Доля полiтичноСЧ нацiСЧ в полiетнiчному суспiльствi.
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
Симона, А. Герцена й iн.
Саме на цьому пiдходi створена примордiалiстська концепцiя етнiчностi, а також теорiя етносу. Визначаючи роль iсторичного методу в етнографiСЧ, Ю. Бромлей писав, що метод необхiдний тАЬне тiльки для розгляду змiн, що вiдбуваються з окремими компонентами СЧСЧ обСФкта, а i для зясування генези i розвитку етносу в цiлому. З цим дослiдницьким аспектом звязано один з найважливiших напрямкiв етнографiчноСЧ науки етнiчна iсторiя; у межах даного напрямку вивчення окремих компонентiв етносу в остаточному варiантi пiдлягало зясуванню його динамiки як цiлiсноСЧ системи. Головна задача розробки проблем етнiчноСЧ iсторiСЧ дослiдження усiх видiв етнiчних процесiв, у тому числi етносоцiальнихтАЭ.
РЖсторичний пiдхiд до аналiзу етнiчних та етнополiтичних процесiв передбачаСФ врахування двох аспектiв: розгляд цих процесiв протягом всiСФСЧ iсторiСЧ людства й окремих його етносiв; вивчення СЧх на конкретно-iсторичному етапi власного розвитку.
У сучасних умовах, коли особливоСЧ актуалiзацiСЧ набули проблеми осмислення етнiчного контексту в людськiй культурi i колективнiй психологiСЧ, нацiонального будiвництва, причин етнонацiоналiзму, взаСФмозвязку етногенезу i державного будiвництва, значення iсторичного пiдходу як методологiчного методу значно зросло.
Необхiднiсть застосування даного пiдходу у вивченнi концептуальних основ формування етнополiтики особливо в УкраСЧнi. МаСФться на увазi насамперед тим, що у власнiй iсторiСЧ УкраСЧни, криСФться великий iсторичний досвiд (позитивний i негативний), що неможливо обiйти не тiльки з теоретичноСЧ точки зору, а i з практичноСЧ сторони.
Також важливо звернути увагу на те, що вивчення цього досвiду здобуваСФ надзвичайну важливiсть у контекстi його зiставлення з мiжнародним досвiдом рiшення етнополiтичних проблем, придбаним насамперед захiдним свiтом.
У межах такого зiставлення вiдкриваСФться можливiсть найширшого осмислення ступеня взаСФмопроникнення i взаСФмозвязку вiтчизняного iсторичного досвiду з досвiдом, придбаним свiтовим спiвтовариством.
За допомогою iсторичного пiдходу етнополiтика в УкраСЧнi розглядаСФться як у ретроспективi, так i в рiзнi конкретно-iсторичнi перiоди iснування украСЧнського суспiльства, а також прослiдковуСФться еволюцiйний шлях становлення полiетнiчного складу населення, виникнення i розвиток на територiСЧ держави украСЧнськоСЧ нацiСЧ як титульноСЧ, нацiональних меншин.Цей пiдхiд даСФ можливiсть знайти проблеми й основнi прiоритети в етнополiтичному процесi на рiзних iсторичних етапах, простежити внутрiшнi тенденцiСЧ i системнi звязки мiж етнокомпонентами украСЧнського суспiльства в нових iсторичних умовах.
Застосування iсторичного методу сприяСФ осмисленню процесу становлення полiкультурного украСЧнського соцiуму; специфiку культурноСЧ взаСФмодiСЧ на рiзних iсторичних етапах мiж украСЧнцями як титульним етносом та iноетнiчним населенням; факторiв збереження етнiчними групами в умовах глобальноСЧ унiверсалiзацiСЧ i стандартизацiСЧ самобутньоСЧ матрицi етнокультурного розвитку; проблем державноСЧ етнонацiональноСЧ полiтики i полiтико-правових колiзiй в областi етнокультурних вiдносин i шляхiв СЧхнього подолання.
Провiдне мiiе в етнополiтологiчних дослiдженнях належить порiвняльному (компаративiстському) методу. Вiн СФ надзвичайно важливим, адже вiн насамперед дозволяСФ звiльнитися вiд етноцентризму свiтоглядного принципу, його представники, вважають етнос, до якого вони вiдносяться таким, що маСФ визначенi переваги перед усiма (чи багатьма) iншими етносами. Завдяки цьому методу СФ можливiсть максимально використовувати багатомiрнiсть етнополiтологiчного досвiду з метою перебування оптимальних моделей для порiвняння з реальним станом украСЧнського полiетнiчного суспiльства.
У компаративiстицi СФ безлiч пiдходiв у залежностi вiд обСФкту дослiдження системний, полiтико-культурний, структурно-функцiональний. В центрi уваги дослiдника, як правило, знаходяться структури, процеси, функцiСЧ рiзних полiтичних систем i режимiв у рiзних нацiонально-культурних та iсторичних умовах, СЧх специфiчнi особливостi, вiдмiнностi i точки переплетiння. Для того, щоб зрозумiти iстинну сутнiсть, у нашому випадку, етноiсторичноСЧ нацiСЧ та полiтичноСЧ, необхiдно вивчати передумови становлення рiзних нацiй, порiвнювати, спiвставляти.
В УкраСЧнi порiвняльний метод здобуваСФ усе бiльшоСЧ популярностi у рамках становлення вiтчизняноСЧ школи порiвняльноСЧ полiтологiСЧ. На сучасному етапi цю школу найбiльше повно репрезентирують науковi студiСЧ, вiдкритi украСЧнським ученим Ф. Рудичем i iншими дослiдниками на базi РЖнституту полiтичних та етнонацiональних дослiджень НАН УкраСЧни.
Застосування у дослiдженнi етноплiтики у зазначеному ракурсi порiвняльного методу забезпечуСФ по-перше, можливiсть здiйснити компаративний аналiз вiдповiдностi законодавства УкраСЧни в етнополiтичнiй сферi мiжнародно-правовим нормам, по-друге, розробка пропозицiй щодо шляхiв гармонiзацiСЧ вiтчизняного правового поля з мiжнародним механiзмом захисту прав нацiональних меншин i прискореного процесу входження УкраСЧни в СФдиний мiжнародний правовий простiр; по-третСФ, перебування загального й особливого в конституцiйно-правовому статусi етнiчних груп як в УкраСЧнi, так i в iнших СФвропейських державах; по-четверте, осмислення власного шляху етнополiтичного розвитку на основi збереження традицiйних цiнностей i вибору найбiльш прийнятних для нинiшнього етапу елементiв, що творить у держа