святi мiфи i воно мiцно зберiгаСФ СФднiсть, якщо в нього чiтка структура i лiдери, то американцi така ж нацiя, як i будь-яка iнша.
Американцi мають глибоке почуття СФдностi, спiльноти, що властиво нацiСЧ, iдеСЧ свободи, волi, рiвноправностi i братерства для них святi мiфи, так само, як i людськi права iндивiда. Хоча самим святим мiфом, що назавжди поСФднуСФ СЧх, СФ мiф економiчного процвiтання. Американцi захищають свою краСЧну, що означаСФ близькiсть СЧм почуттiв i iдей патрiотизму i батькiвщини.
Ще один непоганий приклад полiтичноСЧ нацiСЧ фiни. По сутi, Фiнляндiя держава двох етнiчних нацiй: фiнських шведiв та фiннiв. У кожноСЧ з них рiвнi полiтичнi права, обидвi у рiвнiй мiрi зберегли своСЧ власнi культурнi особливостi. У той же час обом нацiям властиве вiдчуття спiльноСЧ приналежностi (звичайно ж фiнськоСЧ iдентичностi).
Якщо придивитися уважнiше до iнших держав, то можна з упевненiстю сказати, що i в ЕстонiСЧ ще до ДругоСЧ СвiтовоСЧ Вiйни мало мiiе iснування полiтичноСЧ нацiСЧ. Завдяки закону про Культурну автономiю, у нiмцiв та СФвреСФв, що проживають там, зявились культурнi товариства, система освiти. До культурноСЧ автономiСЧ наблизились i росiяни.
В РДстонiСЧ, як i у ФiнляндiСЧ, представникiв iнших народiв не намагалися тАЬестнiзуватитАЭ, вони могли лишатися самими собою. У той же час представники усiх рiзних культур вiдчували мiцний звязок та ототожнювали себе iз ЕстнонСФю, вони були СЧСЧ патрiотами.
Сьогоднi прийнята програма iнтеграцiСЧ в ЕстонiСЧ, як пише естонський дослiдник Райво Юурак, по сутi не представляСФ щось iстотно нове, не СФ вiдродженням тiСФСЧ попередньою культурною автономiСФю. Правда, сьогоднiшня ситуацiя значно вiдрiзняСФться вiд довоСФнноСЧ. Тодi в ЕстонiСЧ проживала незначна кiлькiсть iноземцiв. РЖ було досить легко запропонувати усiм культурну автоомiю, тим самим естонцi були вiдомi свiту як народ, що всецiло поважаСФ iнтереси та звичаСЧ iнших народiв. В той же час, треба сказати, що жодна з цих груп малих народiв не впливала суттСФво на культуру та полiтику естонцiв. Сьогоднi ж, наприклад, потенцiал росiйськоСЧ культтури в ЕстонiСЧ досить високий, що може значно вплинути на майбутнiй розвиток естонськоСЧ полiтичноСЧ культури.
Але ж, як зазначають деякi дослiдники, поява полiтичноСЧ нацiСЧ по сутi означаСФ американiзацiю. Якщо говорити про полiетнiчне суспiльство, треба мати на увазi американiзовану багатонацiональнiсть. Якщо ж говорити про полiтичну нацiю як таку, треба мати на увазi американський варiант. Сьогоднiшня американiзацiя нова надiя, страх та проблема для всього свiту.
Автор вiдомоСЧ теорiСЧ тАЬзiткнення цивiлiзацiйтАЭ С. Хантiнгтон писав, що в iсторiСЧ США СФ два пiдходи до визначення нацiСЧ. Перший базуСФться на поняттi тАЬспiльнiсть культуритАЭ. Оскiльки територiя ПiвнiчноСЧ Америки заселялася переважно представниками англосаксонських, протестантських етносiв, то дане пiдТСрунтя нацiональноСЧ спiльностi змiнюСФться вiдповiдно до змiни культурного, етнiчного i расового обличчя нацiСЧ. Сам Хантiнгтон пропонуСФ замiсть тАЬкультурноготАЭ тАЬполiтичнетАЭ визначення американськоСЧ спiльноти як суспiльства, заснованого громадянами, що сповiдують певнi полiтичнi iдеали та дотримуються певних переконань. Треба зауважити, що бiльшiсть американських етнополiтологiСЧ схиляються до останньоСЧ теорiСЧ.
Спроби визначити суть американського суспiльства часто починаються з цитати iз шедевра 19-го столiття працi Алексiса де Токвiля тАЬДемократiя в АмерицiтАЭ. Вiдомо, що книга, написана про краСЧну, що вважаСФться постiйно мiнливою, безжалiсно сучасною i начисто позбавленою почуття традицiСЧ, була написана бiльше 150 рокiв тому, але дотепер залишаСФться точною й актуальною. Дивним СФ також те, що дослiдження Токвiля про народ переважно сiльський, протестантський й англо-саксонський (i поневолених афро-американцях) застосовано по вiдношенню мiськоСЧ, iндустрiальноСЧ i мультикультурноСЧ краСЧни, де сьогоднi проживають сотнi мiльйонiв людей.
Якщо спостереження, зробленi в першiй половинi ХРЖХ-го столiття, усе ще застосовнi до Сполучених Штатiв початку ХХРЖ-го столiття, розумно припустити, що iснують мiцнi сутнiснi характеристики американського суспiльства. Але для того щоб СЧх зрозумiти, треба вiдрiзняти американське уявлення про нацiю вiд уявлень традицiйних суспiльств, що визначають себе, беручи за основу узи вiри, етносу й iсторичноСЧ памятi. Щоб говорити про американську самосвiдомiсть, необхiдно переосмислити, що саме обСФднуСФ суспiльство у полiтичну нацiю i складаСФ нацiональну культуру.
Саме поняття тАЬамериканецьтАЭ, за визначенням громадянина, прийнятого в Сполучених Штатах, не припускаСФ родового звязку iз соцiальною спiльнiстю чи з СЧСЧ переважними етнiчними, культурами чи релiгiйними традицiями. Американцi, як окремi люди, можуть брати участь у рiзних культурах, але поСФднуСФ СЧхнiй один з одним щось зовсiм iнше. В основi СЧхньоСЧ нацiональноСЧ самосвiдомостi, СЧхнього вiдчуття себе американцями, лежить мiцний суспiльний договiр вiдчуття СФдностi. Саме цi тАЬамериканськi вiдчуттятАЭ СФ рушiйною силою американського полiтичного процесу.
Приналежнiсть до нацiональноСЧ спiльностi вимагаСФ тiльки рiшення стати американцем полiтичного рiшення, що мiстить у собi i моральний аспект. В