Державне регулювання фондового ринку в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ми та процедури щодо яких не знайшли висвiтлення у вiдповiдних нормативно-законодавчих актах, не була розроблена цiлiсна система роздержавлення та приватизацiСЧ державного майна. Як наслiдок, цiннi папери, що знайшли свого поодинокого власника, не стали, та й не могли бути основою для формування iнструментарiю фондового ринку. Розпорошення вiдносин власностi пригальмувало, а не створило пiдТСрунтя для формування фондового ринку.
Проте зазначимо, що саме державнi органи, як i в бiльшостi iнших краСЧн СНД, стали iнiцiаторами створення ринку цiнних паперiв, через:
прийняття законодавчого акту щодо ринку цiнних паперiв;
iнiцiалiзацiСЧ процесiв приватизацiСЧ;
випуску приватизацiйних цiнних паперiв;
формування перших регуляторiв ринку.
Другий етап розпочався iз виходом Указу Президента УкраСЧни тАЬПро iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiСЧ (вiд 19 лютого 1994 р), а також Декрету Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни тАЬПро довiрчi товаристватАЭ (вiд 17 квiтня 1994 р). Цими документами була порушена монополiя комерцiйних банкiв на здiйснення операцiй на фондовому ринку i розпочалося створення iнвестицiйних фондiв та компанiй, що виконували функцiСЧ операторiв фондового ринку, а також довiрчих товариств. Зазначимо, що принципи дiяльностi iнвестицiйних фондiв i компанiй значно вiдрiзнялись вiд СЧх аналогiв у розвинутих краСЧнах, а СЧх основним завданням ставилось здiйснення операцiй з приватизацiйними цiнними паперами. Отже, з одного боку дiючi фiнансовi посередники збiльшилися у кiлькостi i стали пропонувати бiльш диверсифiкований ряд фiнансових операцiй i послуг. З другого, допуск на фондовий ринок довiрчих товариств було помилковим рiшенням з точки зору вiдсутностi належних органiв контролю за СЧх дiяльнiстю та невiдповiдностi нормативно-правовоСЧ бази, що сприяла СЧх чеснiй i прозорiй роботi. У результатi довiрчi товариства створювали фiнансовi пiрамiди та вiдверто шахрайськi структури, що ще бiльше порушило довiру до фiнансового ринку загалом, i фондового зокрема (табл.2.1).
Таблиця 2.1. Фiнансова дiяльнiсть довiрчих товариств у 1995 р.
ПоказникСума, млрд куп. - карб. 12Статутний фонд2166,4 у тому числi, у цiнних паперах781,1Вартiсть активiв, що знаходяться в управлiннi довiрчого товариства 4284,9Приватизацiйними коштами2088,5у тому числi: приватизацiйними майновими сертифiкатами2063,7 грошовими коштами752,2 цiнними паперами1403,1 iншими активами (майно) 41,1Доходи вiд здiйснення довiрчих операцiй510,7 вiд збереження та довiрчих послуг74,7 вiд розпорядження грошовими коштами132,3 вiд управлiння цiнними паперами47,2 вiд випуску цiнних паперiв0,6 вiд агентських послуг50,5 вiд управлiння iншим майном3,1iншi доходи202,3Витрати: 547,3Повязанi iз здiйсненням довiрчих операцiй витрати на придбання та розмiщення цiнних паперiв116,5Витрати на придбання та розмiщення цiнних паперiв32,6Виплата дивiдендiв та процентiв за цiнними паперами32,0Витрати на апарат управлiння128,4Платежi до бюджету65,8Витрати на рекламу та iншу дiяльнiсть, повязану iз залученням коштiв25,4Витрати на консультативнi послуги5,3РЖншi витрати141,3Перевищення витрат над доходами36,5
При аналiзi табл.2.1 сфокусуСФмо увагу на кiлькох показниках. Мало мiiе досить значне перевищення витрат цих структур над доходами (36,5 млрд куп), що значною мiрою було обумовлено не виконанням довiрчих операцiй - на них, а також на iншi операцiйнi витрати припадаСФ приблизно третина усiх витрат, - а значними видатками на апарат управлiння та iншi витрати, доцiльнiсть яких важко проконтролювати. На цi статтi припадаСФ майже 50% усiх витрат. Так само напрочуд велика стаття тАЬiншi доходитАЭ у структурi доходiв, яка складаСФ 39,6% вiд загального СЧх обсягу. Платежi до бюджету становили величину 65,8 млрд. куп-карб., що дорiвнювало 12% усiх витрат. Отже, навiть з наведеноСЧ офiцiйноСЧ статистичноСЧ iнформацiСЧ видно, що дiяльнiсть довiрчих товариств була спрямована не на пожвавлення iнвестицiйних процесiв та примноження багатства населення УкраСЧни, а на виплату незаконно зароблених грошей засновникам трастiв [13].
Процеси приватизацiСЧ були активiзованi прийняттям Державних програм приватизацiСЧ на 1992-1994 рр. i 1997 р., i населення УкраСЧни стало номiнальним власником цiнних паперiв. Це мало стати економiчним та соцiальним пiдТСрунтям для створення активного та лiквiдного вторинного фондового ринку, основним iнструментом якого мали б бути не приватизацiйнi iменнi сертифiкати, компенсацiйнi сертифiкати чи житловi чеки, а акцiСЧ приватизованих пiдприСФмств. На жаль, вiдбулось явище, коли тАЬгромадяни знову вiддали своСФ право на власнiсть, отримане вiд держави, у борг, але вже невiдомо кому, на який строк, i з колосально великим ризиком для себетАЭ.
Однак слiд зазначити i позитивнi моменти, що стосувались впорядкування вiдносин мiж учасниками приватизацiйних процесiв. Зокрема, Кабiнет Мiнiстрiв УкраСЧни затвердив тАЬМетодику оцiнки вартостi обСФктiв приватизацiСЧтАЭ (постанова вiд 18 сiчня 1995 р. №36), якою встановив порядок визначення початковоСЧ цiни обСФктiв приватизацiСЧ, що пiдлягають продажу на аукцiонi або за конкурсом, визначення розмiру статутного фонду господарського товариства та iншi положення.
Щодо ключових iнструментiв, якi мали обiг на украСЧнському ринку, то слiд зазначити, що у цей перiод було введено готiвковий ваучер. Це поширило коло непрофесiйних учасникiв ринку, залучило частину населення у володiння часткою державних пiдприСФмств. За 1995-1996 рр. було приватизовано понад 35 тис. пiдприСФмств, що саме у подальшому i дало поштовх формуванню фондового ?/p>