Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?а з полiетнiчноСЧ людностi. РЖ в основi всього цього лежала iнiцiатива i пiдприСФмливiсть, бажання iндивiда утвердитися у суспiльствi вiльних i дiяльних людей.
Американське суспiльство розвивалося вiд початку СФвропейськоСЧ колонiзацiСЧ Нового свiту як спiльнiсть поселенцiв рiзних нацiональностей i конфесiй. ОбСФднувана тотожними економiчними та полiтичними iнтересами, вона почала набувати нацiональних ознак задовго до того, як в iнших регiонах визрiли передумови для формування полiтичних нацiй. Американська нацiя заявила про своСФ iснування першою фразою ДекларацiСЧ про незалежнiсть вiд 4 липня 1776 року. Фразою, яка починалася словами: тАЬМи, народ Сполучених ШтатiвтАЭ. Наявнiсть демократичноСЧ конституцiСЧ створили у Пiвнiчнiй Америцi найсприятливiшi умови для формування громадянського суспiльства i полiтичноСЧ нацiСЧ.
Однин iз росiйських науковцiв, що дослiджуСФ феномен американськоСЧ нацiСЧ, Анатолiй Уткiн, наполягаСФ на тому, що Сполученi Штати тАЬунiверсальна нацiятАЭ, заснована на цiнностях, близьких усьому людству, на принципах, зрозумiлих усiм народам. Багато хто iз тАЬзасновникiвтАЭ саме так дивилися на створювану ними краСЧну: Америка це свiтовий авангард, що випробував соцiальнi i матерiальнi схеми, щоб потiм передати СЧх менш щасливiй частини людства. В Америцi зiбралися найбiльш енергiйнi представники всiх держав планети, вона вiдстоюСФ загальнолюдськi цiнностi. Не погодитися з даними твердженнями, звичайно, важко.
Американська нацiя це таке собi спiвтовариство людей з дуже своСФрiдними загальними iдентифiкацiйними пiдставами, власне кажучи, мiнiмальними; це нацiя, чий тендiтний загальний базис коротка Декларацiя незалежностi, Конституцiя i загальна законодавча база. РЖ бiльше фактично нiчого. Як писав у свiй час один iз найкращих дослiдникiв Америки де Токвiль: тАЬВ Америцi усi народилися рiвними, i тому СЧСЧ жителям не потрiбно боротися за цетАЭ. А це, у свою чергу i СФ однiСФю iз найголовнiших засад полiтичноСЧ нацiСЧ та громадянського суспiльствi рiвнiсть усiх перед державою та законом.
Це був приклад американськоСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ. ще одним цiкавим прикладом для вчення свiтового досвiду формування полiтичних нацiй, СФ канадська полiтична нацiя.
Про канадську полiтичну нацiю пишуть вже давно. Багато рiзних точок зору мають мiiе в наукових дискусiях стосовно даноСЧ тематики.
Унiкальнiсть Канади полягаСФ не тiльки в колосальних розмiрах i розмаСЧтостi СЧСЧ ресурсiв i територiСЧ взагалi i тАЬна душу населеннятАЭ, не тiльки в наявностi величезного освоюваного пiвнiчного тАЬприкордоннятАЭ, розтягнутостi i навiть розiрваностi на окремi регiони СЧСЧ реально заселеного простору, не тiльки у федералiзмi державного устрою, регiоналiзмi полiтичноСЧ культури i етнолiнгвiстичному дуалiзмi (тАЬФранцузькатАЭ i тАЬАнглiйськатАЭ Канада) паралелi цим явищам можна знайти в рядi краСЧн сучасного свiту. Найбiльш яскрава i специфiчна риса канадського суспiльства це його етнокультурна мозаСЧка, виражена в тому, що жодна етнiчна група канадцiв не складаСФ бiльшостi населення краСЧни в цiлому. Канада це краСЧна меншин, повязаних загальнонацiональною iдеСФю, ентнокультурних груп, бiльшiсть членiв кожноСЧ з якоСЧ вважаСФ себе канадцями й одночасно з гордiстю пiдкреслюСФ свою приналежнiсть до даноСЧ етнiчноСЧ групи, не виявляючи свiдомого прагнення до асимiляцiСЧ з якою-небудь iншою групою. Ця думка пiдтверджуСФться багатьма дослiдженнями опитуваннями представникiв етнiчних груп, проведеними автором у 1995-1998 роках у рiзних мiстах i селищах провiнцiй Квебек, Онтарiо, Саскачеван, Манитоба i Нью-Брансуiк (близько 300 респондентiв).
Сьогоднi у населеннi Канади можна видiлити бiльш 100 виразних етнiчних груп (перiодичнi видання в краСЧнi виходять на 60 мовах), причому лише 2,8% жителiв Канади в ходi останнього повного перепису населення (1991 р.; про не цiлком порiвняннi результати промiжного перепису 1996 р. ми розповiмо далi) визначили свою етнiчнiсть як просто тАЬканадцiтАЭ. Серед решти, що усвiдомили свою специфiчну етнiчнiсть 97,2% канадцiв,
3,9% вiднесли себе до корiнних народiв Канади (iндiанцям i iнуiтам-ескiмосам);
23,5% вказали на своСФ тАЬчисто-французькетАЭ походження;
29,4% - на тАЬчисто-британськетАЭ походження (англiйське, шотландське, iрландське чи валiйське);
4,1% - на змiшане британське i французьке;
2,2% - на британське i/чи французьке, змiшане з представниками iнших етнiчних груп;
26,9% визначили себе як представники тАЬiншихтАЭ етнiчних груп.
Саме це останнСФ угруповання, частка якого в населеннi Канади стабiлiзувалися i навiть маСФ тенденцiю до деякого росту, виявляючи визначену опiрнiсть до асимiляцiСЧ, визначаСФ видиму тАЬмозаСЧчнiстьтАЭ канадського суспiльства. До неСЧ примикаСФ i частина змiшаноСЧ в етнiчному вiдношеннi групи, багато представникiв якоСЧ з гордiстю зберiгають i навiть культивують етнокультурнi коренi хоча б i тАЬчастинитАЭ своСЧх предкiв. Наприклад, уродженець росiйсько-англiйськоСЧ родини звичайно виявляСФ особливу цiкавiсть до росiйськоСЧ культури i вважаСФ себе скорiше тАЬросiйським канадцемтАЭ. тАЬКанадскiстьтАЭ i навiть тАЬанглоканадскостьтАЭ такоСЧ людини природна i не пiддаСФться сумнiву, а кревний звязок iз ще однiСФю великою культурою надаСФ йому можливiсть додаткового духовного збагачення.
Характерно, що стосовно представникiв небританськоСЧ i нефранцузький етнiчних груп у Канадi прийнятий термiн тАЬетнiчне визначення + канадцiтАЭ. Тобто замiсть звичних з погляду росiйськоСЧ мови i сприйняття термiнiв тАЬканадськi украСЧнцiтАЭ (тАЬукраСЧнцi, що живуть у КанадiтАЭ),