Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?лей. У процесi залучення членiв етнiчноСЧ групи до колективних дiй, спрямованих на вирiшення полiтичних, соцiально-економiчних задач, ключова роль придiляСФться елiтi, лiдерам, що, маючи власнi цiлi, не завжди вiдстоюють iнтереси народу.
Кожний з розглянутих методологiчних пiдходiв щодо розумiння етнiчностi маСФ як сильнi позицiСЧ, так i слабкi. Однак усе бiльш очевидним стаСФ те, що осмислити таку складну i рiзнобiчну наукову проблему, як природа етнiчного феномену, у рамках однiСФСЧ методологiчноСЧ моделi неможливо.
При цьому необхiдно пiдкреслити, що переважна бiльшiсть украСЧнських дослiдникiв у трактуваннi природи етнiчностi вiддаСФ переваги примордiалiстськiй парадигмi.
Детально розглянувши методологiю нашого дослiдження, варто зосередити увагу безпосередньо на методах, якi використовувалися при аналiзi поставленоСЧ перед нами теми.
Етнополiтологiя як наукова теорiя базуСФться на визначенiй методицi, пiд якою варто розумiти арсенал наукових методiв вивчення й аналiзу функцiонування вiдповiдноСЧ сфери суспiльства.
Сам метод як категорiя в широкому розумiннi слова означаСФ спосiб пiзнання, а тАЬнауковий методтАЭ являСФ собою теоретично обТСрунтований нормативний пiзнавальний засiб.
У бiльш вузькому значеннi поняття тАЬметод наукитАЭ розглядаСФться як сукупнiсть пiдходiв i принципiв, правил i норм, iнструментiв i процедур, що забезпечують взаСФмодiю субСФкта (тобто вченого) з обСФктом, що пiзнаСФться для рiшення дослiдницьких цiлей i задач.
Дослiдники, що вивчають етнополiтичнi явища i процеси, активно використовують весь широкий арсенал методiв з iнших суспiльних наук. Умовно методи етнополiтологiСЧ можна подiлити на такi групи.
Загальнологiчнi: аналiз i синтез, iндукцiя i дедукцiя, дiагноз i прогноз, визначення i класифiкацiя, порiвняння й аналогiя, абстрагування, моделювання, спостереження й експеримент, статистичний аналiз, логiко-математичнi моделювання. Вони виступають унiверсальним iнструментарiСФм осмислення етнополiтичних явищ i процесiв, субСФктiв i обСФктiв етнополiтики.
Теоретичнi: системний, iсторичний, порiвняльний (компаративiстський), дiалектичний, структурно-функцiональний.
Емпiричнi (бiхевiористичнi): безпосереднiй нагляд, контент-аналiз документiв i iнформацiйних потокiв, експеримент, анкетне опитування, iнтервю i т.п..
Розглянемо особливостi використання деяких з цих методiв, якими користувався дослiдник для дослiдження феномену полiтичноСЧ нацiСЧ.
Серед обСФктивно-методологiчних принципiв дослiдження найцiкавiшим для нас був системний пiдхiд. Як вiдомо, цей метод одержав особливе поширення у другiй половинi ХХ сторiччя i зайняв одне з ведучих мiiь у науковому пiзнаннi. Передумовою його проникнення в науку став перехiд до нового типу наукових задач. Насамперед, у цiлому рядi галузей науки, у тому числi i гуманiтарноСЧ, центральне мiiе належить проблемi органiзацiСЧ i функцiонування складних обСФктiв. По-друге, сучасне наукове пiзнання висунуло в центр вивчення такi системи, рамки, склад яких не завжди чiтко прослiджуються, i в результатi вимагають спецiальних дослiджень у кожному окремому випадку.
Центральним поняттям системного пiдходу виступаСФ визначений iдеальний обСФкт, що розглядаСФться як складне цiлiсне утворення. Оскiльки та сама система може дослiджуватися пiд рiзними точками зору, системний пiдхiд передбачаСФ видiлення, насамперед, визначеного системоутворюючого параметру, що визначаСФ пошук сукупностi елементiв, мережа звязкiв i вiдносин мiж ними СЧСЧ структуру. Зважаючи на те, що система завжди знаходиться у визначеному середовищi, системний пiдхiд може фiксувати СЧСЧ звязки i вiдносини з оточенням. Тому другою вимогою цього пiдходу стаСФ необхiднiсть врахування того фактору, при якому будь-яка система СФ пiдсистемою iншоСЧ, бiльшоСЧ системи, i навпаки видiляти в нiй меншi пiдсистеми (елементи), що в iншому дослiдницькому контекстi самi розглядаються як системи.
Застосування системного пiдходу даСФ можливiсть розглянути процес формування етнополiтичноСЧ доктрини в УкраСЧнi як цiлiсноСЧ органiзованоСЧ системи заходiв держави, спрямованих на забезпечення рiвноправних вiдносин i тiсноСЧ взаСФмодiСЧ представникiв рiзних етносiв, пiдтримка атмосфери толерантностi, довiри i поваги у взаСФминах мiж ними.
З позицiСЧ методологiчних принципiв системного пiдходу етнополiтика виступаСФ як структурний механiзм, що включаСФ в себе полiтику держави вiдносно: 1) нацiСЧ; 2) полiтичноСЧ нацiСЧ; 3) украСЧнськоСЧ та iнших нацiй; 4) нацiональних меншин, що СФ складниками украСЧнського суспiльства.
За допомогою системного пiдходу дослiдження прiоритетiв i основних параметрiв етнополiтичного процесу в УкраСЧнi виходять за межi полiтичноСЧ сфери i розкривають можливiсть розглянути цей процес у бiльш широкому контекстi з активним використанням матерiалiв iнших наук iсторiСЧ, правознавства, фiлософiСЧ, соцiологiСЧ.
Ключова роль в осмисленнi етнополiтичнiй сфери суспiльства належить iсторичному пiдходу, що передбачаСФ вивчення етнополiтичних явищ у СЧхньому послiдовно-тимчасовому розвитку, а також виявлення взаСФмозвязку минулого, сьогодення i майбутнього. Цей пiдхiд набув поширення i застосування у захiднiй i вiтчизнянiй етнополiтологiчнiй науцi. Вiн СФ одним з найвiдомiших i тАЬнайстаршихтАЭ в етнополiтологiСЧ. Як принцип пiдходу до дiйсностi, що змiнюСФться у часi i розвиваСФться, вiн був висунутий i розроблявся у фiлософських системах Ф. Вольтера, Ж. Ж. Руссо, Д. Дiдро, РЖ. Фiхте, Г. Гегеля, К. Сен-