Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
тАЬканадськi китайцiтАЭ i т.д., прийняте (полiткорректно) говорити тАЬукраСЧнськi канадцiтАЭ, тАЬкитайськi канадцiтАЭ i т.д., що здаСФться трохи нелогiчним, але вiдбиваСФ СЧхнСФ сприйняття навколишнiм суспiльством, як i самосприйняття: це канадцi такого-то походження. Але насамперед це канадцi.
Над етнiчна, чи, якщо завгодно, суперетнiчна нацiональна iдея Канади заслуговуСФ великоСЧ уваги iнших багатонацiональних держав, i в першу чергу настiльки схожоСЧ на неСЧ РосiСЧ, а точнiше того СФвразiйського спiвтовариства народiв, що органiчно склалося на бiльшiй частинi територiСЧ колишнього СРСР, i настiльки раптово розпалося внаслiдок кризи лише однiСФСЧ з СЧСЧ iдей, що поСФднували, (i не встигнувши усвiдомити того, що СФ й iншi недарма тепер пошуки тАЬросiйськоСЧ iдеСЧтАЭ розглядаються як загальнонацiональна задача). Тим бiльше цiкаво розглянути особливостi знайденого в Канадi алгоритму тАЬСФдностi через рiзноманiттятАЭ.
Вперше у свiтi проголошена Канадою в 1971 роцi, полiтика багатокультурностi була юридично закрiплена прийнятим федеральним парламентом у 1988 роцi тАЬканадським Актом про багато культурнiстьтАЭ, що дотепер не маСФ мiжнародних паралелей.
РЖснуСФ в науцi думка, що Канада це краСЧна, яка заснована на парадоксi. Як зазначаСФ д-р Хеди Фрай, державний секретар з питань багато культурностi: тАЬЦей парадокс полягаСФ у СФдностi саме через рiзномаСЧття багатьох народiвтАЭ. Канада розглядаСФться багатьма як тАЬпрототип перших багатокультурних нацiй свiту.тАЭ Розцiнюючи канадську полiтику заохочення багатокультурностi, (це проявляСФться, насампред, у фiнансовiй пiдтримцi багатомовноСЧ тАЬетнiчноСЧ преситАЭ, у вiдкриттi шкiл для етнiчних меншин, для вiдкритого доступу до культурних органiзацiй, тощо). Зразковою та безпрецедентною формулою будiвництва багатокультурностi та етнiчноСЧ толерантностi в Канадi, визнала i свiтова комiсiя ЮНЕСКО по культурi i розвитку, у 1997 р.; а також пiдтримала канадський пiдхiд як тАЬмодель для iнших краСЧнтАЭ.
Отже, коротко охарактеризувавши полiтичну нацiю в Канадi, можемо зробити висновок, що Канада активно працюСФ i робить величезнi кроки у будiвництвi полiтичноСЧ нацiСЧ. Яка, можемо твердити, вже сформувалася, з чим деякi дослiдники, не погоджуються. Так, деякi з них вважають, що канадська нацiя перебуваСФ тiльки на завершальному етапi свого формування; бiльшiсть канадських полiтологiв сходяться на думцi, що лише повноцiнна канадська iдентичнiсть, яка буде домiнувати у всiх провiнцiях Канади, вирiшить значну частину мiжетнiчних та мiж провiнцiйних суперечок i автоматично знiме питання канадськоСЧ СФдностi з порядку денного полiтичного життя канадцiв.
Не можна категорично не погоджуватися з даним твердженням. Але величезний внесок у будiвництво полiтичноСЧ нацiСЧ канадцями все ж таки зроблений, чого заперечувати не можна. Головна заслуга канадцiв полягаСФ саме в дотриманнi того принципу, про який ми говорили вище а саме принцип громадянства.
Уся Канада забарвлена рiзними кольорами рiзними етносами. Кожне мiсто вражаСФ своСФю строкатiстю. Так, на приклад, Торонто найважливiший центр англоканадськоСЧ культури. Стрiмкий економiчний розвиток приваблюСФ iммiгрантiв з усього свiту. Тут представленi абсолютно усi численнi етнокультурнi групи канадцiв i знаходяться СЧхнiй ведучi культурнi центри: досить сказати, що в мiстi видаються 112 перiодичних видань на мовах 40 етнiчних тАЬменшинтАЭ. Теж саме можна сказати i про Монреаль.
Уся ця велика кiлькiсть багатоетнiчних мiст, з багатьма етнiчними меншинами та спiльнотами, якi мають усi можливостi для вiльного iснування та самодостатнього життя свiдчить лише про правильну нацiональну полiтику Канади; про правильнi кроки, до яких вдаСФться полiтична елiта Канадського Парламенту для ефективного будiвництва полiтичноСЧ нацiСЧ.
Усе це вiдповiдаСФ головним цiлям канадськоСЧ нацiональноСЧ полiтики розвитку багатокультурностi заради досягнення нацiональноСЧ СФдностi та культурного взаСФмозбагачення канадцiв. Отже, данi цiлi полягають у наступному:
- пiдтримка етнокультурних груп;
- допомога в подоланнi ними барСФрiв на шляху СЧхньоСЧ участi в життi всiСФСЧ Канади;
- допомога у вивченнi ними офiцiйних мов краСЧни;
- заохочення культурних обмiнiв мiж групами в iнтересах досягнення загальнонацiональноСЧ СФдностi.
Лише, при досягненнi усiх вище поставлених задач, можна говориту про ефективно дiючу полiтичну нацiю.
Даний канадський, на нашу думку, позитивний досвiд формування та становлення полiтичноСЧ нацiСЧ, би бути використаний при розробцi нацiональноСЧ полiтики в не менш багатокультурнiй та полiетнiчнiй державi Росiйськiй ФедерацiСЧ.
Ведучи ж мову про Росiйську Федерацiю та про росiйську полiтичну нацiю, важливо зробити наголос на тому, що тут полiтична нацiя ще не сформована. Вона пройшла вже деякi етапи свого формування (на вiдмiну вiд украСЧнськоСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ, яка тiльки пройшла етап тАЬзародженнятАЭ зачаття?). Тепер треба утвердитися у менталiтетi росiйського народу, i строго дотримуватися принципу багатонацiональностi у суспiльствi, що веде за собою прiоритетну роль громадянства. Для цього треба, було б бажано, по можливостi, уникати мiжнацiональнi сутички, якi, на жаль, i на сьогоднi ще мають мiiе у Росiйськiй ФедерацфiСЧ.
Ще в тАЬПовiстi времiнних лiттАЭ вказувалося на полiетнiчнiсть, багатонацiональнiсть РосiСЧ, де поряд iз руссо-словянами проживали десятки iнших нацiональностей. Багатонацiональнiсть РосiСЧ зростала в ходi формування РосiйськоСЧ РЖмперiСЧ, що мала своСЧ особливостi. В Р?/p>