Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?аСФться еволюцiя поглядiв на поняття тАЬнацiятАЭ, дослiдник розкриваСФ суть самого поняття тАЬнацiСЧтАЭ, дивиться на це поняття з рiзних точок зору. На початку другого роздiлу за мету ставилося завдання розкрити суть етноiсторичноСЧ нацiСЧ. Але, проаналiзувавши погдяли В.Липинського, можемо зробити висновок, що нацiю вiн розглядав не тiльки як етноiсторичний феномен, але й вкладав у це поняття деколи полiтичний характер, розглядаСФ нацiотворення нерозривно iз державотворенням. Це пiдтверджуСФ, що дослiдники, якi розглядають нацiю як етноiсторичну, бiологiчну спiльноту, так чи iнакше звертаються до соцiального чи полiтологiчного контексту.
Щодо iсторичних полiтичних нацiй, то в полiтичнiй iсторiСЧ СЧх було не багато. Найяскравiшими були приклади грецькоСЧ та римськоСЧ полiтичних нацiй. Не дивлячись на СЧхнi часовi рамки, це полiтичнi нацiСЧ, якi втiлювали в собi майже усi риси iдеальноСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ, а саме громадянське суспiльство, верховенство закону, повага прав людини; участь громадян у полiтичному процесi (безпосередня участь ознака прямоСЧ демократiСЧ), спiльна мета (громадяни були обСФднанi однiСФю полiтичною метою).
Роздiл РЖРЖРЖ. Сучасна практика формування свiтових полiтичних нацiй
Як згадувалося у попереднiх роздiлах, полiтичнi нацiСЧ можуть формуватися в державах з рiзним полiтичним устроСФм. До таких держав найперше слiд вiднести республiки, причому як цiлком демократичнi, тобто з громадянськими правами для всiх членiв суспiльства, так i з певними обмеженнями демократiСЧ, наприклад республiки аристократичнi або феодальнi. До таких держав належать також i рiзноманiтнi перехiднi чи демократично-конформованi устроСЧ полiтичноСЧ органiзацiСЧ на кшталт конституцiйноСЧ монархiСЧ. Серед останнiх, до речi, рiвень розвитку полiтичноСЧ нацiСЧ може бути настiльки зрiлим, що цiлком сумiрний з класичними демократичними варiантами. Зрозумiло, що при цьому функцiСЧ власне монарха трансформуються з диктаторських до суто представницьких, символiчно-репрезентацiйних.
Отже, держава i демократiя ось два нарiжнi каменi, з якими певна людська спiльнота може постати як полiтична нацiя. При цьому нацiя творить державу для себе, а держава гарантуСФ норми i необхiднiсть демократiСЧ всiм членам суспiльства.
Безперечною пiдставою для повноцiнного судження щодо самого феномену полiтичноСЧ нацiСЧ, сучасних особливостей СЧх формування, украСЧнського контексту цього процесу СФ iсторико-полiтичний аналiз проблеми. При всiй повнотi i докладностi СЧСЧ розгляду, можна зробити висновок лише про складнiсть, багатовимiрнiсть та неоднозначнiсть дослiджуваного предмета, що iстотно залежить вiд обраних рiзними авторами критерiСЧв дефiнiцiСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ. Тому, ТСрунтуючись на вищеназваних засадничих критерiях полiтичноСЧ нацiСЧ, а саме державностi i демократiСЧ, розглянемо показовi зразки класичних полiтичних нацiй минулого, звертаючи особливу увагу на СЧхнi витоки, механiзми СЧх формування та сутнiснi риси.
Дана магiстерська робота базуСФться на поняттi тАЬполiтичноСЧ нацiСЧтАЭ. У першому роздiлi даного наукового дослiдження ми розкрили суть поняття тАЬнацiятАЭ, звернули увагу на його полiтичне забарвлення. Вiдштовхуючись вiд теоретичних доробок вiтчизняних та зарубiжних дослiдникiв, у другому роздiлi дослiдник проаналiзував iсторичнi передумови формування полiтичних нацiй. Зокрема, були наведенi приклади двох найпотужнiших i найважливiших нацiй для подальших полiтичних дослiджень. А саме, були представленi еллiнська та римська полiтичнi нацiСЧ. Була проаналiзована також еволюцiя украСЧнськоСЧ нацiСЧ, украСЧнськоСЧ полiтичноСЧ нацiСЧ, що допоможе нам у розглядi другого пiдпункту третього роздiлу.
Отож, у багатьох державах полiтична нацiя вже iснуСФ. Вона утворюСФться здебiльшого в полiетнiчних державах, де вже досягнута ефективна взаСФмодiя рiзних культур, однакове бачення майбутнього рiзними етнонацiональними групами, обранi спiльнi лiдери i всiх обСФднуСФ вiдчуття спiльноти.
Це сильно нагадуСФ спiльну нацiональну приналежнiсть, все частiше починають говорити про новий тип нацiональностi, хоча й пiд рiзними назвами: полiтичною, патрiотичною, громадянською (виходячи з приналежностi до громадянства), полiетнiчною тощо. Коли мова йде про полiтичну нацiю, насамперед маСФться на увазi, полiтика демократичного характеру.
Як вiдомо, термiн тАЬполiтична нацiятАЭ вперше почали використовувати французи у часи ВеликоСЧ ФранцузькоСЧ РеволюцiСЧ, коли в державi вiдбувався перехiд вiд монархiСЧ до республiки (1789). Центром подiбноСЧ спiльноти стаСФ iндивiд, а членом будь-яка людина, яка присягаСФться у повазi та прихильностi тАЬДекларацiСЧ прав ЛюдинитАЭ, свободi, iдеСЧ братерства, не дивлячись на етнiчне походження, релiгiйну приналежнiсть тощо.
Полiтична нацiя СФ результатом iнтенсивноСЧ iнтеграцiСЧ. Деякi дослiдники твердять, що це нацiя, яка маСФ характер американського типу. Така ж нацiя повинна утворитися i в нашому украСЧнському суспiльствi, в наслiдок iнтеграцiйних процесiв. Хоча, звичайно, треба звернути нашу увагу на те, що немаСФ в свiтi зразковоСЧ моделi формування полiтичноСЧ нацiСЧ. В багатьох краСЧнах, як вже зазначалося, полiтична нацiя вже iснуСФ, тобто принцип етнiчного подiлу у суспiльствi замiнив принцип громадянства. Але шлях, який та чи iнша краСЧна обрала для досягнення даноСЧ мети у кожноСЧ рiзний. Ми спробуСФмо дослiдити деякi з них.
На сьогоднi найпотужнiшою i наймогутнiшою полiтичною нацiСФю СФ, як твердять бiльшiсть дослiдникiв, американцi. Дехто, за звичкою говорить, що