Державне регулювання фондового ринку в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?а 1 сiчня 2000 р. на фондовому ринку здiйснювали свою дiяльнiсть 387 незалежних реСФстраторiв, 827 торговцiв цiнними паперами, 129 iнвестицiйних фондiв, 100 iнвестицiйних компанiй, що заснували 182 взаСФмнi фонди, 70 зберiгачiв, велика кiлькiсть комерцiйних банкiв.
Але слiд зазначити, що в УкраСЧнi залишаСФться банкiвська модель фiнансового ринку, причому, за думкою захiдних фахiвцiв, банкiвський сектор займаСФ близько 90% обсягу угод фiнансового ринку. Ця орiСФнтацiя на банкiв як ключових гравцiв фiнансового ринку приводить до того, що фондовий ринок характеризуСФться двома основними особливостями з огляду на склад його учасникiв. Перша повязана iз тим, що функцiСЧ зберiгачiв та торговцiв на фондовому ринку виконують переважно комерцiйнi банки. Друга особливiсть витiкаСФ з першоСЧ й повязана iз територiальним розмiщенням фондових ринкiв, якi орiСФнтуСФться на центри банкiвськоСЧ дiяльностi i промислового розвитку.
Отже, банки дiють як унiверсальнi фiнансово-кредитнi iнститути, тобто, виконують широке коло операцiй i, зокрема, стають активними учасниками на ринку цiнних паперiв. Частка банкiв серед iнших учасникiв фондового ринку у РЖ кварталi 2000 р. складала 18,5%, а за обсягом угод у вартiсному виразi - 66,4%. В той же час, комерцiйнi банки дуже нерiвномiрно розподiленi серед регiонiв держави. Переважно участь банкiв у роботi фондового ринку помiтна у 7 основних областях УкраСЧни - м. КиСФвi та КиСЧвськiй областi (майже 50% учасникiв), Харкiвськiй (близько 10%), Днiпропетровськiй (8,1%), Донецькiй (6.6%), Одеськiй (5,9%), Запорiзькiй та Львiвськiй (по 4,4%). Якщо вдатися до аналiзу розподiлу переважного зосередження банкiвськоСЧ дiяльностi, то можна помiтити територiальний розподiл у тих самих областях [9].
Асиметрiя фiнансового ринку накладаСФ певний вiдбиток i на види дiяльностi, що переважаються на фондовому ринку. Майже вiдсутнi операцiСЧ з розмiщення цiнних паперiв, а переважають комiсiйнi та комерцiйнi операцiСЧ. Отже, iнвестицiйнi компанiСЧ та торговцi цiнними паперами виконують переважно посередницькi операцiСЧ i не здiйснюють прирощення капiталiв на первинному ринку, що виступаСФ характерною ознакою роботи цих iнституцiй на первинному ринку.
Слiд також пiдкреслити, що зазначенi учасники практично не виконують операцiй управлiння портфелями цiнних паперiв, тому що цi портфелi практично не сформованi, зважуючи на незначну кiлькiсть емiтентiв, що виходять на фондовий ринок.
У той же час, слiд зазначити i позитивнi моменти. Принцип захисту прав iнвесторiв приймаСФ яснiшi обриси, тiснiше стаСФ спiвпраця органiв державноСЧ влади з населенням та юридичними особами. Зокрема, ДЦКПФР тiльки протягом 1999 р. розглянула бiльш, нiж 9000 скарг, звернень iнвесторiв та професiоналiв ринку щодо порушення прав i законних iнтересiв. Це дозволили вiдпрацьовувати певнi механiзми боротьби з правопорушниками, вiдкрити базу даних.
У цей перiод УкраСЧна зробила досить помiтнi кроки щодо створення нормативно-правовоСЧ бази, що зближуСФ СЧСЧ з мiжнародним фондовим ринком. Зокрема, врегульованi питання використання мiжнародних стандартiв бухгалтерського облiку та аудиту, що дiють на фiнансовому полi УкраСЧни - з 1 сiчня 1998 р. УкраСЧна перейшла на мiжнароднi стандарти.
Проблемами цього перiоду, за даними нашого дослiдження, стали:
невпорядкованiсть вiдносин мiж центральними депозитарiями (Нацiональним та Мiжрегiональним фондовим союзом), що загальмувало процеси створення централiзованоСЧ моделi регулювання фондового ринку;
допущення асиметрiСЧ регiонального розвитку дiяльностi фондового ринку, що була спричинена асиметрiСФю роботи фiнансового ринку i нерiвномiрним розвитком мережi банкiв, що виступали цементуючим субСФктним елементом ринку цiнних паперiв;
недостатня прозорiсть функѾся прийняття закону про iнститути спiльного iнвестування, а також про господарськi товариства, що позначилося на формуваннi активного корпоративного сектора фондового ринку.
З 2003 р. можна констатувати новий, четвертий, етап у розвитку фондового ринку, що повязаний передусiм iз посиленням повноважень ДКЦПФР, змiнами у корпоративному управлiннi, усiляким запровадженням законодавчих актiв, що зближуСФ украСЧнський фондовий ринок iз мiжнародним. Розкриттю особливостей четвертого етапу розвитку фондового ринку УкраСЧни та формування системи державного регулювання ним присвячено наступний параграф.
Отже, стосовно рiвня розвитку ринку цiнних паперiв, можна зробити такi висновки. Вiдбулось становлення ринку та його складових. Створеннi первиннi елементи iнфраструктури цього ринку, його головнi iнституцiСЧ. Нормативно-законодавчi акти врегульовують базовi положення роботи цього ринку. Проте важливим СФ продовження та удосконалення роботи з регулювання фондового ринку, пiдвищення його прозоростi, змiцнення основ його стабiльноСЧ роботи.
2.2 Регламентування дiяльностi емiтентiв
Сучасний стан фондового ринку УкраСЧни знаменуСФться завершенням вибору централiзованоСЧ моделi побудови ринку i переходу до встановлення засад пiдвищення ефективностi його роботи.
Ця модель заснована на:
прийняттi в цiлому централiзованоСЧ концепцiСЧ регулювання фондового ринку;
побудовi дворiвневоСЧ системи iнфраструктури, на першому рiвнi якоСЧ знаходиться Нацiональний депозитарiй, на другому - система певних iнституцiй iнфраструктури (реСФстраторiв, зберiгачiв), що сприяють найбiльш повному вiдображенню пр