Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
повинна ратифiкувати УкраСЧна.
Першим кроком у реалiзацiСЧ цих принципiв повинна стати СЧхня фiксацiя у вже прийнятих законодавчих актах, що безпосередньо стосуСФться даноСЧ теми. Насамперед, необхiдне жорстке дотримання Закону про мови. У ньому, як вiдомо, говориться, що тАЬКожна людина в УкраСЧнi, незалежно вiд нацiонального походження i нацiональноСЧ самоiдентифiкацiСЧ, мiiя проживання i релiгiйних переконань, вправi вiльно використовувати, вивчати i пiдтримувати будь-яку мову. Кожна людина маСФ право вiльно обирати i змiнювати свою приналежнiсть до будь-якоСЧ мовноСЧ групи, вважати себе двомовною чи багатомовною. Цi права СФ природними i невiдСФмнимитАЭ. Закон передбачаСФ своСФрiдну тАЬтриповерховутАЭ систему, що повинна на практицi забезпечувати всiм громадянам реалiзацiю цих прав. Державна мова украСЧнська; у регiонах, де компактно проживають нацiональнi меншини, СЧхня мова може мати офiцiйний статус за рiшенням органiв мiiевого самоврядування. Як цьому законопроекту, так i iншим подiбним законам, необхiдна суспiльна пiдтримка, що може забезпечити лише широкий рух за рiвноправнiсть i полiетнiчне громадянське суспiльство, перед яким стояла б винятково важлива задача, яка вiдповiдаСФ часу та демократичним принципам, рiшуче протистояти будь-яким проявам агресивного нацiоналiзму i ксенофобiСЧ.
У попереднiх роздiлах даного наукового дослiдження мова йшла про поняття тАЬнацiятАЭ, зокрема, багато уваги для кращого розумiння поняття тАЬполiтична нацiятАЭ, було придiлено етнiчнiй нацiСЧ. Що ж таке полiтична нацiя, якi СЧСЧ елементи, яка СЧСЧ структура, спробуСФмо дослiдити нижче.
Ведучи мову про украСЧнську полiтичну нацiю (знов ж таки, поки що не сформовану, а таку, що перебуваСФ на етапi свого тАЬзачаттятАЭ), звернемо увагу на процес СЧСЧ формування. Сьогоднi, а також тАЬвчоратАЭ полiтичнi елiти, здебiльшого, провладнi полiтичнi лiдери багато акцентували уваги на важливостi формування полiтичноСЧ нацiСЧ в УкраСЧнi.
Так, перший етап формування украСЧнськоСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ, на нашу думку, почався на рубежi 90-х рр. XX ст. 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт про державний суверенiтет, а 24 серпня 1991 р. Акт проголошення незалежностi УкраСЧни. 1 грудня 1991 р. вiдбувся ВсеукраСЧнський референдум, на якому народ пiдтвердив цей iсторичний вибiр (за схвалення Акта проголошення незалежностi висловилися 92 % учасникiв голосування). Того ж дня було обрано й першого Президента держави.
В одному iз найперших Послань Президента до ВерховноСЧ Ради УкраСЧни говорилося тАЬУкраСЧнський народ, реалiзуючи на початку 90-рокiв ХХ ст. вiкову мрiю про незалежнiсть i власну державу, уникнув спокуси втiлювати в життя гасло тАЬУкраСЧна для украСЧнцiвтАЭ. Натомiсть було проголошено i гарантовано рiвнiсть прав громадян новоСЧ держави, незалежно вiд СЧх етнiчного походження та вiросприйняттятАЭ. Демократичнi полiтико-правовi засади розбудови украСЧнськоСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ знайшли адекватне тлумачення в КонституцiСЧ УкраСЧни. Зокрема, у третiй частинi преамбули КонституцiСЧ право на самовизначення, проголошення незалежностi УкраСЧни закрiплено не тiльки за тАЬукраСЧнською нацiСФютАЭ, а i за тАЬусiм УкраСЧнським народомтАЭ, пiдтверджуючи тим самим iснуючу обСФктивну реальнiсть, що УкраСЧна СФ Батькiвщиною та тАЬрiдним домомтАЭ для громадян всiх нацiональностей.
Демократичнi полiтико-правовi засади розбудови украСЧнськоСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ дiстали адекватне тлумачення у КонституцiСЧ УкраСЧни. Смисл визначення УкраСЧнського народу з великоСЧ лiтери включаСФ у себе як полiетнiчну специфiку населення УкраСЧни, так i його громадянську, полiтичну сутнiсть рiвнiсть громадян усiх нацiональностей перед законом. Бiльше того, в частинi третiй преамбули КонституцiСЧ право на самовизначення, проголошення незалежностi УкраСЧни закрiплено не тiльки за тАЬукраСЧнською нацiСФютАЭ, а й за тАЬусiм УкраСЧнським народомтАЭ, чим пiдтверджено обСФктивну реальнiсть: УкраСЧна СФ батькiвщиною, рiдним домом для громадян усiх нацiональностей.
Крiм того, у статтi 11 Основного Закону визнаСФться, що крiм титульноСЧ нацiСЧ украСЧнцiв СФ й iншi корiннi народи i нацiональнi меншини. На пiдготовчому етапi розробки КонституцiСЧ термiн тАЬнацiональнi меншини та корiннi народитАЭ було замiнено на тАЬкорiннi народи та нацiональнi меншинитАЭ для того, щоб слово тАЬкорiннiтАЭ одночасно вiдносилося як до слова тАЬнародитАЭ, так i до словосполучення тАЬнацiональнi меншинитАЭ. Цим, на нашу думку, держава зняла проблему самоiдентифiкацiСЧ автохтонних нацiональних меншин УкраСЧни росiян, СФвреСЧв, грекiв, полякiв, румун, угорцiв та iн., спрямовуючи СЧх тАЬпасiонарну енергiютАЭ у напрямi iнтеграцiСЧ в украСЧнське полiтичне суспiльство та запобiгаючи розвитковi сепаратистських настроСЧв. Таким чином, можна твердити, що нацiональнi меншини, поряд з украСЧнцями, на територiСЧ своСЧх тАЬетноплаценттАЭ та тАЬетноойкументАЭ перебувають тАЬу себе вдоматАЭ, у своСФму тАЬетнокультурному ареалiтАЭ i СФ автохтонним (корiнним) населенням.
В цiлому Конституцiя та закони УкраСЧни дозволяють забезпечити всi основнi права та свободи корiнних народiв та нацiональних меншин. Право на iснування, використання здобуткiв культур та використання рiдноСЧ мови (у тому числi в одержаннi освiти) гарантовано статтями 10, 11, 22, 53 i 119 КонституцiСЧ, законами тАЬПро мовитАЭ, тАЬПро нацiональнi меншинитАЭ. Право на представництво частково гарантовано статтею 14 Закону тАЬПро нацiональнi меншинитАЭ та статтею 22 КонституцiСЧ щодо недопущення звуження форм та обсягу iснуючих прав i свобод. ТриваСФ робота над проектом концепцiСЧ нацiонально-культурноСЧ автономiСЧ