Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?iСЧ, метою, досягнення якоСЧ мiнiмiзуСФ будь-якi вiдцентровi i руйнiвнi настроСЧ, що iснують у сьогоднiшньому росiйському суспiльствi.
Отже, проаналiзувавши деякi полiтичнi нацiСЧ, а саме американську, канадську та полiтичну, можемо СЧх дещо порiвняти. Не даремно, автор росставив СЧх саме таким чином. На наду думку, полiтична науцiя в Америцi, на сьогоднiшнiй день СФ найбiльш ефективною та довершенною. Про Сполученi Штати Америки, як тут не йдеться. Мова йде лише про американську полiтичну нацiю. У цьому Америка СФ найсильнiшою у свiтi. Тут найвищий рiвень патрiотизму, СФдностi суспiльства, як за iдеологiчними, так i за полiтичними ознаками, тут пануСФ повага до прав людини, незалежно вiд СЧСЧ расових чи етнiчних ознак. Людина тут по-перше громадянин Америки.
Що ж до Канади, то тут стан полiтичноСЧ нацiСЧ, на наду думку, дещо вiдрiзняСФться. Насамперед, у Канадi пануСФ, таке собi, бiполярне суспiльство. Головними субСФктами полiтичноСЧ нацiСЧ СФ англоканадцi та франкоканадцi. Крiм них, тут, ще бiльше 100 етносiв, але саме вони СФ визначальником нацiональноСЧ полiтики Канади. Полiтична нацiя тут, в принципi, вже сформована (хоча деякi дослiдники iз цим не погоджуються). Про це свiдчить ряд обставин, якi створили громадянське суспiльство з усiма складовими елементами. Тут, принцип етнiчностi вже витiснений принципом громадянство. Одним iз крокiв, що цьому передували, СФ затверджена у 1971 роцi концепцiя багатокультурностi, визначила Канаду як багатокультурне суспiльство в рамках анголо-французькоСЧ двомовностi i встановила посаду мiнiстра з багатокультурностi.
УкраСЧнська полiтична нацiя: процес СЧСЧ становлення та перспективи
Як говорилося у попередньому роздiлi полiтична нацiя вже iснуСФ у багатьох державах. УкраСЧнська держава поки що тiльки готуСФться до того, що б гiдно тАЬзустрiтитАЭ полiтичну нацiю у себе в суспiльствi. Говорячи про долю украСЧнськоСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ, треба сказати, що найкращим ТСрунтом, де б вона тАЬприйняласятАЭ було б громадянське, багатонацiональне суспiльство. Сьогоднi, на нашу думку, СФ потреба у створеннi такого суспiльства в УкраСЧнi.
Уже шiстнадцятий рiк iснуСФ незалежна держава УкраСЧна, але бiльшiсть науковцiв розумiють, що украСЧнська нацiя, у СФвропейському розумiннi цього слова, ще не сформована. У цьому немаСФ нiчого дивного: як правило, держави створювали тАЬпiд себетАЭ нацiСЧ, а не навпаки. Нiхто (чи майже нiхто) не сумнiваСФться в iснуваннi украСЧнського етносу, вiдмiнного вiд росiйського або бiлоруського. Але етнiчнi украСЧнцi складають три чвертi населення краСЧни, а iншi громадяни краСЧни до титульного етносу не належать. Що ж СЧх може обСФднати з украСЧнцями в СФдину спiльноту?
Нацiя, вiдповiдно до сучасних уявлень, це тАЬсукупнiсть людей, що мають власне iмя, загальну iсторичну територiю, загальнi мiфи й iсторичну память, масову суспiльну культуру, загальну економiку й однаковi для всiх членiв юридичнi права й обовязкитАЭ. У реальному життi зовсiм не всi полiтичнi нацiСЧ можуть цiлком вiдповiдати цьому iдеалу, але бiльшiй частинi вимог, пропонованих до нацiСЧ, вони все-таки вiдповiдають. УкраСЧнська ж нацiя не пiдпадаСФ пiд це поняття за жодним параметром. Усе ще досить високий у нас вiдсоток людей, що розглядають нове державне утворення як тимчасове, вони бажали б бути громадянами iншоСЧ краСЧни, з iншою назвою й iншою територiСФю. Важко в умовах перехiдноСЧ економiки i господарськоСЧ кризи говорити про економiчну самостiйнiсть i, тим бiльше, про самодостатнiсть УкраСЧни. Тiльки економiчна i полiтична стабiльнiсть, i встановлення добросусiдських, заснованих на взаСФмнiй повазi i довiрi, вiдносин з краСЧнами СНД, РДвросоюзу та РосiСЧ, зокрема, створять умови, коли можна буде говорити про наявнiсть територiальноСЧ й економiчноСЧ СФдностi УкраСЧни. Але навiть тодi залишаться серйознi проблеми. Як бути з iсторичною памяттю, загальними мiфами, культурою i, звичайно ж, з рiвноправнiстю? Усi цi гуманiтарнi проблеми прямо повязанi з основною темою даноСЧ магiстерськоСЧ роботи, i вiд СЧхнього вирiшення залежить чи буде сформована украСЧнська полiтична нацiя, або iншими словами, СФдина багатонацiональна громада УкраСЧни. У досягненнi цiСФСЧ мети зацiкавленi всi основнi полiтичнi сили УкраСЧни, але от у питаннi про те, як цього домогтися, СФдностi на сьогоднi немаСФ.
У кожнiй краСЧнi процес державотворення вiдбуваСФться за допомогою тiСФСЧ чи iншоСЧ концепцiСЧ. Кожна держава вправi обирати саме ту концепцiю, яку вважаСФ за потрiбне. Так, iснують, принаймнi, двi актуальнi на сьогоднi концепцiСЧ побудови держави та громадянського суспiльства у ньому, а саме це нацiоналiстична концепцiя та така, яка бере за основу принцип громадянства та рiвностi. Бiльш продуктивною, на наш погляд, може стати робота над другою, принципово вiдмiнною вiд нацiоналiстичноСЧ, концепцiСФю побудови громадянського суспiльства в УкраСЧнi. Тобто, варто вiдмовитися вiд iдеСЧ надання переваг одному етносу, нехай навiть титульному, на користь принципу поваги прав особистостi i визнати, що громадянське суспiльство в нашiй краСЧнi може бути лише полiетнiчним, полiкультурним i багатомовним. Держава жодним чином не повинна тиснути на громадянина УкраСЧни в тому, що стосуСФться його етнiчноСЧ, мовноСЧ i культурноСЧ самоiдентифiкацiСЧ. Усякi спроби зробити такий тиск повиннi розглядатися як порушення свобод i прав людини. Саме такий пiдхiд вирiшення нацiональних проблем у багатонацiональних державах пропонуСФться сьогоднi демократичною РДвропою, що зафiксовано в СФвропейських мiжнародно-правових документах, що вже ратифiкувала чи